Постанова № 39457485, 25.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2014 року 08:30 № 826/5728/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом:ОСОБА_1доДержавного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи Марії Сергіївни Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києвіпровизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного реєстратора Середи Марії Сергіївни та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність державного реєстратора щодо не розгляду заяви позивача № 553646 від 22.03.2013 р. і неприйняття рішення про державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1, а також щодо неповідомлення про прийняте з цього приводу рішення;

- зобов'язати державного реєстратора розглянути заяву позивача № 553646 від 22.03.2013 р. та зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 з урахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2008 р., якою скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2000 р.

Позивач зазначає, що рішенням Печерського райсуду м. Києва від 27.04.2004 р. за ним визнано право власності на 1/3 частку квартири. Це рішення, як вказує позивач, є чинним.

Ухвалою цього ж суду від 28.07.2008 р., як надалі зазначає позивач, було скасовано у зв'язку з новоявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2000 р., яким було визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.11.1998 р., визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/9 частку вищезгаданої квартири.

Надалі позивач зазначає про обставини взаємовідносин з БТІ в контексті виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 р. у справі № 2а-14009/10/2670.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, позивач зазначає, що звернувся 22.03.2013 р. до реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві із заявою № 553646 про державну реєстрацію прав власності на квартиру з урахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2008 р., розгляд якої пізніше було зупинено.

Позивач зазначає, що 31.05.2013 р. направив на адресу Реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві завірену копію рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.04.2004 р., про відсутність якого йшлося як на підставу зупинення розгляду заяви. Зазначене направлення, як зазначає позивач, вручено адресату 03.06.2013 р.

Однак, як зазначає позивач, 17.06.2013 р. відповідачем прийнято рішення про відмову у державній реєстрації.

Водночас, як зазначає позивач, постановою ОАС м. Києва від 27.11.2013 р. у справі № 826/17067/13-а, рішення державного реєстратора від 17.06.2013 р. скасовано.

На подальшу скаргу від 07.02.2014 р. до реєстраційної служби у зв'язку з невиконанням рішення суду, не розглядом заяви від 22.03.2013 р., позивач, як він зазначає, отримав відписку.

Таким чином, як вважає позивач, на даний час за його заявою від 22.03.2013 р. немає прийнятого рішення, що є порушенням вимог Закону № 1952-IV. З приводу підстав бездіяльності щодо неприйняття рішення, як зазначає позивач, його ніхто не повідомляв.

Внаслідок наведеного, зазначає позивач, порушуються його права та інтереси, як спадкоємця померлого батька ОСОБА_4 і бабусі ОСОБА_5, за якими зареєстровані права власності на менші частки квартири, ніж які за ними були визнані свідоцтвами про право на спадщину.

З наведених вище підстав позивач просить задовольнити позов.

Позивач заявив про розгляд справи за його відсутності. При цьому, у заяві від 16.06.2014 р. позивач зазначив, що ним надані всі документи, необхідні для вирішення справи.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, доказів поважності причин неприбуття, як і завчасного повідомлення про наявність таких причин, суду не надали. У той же час, копія ухвали про відкриття провадження вручена відповідачам 26.05.2014 р.

Враховуючи наведене та на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України в судовому засіданні 24.06.2014 р. ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається із картки прийому заяви № 1081933 від 22.03.2013 р. позивач звернувся до Реєстраційної служби ГУ юстиції в м. Києві із вищезгаданою завою про державну реєстрацію прав (щодо права власності), яка отримана державним реєстратором Гавриленко О.В. Заява зареєстрована 22.03.2013 р. за № 553646.

Крім іншого, до заяви додано: ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2008 р. у справі № 2-2495/07; свідоцтво про право власності від 11.02.1994 р., видане відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району; свідоцтво про право на спадщину за законом №3с-619 від 03.11.1998 р.; технічний паспорт від 11.02.1994 р.,; рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2000 р. у справі № 2-2495/07; ухвала цього ж суду від 06.03.2003 р.; ухвала суду від 28.08.2008 р. у справі № 2-686/08; ухвала суду від 11.09.2008 р. у справі № 2-2646/08; ухвала Апеляційного суду м. Києва від 21.06.2010 р. у провадженні № 22-6588; ухвала Печерського районного суду м. Києва від 18.07.2005 р. у справі № 2-215/11; рішення Печерського районного суду м. Києві від 21.12.2005 р. у справі № 2-1909-1/05; рішення цього ж суду від 27.04.2004 р. у справі № 2-1128/04.

Як встановлено у постанові Окружного адміністративного суду м. Києві від 27.11.2013 р. у справі № 826/17067/13-а, яка набрала законної сили 10.12.2013 р. і копія якої залучена до матеріалів справи (з урахуванням ухвали від 18.12.2013 р. про виправлення описки), оскільки позивачем тривалий час не було отримано рішення про державну реєстрацію, він з сайту Укрдержреєстру дізнався, що державним реєстратором 12 квітня 2013 року прийнято рішення про зупинення розгляду заяви. Так, як позивачу не відомі підстави для прийняття такого рішення, він звернувся із скаргою до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.

Судом також встановлено, що Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві на скаргу позивача надала відповідь, викладену в листі від 22 травня 2013 року №О-2347, в якій повідомила, що «... 12.04.2013 державним реєстратором було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав за реєстраційним номером 553646 в зв'язку з тим, що не подані копії документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, а саме: - рішення Печерського районного суду міста Києва від 27.04.2004 року №2-1128/04, засвідченого печаткою суду, з відміткою про набрання законної сили».

Крім того, як встановлено судом, у вказаному листі позивачу повідомлено, з посиланням на абзац 5 п. 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, що державний реєстратор з моменту усунення обставин, що були підставою для прийняття ним рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, зможе прийняти рішення про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію.

Одночасно, у листі від 22 травня 2013 року №О-2347 повідомлено, що на момент розгляду заяви, позивачем рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не отримувалось.

Судом також у вказаному рішенні зазначено, що матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 31 травня 2013 року на адресу Реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві, в якості додатків до якої позивач надав завірену копію рішення Печерського райсуду м. Києва від 27.04 2004 р. у справі №2-1128/04. Окрім того, заявник просив Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно направити йому рекомендованим листом за вказаною адресою: АДРЕСА_2, 01133.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що Реєстраційною службою ГУ юстиції у м. Києві отримана кореспонденція 03 червня 2013 року.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до Державної реєстраційної служби України зі скаргою на дії працівників відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.

У відповідь на скаргу позивача, як встановлено судом під час розгляду вищевказаної справи, листом №О-1209-05 від 06 червня 2013 року Укрдержреєстр звернув увагу позивача на те, що ним в заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в графі щодо способу отримання документів проставлено відмітку стосовно отримання документів особисто, при цьому станом на 05 червня 2013 року заявник не звертався до реєстраційної служби для отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до наявного у матеріалах справи (№ 826/17067/13-а) витягу з сайту Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо інформації про стан розгляду заяви (запиту), 17 червня 2013 року державним реєстратором прийняте рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

У вищезгаданому рішенні суду зазначено, що в судовому засіданні представник Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві зазначив, що вказане рішення прийняте державним реєстратором у зв'язку з тим, що заявником не були усунуті вимоги державного реєстратора. Дане рішення також мав би отримати позивач особисто, як він того бажав, проставивши відповідну відмітку в заяві.

Виходячи із встановленим судом у рішенні по справі № 826/17067/13-а обставин, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності державного реєстратора Середи Марії Сергіївни і Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо не направлення позивачу рішення від 12 квітня 2013 року про зупинення розгляду заяви №553646 про державну реєстрацію прав власності і рішення від 17 червня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1

Суд також дійшов до висновку про скасування рішення державного реєстратора від 17 червня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки позивачем до теперішнього часу у спосіб, встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не отримано рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 квітня 2013 року, а відповідачем не направлено це рішення у вказаний спосіб. Не отримано зазначене рішення і у спосіб, визначений п. 13 Порядку, про що зазначено судом у вищезгаданому судовому рішенні.

Крім того, як встановлено судом у вищезазначеному рішенні суду, державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації 17 червня 2013 року, в той час, як 31 травня 2013 року позивачем направлено на адресу реєстраційного органу, а реєстраційним органом 03 червня 2013 року отримане завірене належним чином рішення суду, яке слугувало підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тобто станом на час прийняття державним реєстратором рішення про відмову - вимоги були виконані.

У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з положеннями ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У свою чергу згідно з положеннями статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Як зазначено у ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням наведеного та встановлених судом під час розгляду даної справи обставин, вбачається, що внаслідок скасування вищезгаданого рішення державного реєстратора від 17 червня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав, станом на день розгляду даної справи у проваджені відповідачів перебувають матеріали, подані позивачем разом із заявою 22.03.2013 р. за № 553646, а також надана позивачем копія рішення Печерського райсуду м. Києва від 27.04 2004 р. у справі №2-1128/04, відсутність якої слугувала підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Тобто, з урахуванням наведеного у сукупності, заява позивача від 22.03.2013 р. за № 553646 до цього часу перебуває у стані зупинення її розгляду. При цьому, як вже зазначалося, позивачем надано документ, відсутність якого була підставою для зупинення її розгляду, що, відповідно, зумовлювало обов'язок її розгляду з урахуванням додатково наданих документів та, відповідно, прийняття рішення за результатами її розгляду.

В контексті наведеного суд відзначає, що згідно з приписами ч. 5 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою цієї статті) з дня надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

Відповідно до ч. 7 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

Згідно з положеннями ст. 22 вищезгаданого Закону у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч. 2 ст. 22 Закону).

У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 3 ст. 22 Закону).

У свою чергу п. 5-4 ч. 1 ст. 24 Закону передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Проте, на час розгляду справи відповідачем не надано жодного рішення за результатами розгляду вищевказаної заяви з урахуванням додатково наданих документів, відсутність яких слугувала підставою для зупинення розгляду заяви позивача. При цьому, судом враховується, що рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації було скасовано відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили.

За таких обставин та враховуючи наведені вище положення законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності державного реєстратора та реєстраційної служби (з урахуванням положень ст. 8, ч. 5 ст. 3, ст. 6, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Закону) щодо не розгляду його заяви про державну реєстрацію прав, неприйняття рішення за цією завою, а також щодо неповідомлення позивача про прийняте рішення за результатами розгляду його заяви.

Крім того, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання державного реєстратора та реєстраційної служби розглянути його заяву з урахуванням наданих документів та прийняти рішення за результатами розгляду даної заяви.

Водночас, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності державного реєстратора та реєстраційної служби щодо неприйняття рішення про державну реєстрацію прав власності на квартиру та в частині вимог про зобов'язання зареєструвати право власності на квартиру, як передчасних, оскільки виходячи із встановленої Законом послідовності, державний реєстратор зобов'язаний розглянути заяву та прийняти одне із передбачених Законом рішень, що належить до його виключних повноважень, а відтак суд не може підміняти державного реєстратора в частині виконання покладених на нього функцій, втручатися у процедуру розгляду та оцінки наданих позивачем матеріалів. У той же час, у разі вчинення відповідачами протиправних дій та прийняття протиправних рішень за результатами розгляду заяви позивача суд може, за позовом зацікавленої особи, розглянути та надати оцінку прийнятим відповідачами рішень за результатами розгляду заяви позивача з урахуванням висновків суду у рішенні по даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із вищенаведеного, позов підлягає частковому задоволенню, як зазначено вище та, відповідно, в іншій частині, як зазначено вище, у задоволенні позову слід відмовити. Щодо розподілу судових витрат позивач у позовній заяві відносно наведеного не наполягав.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середи Марії Сергіївни та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 № 553646 від 22.03.2013 р., щодо неприйняття за результатами її розгляду рішення відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та щодо неповідомлення ОСОБА_1 про прийняте за результатами розгляду заяви рішення.

Зобов'язати Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Середу Марію Сергіївну та Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 № 553646 від 22.03.2013 р. з урахуванням поданих документів та висновків суду у даній справі, а також прийняти за результатами її розгляду рішення згідно п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін