Рішення № 39458636, 26.06.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 925/966/14

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача – представник не з’явився,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної

компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Уманського комунального підприємства “Уманьтеплокомуненерго”,

м. Умань, Черкаської області

про стягнення 210 662 грн. 50 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулася дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Уманського комунального підприємства “Уманьтеплокомуненерго” про стягнення з відповідача 41 272 грн. 97 коп. 3% річних та 169 389 грн. 53 коп. інфляційних втрат, у зв’язку з несплатою останнім боргу стягнутого рішенням господарського суду Черкаської області від 23 жовтня 2013 року зі справи №925/1411/13.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 червня 2014 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26 червня 2014 року.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю направити в судове засідання уповноваженого представника.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки останнім не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у телеграмі.

В пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” не була позбавлена можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 червня 2014 року відповідача було зобов’язано надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, рішенням господарського суду Черкаської області від 23 жовтня 2013 року зі справи №925/1411/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Уманського комунального підприємства “Уманьтеплокомуненерго” на користь дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” – 2 000 000 грн. 00 коп. основної заборгованості, 217 355 грн. 06 коп. пені, 155 047 грн. 26 коп. - 3% річних та відшкодовано витрати зі сплати судового збору в розмірі 47 448 грн. 04 коп.

Вищевказане рішення суду набрало законної сили у відповідності до вимог ГПК України.

Оскільки кошти стягнуті рішенням суду від 23 жовтня 2013 року зі справи №925/1411/13 відповідачем сплачені не були, дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача 41 272 грн. 97 коп. 3% річних нарахованих за період з 03 листопада 2013 року по 30 травня 2014 року та 169 389 грн. 53 коп. інфляційних втрат - за період листопад 2013 року – квітень 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не забороняють звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання.

При цьому судом першої інстанції враховано висновки викладені в постанові Верховного Суду України зі справи №1/384-07 від 30 вересня 2008 року.

Крім того в пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту погашення заборгованості стягнутої рішенням суду від 23 жовтня 2013 року зі справи №925/1411/13.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки рішення господарського суду Черкаської області від 23 жовтня 2013 року на день пред’явлення даного позову є невиконаним, а основна заборгованість в сумі 2 000 000 грн. 00 коп., пеня в сумі 217 355 грн. 06 коп., 3% річних в сумі 155 047 грн. 26 коп. - непогашеними, то суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем вірно, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому судом також враховано, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Уманського комунального підприємства “Уманьтеплокомуненерго”, вул. Тищика, 12а, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 02082675, п/р 260033006939 ВОБ №225 м. Умань, МФО 354671 на користь дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, ідентифікаційний код 31301827, р/р №2600167055003 у ПАТ Банк “Київська Русь”, МФО 319092 – 41 272 грн. 97 коп. 3% річних, 169 389 грн. 53 коп. інфляційних втрат та 4 213 грн. 25 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович