Постанова № 39457600, 16.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 червня 2014 року 11 год. 27 хв. № 826/6054/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гранделітаж" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій і рішення відповідача та скасування його рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 16 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 06 травня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гранделітаж" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Каліон" (далі - ТОВ "Каліон"), товариством з обмеженою відповідальністю "Капексбуд" (далі - ТОВ "Капексбуд") та товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір Компані" (далі - ТОВ "Альтаір Компані") за період із 01 січня 2011 року по 01 вересня 2013 року;

- скасування результатів перевірки, викладених в акті від 27 грудня 2013 року № 2575/22-08/37078879 (далі - акт перевірки);

- скасування податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2014 року № 0005902213 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що позов підлягає задоволенню, оскільки дії та рішення відповідача суперечать положенням законодавства.

Ухвалою суду від 08 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

До суду 28 травня 2014 року через канцелярію від представника позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, а саме про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Каліон", ТОВ "Капексбуд" та ТОВ "Альтаір Компані" за період із 01 січня 2011 року по 01 вересня 2013 року;

- визнання протиправними дій відповідача щодо внесення висновку про нікчемність господарських договорів та інших господарських документів до акту перевірки;

- скасування оскаржуваного рішення.

Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Ухвалою суду від 02 червня 2014 року забезпечено докази у справі шляхом їх витребування.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 19 травня 2014 року. Пояснили, що позов не підлягає задоволенню, оскільки дії та рішення відповідача жодним чином не суперечать положенням законодавства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 20 по 23 грудня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 27 грудня 2013 року складено акт перевірки, відповідно до висновків якого, позивачем, зокрема, занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ), який підлягає нарахуванню до сплати у бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, у загальному розмірі 743782,00 грн., у тому числі за: лютий 2013 року - 630,00 грн.; березень 2013 року - 156239,00 грн.; квітень 2013 року - 94574,00 грн.; травень 2013 року - 131317,00 грн.; червень 2013 року - 201942,00 грн.; липень 2013 року - 114767,00 грн.; серпень 2013 року - 44313,00 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

На підставі акту перевірки, 21 січня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 743782,00 грн. за основним платежем та у розмірі 185947,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказане повідомлення-рішення залишено без змін, при цьому, збільшено основний платіж з ПДВ на 9346,00 грн., а штрафну (фінансову) санкцію - на 2336,50 грн.

У зв'язку з викладеним, 18 квітня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 753128,00 грн. за основним платежем та у розмірі 188283,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Стосовно проведення перевірки позивача суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку проведено на підставі наказу від 17 грудня 2013 року № 1640, копію якого разом із повідомленням від 17 грудня 2013 року № 1105/10/26-59-22-08-20 про початок проведення перевірки направлено на адресу позивача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Перевірку призначено у зв'язку з отриманням відповідачем податкової інформації стосовно фактів, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також за наслідками перевірок інших платників податків, тобто правомірно.

Зокрема, у матеріалах справи міститься копія листа Міністерства доходів і зборів України від 05 вересня 2013 року № 10475/6/99-99-09-01-150, адресованого позивачу, зі змісту якого вбачається, що у провадженні слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України перебувають матеріали кримінального провадження № 32012000000000010, відкритого за фактом створення злочинної організації та участі у ній осіб, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Досудовим розслідуванням виявлено, що протягом 2012-2013 років службові особи позивача формували його податковий кредит на підставі документів, оформлених ТОВ "Альтаір Компані".

У зв'язку з викладеним, позивачу запропоновано надати контролюючому органу первинні документи, як підтверджують його фінансово-господарські відносини із ТОВ "Альтаір Компані".

Крім того, листом від 24 жовтня 2013 року № 5592/10/26-59-22-08-20 позивачу запропоновано надати відповідачу пояснення та їх документальне підтвердження щодо відносин позивача, зокрема, із ТОВ "Каліон", ТОВ "Капексбуд" та ТОВ "Альтаір Компані" за період із 01 січня 2011 року по 01 вересня 2013 року.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем надано контролюючим органам відповідні документи, при цьому, письмових пояснень щодо запитуваної інформації позивачем не надано.

Стосовно висновків акту перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 86.1, 86.4 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта, такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені п. 86.7 цієї статті.

Зокрема, згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року у справі № К/9991/36349/11 зазначено, що акт перевірки та внесення до нього даних є лише засобом документування дій контролюючого органу.

Тобто, з викладених положень вбачається, що акт перевірки є службовим документом, у якому зафіксовано відповідні порушення податкового законодавства та який жодним чином не може порушувати права та інтереси позивача. Крім того, як зазначено у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі № 2а-8072/11/2670, вчинені податковим органом дії щодо складання акту документальної невиїзної перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Отже, склавши за результатами перевірки позивача акт перевірки, відповідач, за переконанням суду, діяв відповідно до податкового законодавства та жодним чином не порушив права та інтереси позивача.

До того ж, положеннями податкового законодавства на контролюючі органи покладено завдання здійснювати контроль за своєчасністю та повнотою сплати податків, зборів (інших обов'язкових платежів) до бюджетів.

Згідно з п. п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень вказаного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні або інші документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів з посиланням на відповідні норми чинного законодавства.

Отже, у разі виявлення під час здійснення контрольно-перевірочної роботи правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства, контролюючий орган повинен відобразити вказане в акті перевірки.

Поряд з цим, необхідно враховувати, що відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, наявність належним чином укладеного договору між суб'єктами господарювання (чинного) заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності. У разі виявлення органом державної податкової служби порушення платником податків норм чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності такому платнику податків донараховуються відповідні суми податкових зобов'язань.

Таким чином, контролюючі органи при здійсненні контрольно-перевірочної роботи можуть відображати в акті перевірки ознаки недійсності (нікчемності) правочинів, при цьому донарахування податкових зобов'язань повинно здійснюватися виключно за порушення податкового законодавства.

У постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року № 21-237а13 зазначено, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Стосовно прийнято відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що проведеним досудовим розслідуванням у межах кримінального провадження № 32013110080000015 виявлено, що, згідно з висновками акту перевірки, службові особи позивача у період із лютого по серпень 2013 року, шляхом незаконного формування податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ "Каліон", ТОВ "Капексбуд" та ТОВ "Альтаір Компані", занизили суму ПДВ.

На підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 04 березня 2014 року, 14 березня 2014 року проведено тимчасовий доступ до первинних фінансово-господарських документів позивача по зазначених взаємовідносинах, у результаті чого виявлено документи з підписами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Допитані як свідки директори ТОВ "Альтаір Компані" - ОСОБА_3 та ТОВ "Каліон" - ОСОБА_6, показали, що не мають відношення до фінансово-господарської діяльності вказаних товариств.

У ході досудового розслідування у межах кримінального провадження №32013110080000071, відкритого відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, за ознаками кримінальних проваджень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, виявлено, що зазначені особи, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме пособництва в ухиленні від сплати податків шляхом використання реквізитів фіктивних товариств, підроблення первинних фінансово-господарських та інших документів, а також проведення незаконних банківських операцій, протягом 2012-2013 років створили/придбали, зокрема, ТОВ "Каліон" та ТОВ "Капексбуд".

Допитані як свідки у кримінальному провадженні засновники та директори ТОВ "Каліон", ТОВ "Капексбуд" та ТОВ "Альтаір Компані" показали, що вказані товариства ними зареєстровані за грошову винагороду без мети здійснення легальної фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що між позивачем та ТОВ "Каліон" укладено договори субпідряду від 06 листопада 2012 року № 06-11/12, від 06 лютого 2013 року № 06-02/13, від 01 квітня 2013 року № 01-04/13 та від 03 червня 2013 року № 03-06/13, за якими ТОВ "Каліон" виписано податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

На підтвердження фактичного виконання прийнятих на себе сторонами договірних зобов'язань представником позивача надано суду копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, договірних цін, актів приймання виконаних будівельних робіт, календарних графіків виконаних робіт, платіжних доручень, податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Між позивачем та ТОВ "Капексбуд" укладено договір поставки від 10 квітня 2013 року № 10-04/13, на підставі якого ТОВ "Капексбуд" виписано податкові накладні, суми ПДВ яких позивачем включено до складу податкового кредиту.

На підтвердження фактичного виконання прийнятих на себе сторонами договірних зобов'язань представником позивача надано суду копії видаткових та податкових накладних, реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Між позивачем та ТОВ "Альтаір Компані" укладено договори субпідряду від 01 серпня 2013 року № 01-08/13, від 02 вересня 2013 року № 02-09/13, на підставі яких ТОВ "Альтаір Компані" виписано податкові накладні, суми ПДВ яких позивачем також включено до складу податкового кредиту.

На підтвердження фактичного виконання прийнятих на себе сторонами договірних зобов'язань представником позивача надано суду копії заявок на матеріали, актів передачі матеріалів, звітів про використання матеріалів генпідрядника, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень.

Будь-яких інших доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Каліон", ТОВ "Капексбуд" та ТОВ "Альтаір Компані" на підставі вище перелічених договорів представником позивача суду не надано.

До того ж, проаналізувавши вище викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку, що наявні у матеріалах справи копії первинних документів, наданих представником позивача у ході судового розгляду справи, не підтверджують факт реальності фінансово-господарської діяльності позивача із ТОВ "Каліон", ТОВ "Капексбуд" та ТОВ "Альтаір Компані" та здійснення ними господарських операцій.

Таким чином, вбачається неправомірне формування позивачем податкового кредиту за рахунок ТОВ "Каліон", ТОВ "Капексбуд" і ТОВ "Альтаір Компані" та, як наслідок, правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гранделітаж" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та скасування його рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Гранделітаж".

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 23 червня 2014 року