Постанова № 39458917, 18.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2014 р. Справа№ 910/19425/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 - пред. за дов. б/н від 27.11.2013.

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду " Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 р.

у справі № 910/19425/13 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду "Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 43 843,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 р. позов задоволено повністю: підлягає стягненню з Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду "Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 13020,00грн. - основного боргу; 10,54 грн. - інфляційних втрат, 491,46 грн. - 3% річних, 2259,01 коп. - пені, 1720,50 грн. - судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що нарахування відшкодування витрат за надані постачальником послуги повинно здійснюватись за показниками лічильників. Також, позивачем не надавались розрахункові документи на оплату наданих постачальником послуг, до того ж, Договір було розірвано в односторонньому порядку відповідно до Листа № 60/57 від 08.02.2010, а за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ПП-0000032 від 13.03.2010 сторонами зафіксовано, що претензій одна до одної не мають.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що жодних повідомлень про розірвання Договору від відповідача не отримував, а доказів направлення відповідачем позивачу листів не має.

Ухвалою суду від 14.04.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 14.05.2014р.

В судове засідання 14.05.2014 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Ухвалою суду від 14.05.2014 відкладено розгляд справи на 11.06.2014.

В судове засідання 11.06.2014 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 відкладено розгляд справи на 18.06.2014.

18.06.2014 представник відповідача через відділ документального забезпечення суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 18.06.2014 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Вивчивши подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

За таких обставин, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 43 843,49 грн., з яких: 33134,35 грн. - загальна сума боргу станом на 15.07.2013 вересень 2008 - червень 2013, 2193,62 грн. - інфляційні втрати (липень 2010 - липень 2013), 2227,78 грн. - 3% річних (липень 2010 - липень 2013), 6287,74 грн. - пеня (липень 2010 - червень 2013).

Відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що Договір було розірвано в односторонньому порядку відповідно до Листа № 60/57 від 08.02.2010 та відповідно до п. 2 Договору розділу «Строки дії договору», у зв'язку з чим сторони 18.03.2010 підписали Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ПП-0000032. Також, відповідач вказує, що позивачем пропущено позовну давність, передбачену ст. 257 ЦК України.

11.12.2013 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 15781,01 грн., з яких: 13020,00 грн. - основний борг за період з вересня 2011 по травень 2013, 10,54 грн. - інфляційні втрати (з вересня 2011 по травень 2013), 491,46 грн. - 3% річних (з жовтня 2011 по травень 2013), 2259,01 грн. - пеня (з липня 2012 по травень 2013).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, відповідно до умов Договору, зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати на розрахунковий рахунок останнього вартість наданих послуг із розрахунку 620,00 гривень на місяць. Однак, виставлені відповідачу рахунки не сплачені, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 13020,00 грн. (з урахуванням заяви позивача від 11.12.2013 р. про уточнення розміру позовних вимог).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2008 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (абонентом) та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальником) був укладений Договір № 08409/5-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого позивач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату наданих постачальником послуг, а саме, не пізніше 05 числа наступного місяця.

Крім того, 02.09.2008 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (абонентом) та Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (субабонентом) був укладений Договір № 1/1-2008 на оплату послуг на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно п. 2 Договору № 1/1-2008 від 02.09.2008 р., предметом договору є встановлення порядку відшкодування витрат субабонентом абоненту за надані постачальником (ВАТ " Акціонерна компанія "Київводоканал") послуги з постачання питної води та скид стічних вод у систему каналізації приміщення за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п. 4 Договору № 1/1-2008 від 02.09.2008 р., «Порядок розрахунків» оплата повинна проводитись відповідачем за послуги постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не пізніше 01 числа наступного місяця.

18.03.2010 між сторонами було підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ПП-0000032, відповідно до якого загальна вартість послуг за Договором за період з грудня 2009 по лютий 2010 становить 1 585,66 грн. з ПДВ. Крім того, було зазначано, що сторони не мають одна до одної претензій.

Договір між сторонами автоматично пролонговувався, проте позивач припинив нарахування відшкодування витрат за надані постачальником послуги 31.05.2013, оскільки Актом приймання - передачі (а.с. 70) Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (орендарем) 31.05.2013 було здано нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 балансоутримувачу - Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація».

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції, щодо розміру позовних вимог в частині стягнення пені та періоду її нарахування позивачем, з огляду на наступне:

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідач стверджує, що розрахунок нарахувань відшкодування витрат за надані постачальником послуги мав здійснюватись за показниками лічильників, як вказано в Протоколі розбіжностей до Договору,

Пунктом 3 Договору № 1/1-2008 від 02.09.2008 р. у розділі «Порядок розрахунків» визначено, що узгодженим розрахунком при наявності лічильника вважається фактичне показання лічильника та розрахункове обслуговування Субабонента. При відсутності лічильника, узгодженим розрахунком вважається узгоджена сума коштів та розрахункове обслуговування Субабонента.

Згідно умов Договору (розділ «права та обов'язки сторін») субабонент зобов'язаний узгодити з Водоканалом проект приєднання та встановити прилади обліку води Субабонента.

Отже, умовами Договору передбачена оплата узгодженого розміру, крім того, матеріали справи доказів наявності у відповідача лічильників, зареєстрованих у Постачальника (ПАТ «Київводоканал»).

У розділі Договору № 1/1-2008 від 02.09.2008 р. «Розрахунок» визначено, що розрахункове обслуговування встановлюється у розмірі 20,00 грн. з ПДВ на місяць, постачання холодної води становить 600,00 грн. з ПДВ на місяць, а загальна сума складає 620,00 грн. на місяць з ПДВ.

Доказів виставлення рахунків позивачем відповідачу матеріали справи не містять, однак умовами Договору встановлений розмір щомісячного відшкодування витрат субабонентом абоненту за надані постачальником послуги з постачання питної води та строк здійснення такої оплати, у зв'язку з чим відповідач мав змогу виконати свої зобов'язання за Договором щодо своєчасного внесення платежів в повному обсязі.

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем розрахунків з позивачем за весь період дії Договору, проте, враховуючи позовну давність, позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог та просить відшкодувати своїх витрати за період з вересня 2011 по травень 2013 в сумі 13 020,00 грн., що не охоплюється Актом здачі-приймання №ПП-0000032, на який посилається відповідач, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача саме 13 020,00 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що він 08.02.2010 повідомив позивача Листом №60/57 (а.с. 50) про розірвання Договору з 01.03.2010, то варто зазначити наступне:

Пунктом 2 Договору у розділі «Строки дії договору» сторони передбачили, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку. Сторона, що бажає достроково розірвати Договір має письмово повідомити про свій намір за один місяць до визначеної дати припинення договору. У разі, якщо сторона яка отримала повідомлення, у двадцятиденний строк не повідомить письмово другу сторону про результати розгляду повідомлення, договір вважається розірваним.

Як доказ направлення такого листа відповідач надав копію фіскального чеку від 08.02.2010, однак, доказів отримання позивачем вказаного листа в матеріалах справи відсутні, як і доказ того, що позивачу був направлений саме вказаний лист, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 270.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 259,01 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з липня 2012 по травень 2013 (з урахуванням уточнення розміру позовних вимог).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 2 Договору у розділі «Відповідальність сторін» визначено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, субабонент сплачує абоненту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманих послуг за Договором, позивачем правомірно заявлено до стягнення пеню, однак період, визначений позивачем, а саме, 11 місяців з яким погодився суд першої інстанції, не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок заявленої позивачем пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України за періоду з грудня 2012 по травень 2013, який вказаний позивачем у Правовому обґрунтуванні відзиву на апеляційну скаргу від 16.06.2014, у зв'язку з чим вказана вимога підлягає частковому задоволенню, а саме, в сумі 158,38 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10,54 грн. - інфляційних втрат, 491,46 грн. - 3% річних за період з вересня 2011 по травень 2013.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за Договором у встановлений строк, а розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично правильним, то вказані вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції у повному обсязі за уточненим розрахунком позивача від 11.12.2013 (а.с. 74).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки, в апеляційній скарзі відповідач оскаржує лише основну вимогу - про стягнення боргу, на підставі того, що, на його думку, Договір був розірваний, але не зазначає, щодо похідних вимог - стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Проте, рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 р. у справі №910/19425/13, прийняте з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню в частині стягнення 2259,01 коп. - пені з прийняттям у відповідності до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України у цій частині вимог нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення пені в сумі 158,38 грн., в решті частини оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до норм ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду " Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 р. у справі №910/19425/13 скасувати в частині стягнення 2259,01 коп. - пені та прийняти нове рішення у цій частині вимог та стягнути з відповідача 158,38 грн. - пені.

В решті частини рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код 35756919) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 13 020 (тринадцять тисяч двадцять) грн. 00 коп. - основного боргу, 10 (десять) грн. 54 коп. - інфляційних втрат, 491 (чотириста дев'яносто одну) грн. 46 коп. - 3% річних, 158 (сто п'ятдесят вісім) грн. 38 коп. - пені, 1491 (одну тисячу чотириста дев'яносто одну) грн. 48 коп. - судового збору. Видати наказ.

В решті частини позову відмовити».

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва

3. Матеріали справи №910/19425/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.О. Кондес

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха