Ухвала суду № 39459305, 19.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/914/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АКАНТ+К» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом до ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012р. №0000742301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, повідомлені належним чином про час та місце апеляційного розгляду, що не перешкоджає вирішенню спірного питання відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, письмові заперечення на апеляційну скаргу, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, з чим колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Черкасах проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «АКАНТ+К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р.

За результатами перевірки складено акт від 18.08.2011р. №2115/23-2/14207584, яким встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2, п. 4.3, п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.3.1, п.п. 7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97- VI та п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.198.1, п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 376847,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Фірма «АКАНТ+К» занижено податок на додану вартість при списанні паливно-мастильних матеріалів, використаних легковим автотранспортом, що не пов'язано з фінансово-господарською діяльністю товариства та використано фізичними особами для власних потреб. Крім того, завищено податковий кредит з податку на додану вартість при здійсненні витрат, що не пов'язані з діяльністю підприємства (відсутнє документальне підтвердження характеру понесених витрат, відсутні первинні документи) та використано фізичними особами для власних потреб згідно касових чеків та готельних рахунків.

На підставі даного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011р. №0003212301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 376 847,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі - 89 589,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням ДПС України від 10.01.2012р. №452/6/10-2315 податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011р. №0003212301 скасовано та винесено нове податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012р. №0000742301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 372 641,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 88 537, 00 грн., а всього на суму 461 178,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (по періоду до 01.01.2011 року) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Апелянт вказує, що зменшення відповідачем податкового кредиту на суму податку на додану вартість при списанні паливно-мастильних матеріалів, використаних легковим автотранспортом, є протиправним, так як не пов'язано з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Фірма «АКАНТ+К».

Як встановлено, використання коштів наданих на відрядження працівникам, віднесення до складу валових витрат 50% вартості паливно-мастильних матеріалів, використаних легковим автотранспортом було предметом розгляду в справах №2а/2370/273/2012, №2а/2370/903/2012 та одночасно є складовою частиною порушень, які вказані в спірному податковому повідомленні-рішенні від 22.02.2012р. №00007423011 у даній справі №2а/2370/914/2012.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Фірма «АКАНТ+К» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року задоволено. Скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року у справі №2а/2370/273/2012 та прийнято нову постанову, якою скасовано податкове повідомлення-рішення №0003222301 від 01.09.2011р. Встановлено, що в матеріалах справи містяться накази про відрядження та авансові звіти за підписом керівника, що підтверджують доцільність витрат на відрядження, а тому застосування податковим органом штрафних санкцій є безпідставним.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014р. у справі №823/2713/13-а (№2а/2370/903/2012) залишено без змін постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.09.2013р., якою відмовлено у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012р. №0000732301.

Враховуючи вказані рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач зависив податковий кредит на суму податку на додану вартість при здійсненні витрат в частині використання коштів наданих працівникам ТОВ «Фірма «АКАНТ+К» на службові відрядження, що є предметом розгляду справи №2а/2370/273/2012 та зависив податковий кредит на суму податку на додану вартість при списанні 50% вартості паливно-мастильних матеріалів, використаних легковим автотранспортом, яке одночасно є предметом розгляду у справі №823/2713/13-а та у зв'язку з тим, що неможливо виокремити та розмежувати порушення, які є складовою частиною податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012р. №0000742301 у справі №2а/2370/914/2012, встановлено необхідність скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012р. №0000742301.

Враховуючи викладене, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 12, 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АКАНТ+К» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 24.06.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 24.06.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.