Постанова № 39456913, 28.12.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-3691/10/1970

"28" грудня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Данилевич Н.А.

при секретарі судового засідання Лавренюк О.М.

з участю сторін:

представників позивача Переймибіди Б.І., Зіненко М.В.

представників відповідача Тяглого П.О., Мужевича В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засідані в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський центральний універмаг" про сплату податкових зобов"язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток, суд-

В С Т А Н О В И В:

Тернопільська обєднана державна податкова інспекція (надалі позивач) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський центральний універмаг" ( надалі відповідач) про сплату податкових зобов"язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що працівниками Тернопільської ОДПІ з 21.07.2010року по 10.08.2010 року було проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Тернопільський центральний універмаг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про що складено Акт перевірки від 17.08.2010року № 8144/23-420/14050674. В результаті проведеної перевірки встановлено відповідачем ряд порушень, зокрема, п.п.7.4.3, п.7.4 ст.7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 41827 грн. та п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 33462 грн. Так, відповідач, у період що перевірявся, надавав послуги з оренди приміщень суб"єктам підприємницької діяльності не застосовуючи при цьому "звичайних цін" у випадках, передбачених законодавством для їх застосування. Зокрема, для різних суб"єктів підприємницької діяльності встановлювалися різні розміри орендної плати. Такі операції з надання в оренду частин торгової площі здійснювались за цінами, нижчими від звичайних в аналогічних операціях. Тому позивач просить позов задоволити та винести рішення про сплату відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 50193,00 грн., в тому числі 33462,00 грн.- основний платіж та 16731,00 грн. -штрафні санкції та по податку на прибуток підприємств в розмірі 58080,30 грн., в тому числі 41827,00 грн. -основний платіж та 16253,30 грн. -штрафні санкції.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позов, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, та крім того пояснили, що відповідач надає послуги з оренди приміщення (торгової площі). Згідно договору , укладеного відповідачем з ТзОВ «ДЦ Україна»розмір орендної плати становить 261 грн. за один кв.м., а з іншими суб»єктами підприємницької діяльності, зокрема ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 орендна плата торгової площі за один м.кв. значно нижча. В результаті даного порушення відповідачем занижено валовий дохід на загальну суму 167310 грн. за період з 1 квартала 2009року по 4 квартал 2010року.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, подавши до суду заперечення та пояснили, що даний висновок позивача є необґрунтованим, оскільки предмет укладених договорів не є ідентичним товаром, умови договорів є різними, що суттєво впливає на ціну. Зокрема, при встановленні розміру орендної плати враховуються різні фактори, в тому числі місцезнаходження орендованої площі, її технічний стан та площа, домовленість щодо ремонтних робіт, асортимент товару, кількість працюючих осіб, та інші фактори. Відтак ціна договору з однією особою відповідає рівню звичайної ціни по відношенню до ціни договору з іншою особою.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступні обставини справи.

З 21.07.2010 року по 10.08.2010 року посадовими особами Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції проводилася виїзна планова перевірка ТзОВ «Тернопільський центральний універмаг»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року про що складено Акт перевірки № 8144/23-420/14050674 (надалі Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, (а.с.15,16) що ТзОВ «ЦУМ»надавало послуги з оренди приміщень, як фізичним особам -СПД, так і юридичній особі ТзОВ «ДЦ-Україна», не застосовуючи при цьому «звичайних цін»у випадках, передбачених законодавством для їх застосування.

Відповідно до висновку (а.с.30) Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

-пп.7.4.3,п.7.4, ст..7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94ВР «Про оподаткування прибутку підприємства», чим занижено податок на прибуток всього в сумі 41 827 грн., у тому числі за 1 кв. 2009 року в сумі 5535 грн., за ІІ кВ. 2009року в сумі 7265 грн., за ІІІ кВ.2009року в сумі 11 648 грн., за ІУ кВ. 2009 року -11 648 грн., за І кВ.2010 року -5 731 грн.

-п.4.2, ст..4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», чим занижено суму ПДВ в сумі 33 462 грн., в т.ч. по періодах: січень 2009року - 1476 грн., лютий 2009року -1476 грн., березень 2009 року -1476 грн., квітень 2009 року -1937 грн., травень 2009 року -1937 грн.,червень 2009 року -1938 грн., липень 2009 року - 3106 грн., серпень 2009 року -3106 грн., вересень 2009 року -3106 грн., жовтень 2009 року -3106 грн., листопад 2009 року -3106 грн., грудень 2009 року -3107 грн., січень 2010 року -1528 грн., лютий 2010 року -1528 грн. , березень 2010 року -1529 грн.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Договору оренди №82 від 27.12.2008 року ТОВ «ДЦ Україна»орендує у відповідача по справі торгову площу 169,5 кв.м. з 27.06.2008 року по 20.06.2011 року (а.с. ). Розмір орендної плати становить 267 грн. за один квадратний метр. Як вбачається із плану- схеми будівлі та випливає з пояснень представників відповідача та не заперечено представниками позивача, дана торгова площа знаходиться при вході на першому поверсі будівлі ТОВ «Тернопільський ЦУМ», у вигідному для покупців положенні та задовільному технічному стані торгової площі. Близько 15 працівників перебуває в трудових відносинах з ТОВ «ДЦ Україна». Також, на відміну від інших орендарів, ТОВ «ДЦ Україна»користується технічними засобами (погружчик), складськими приміщеннями та засобами малої механізації.

Відповідачем по справі укладено договори оренди із СПД ОСОБА_5 № 22 від 18 грудня 2008 року про оренду приміщення в розмірі 41,0 м.кв. на період з 01.01.2009 року по 31.05.2009 року за вартістю 144 грн. за кв.м., додаткова угода від 23.04.2009 року на період з 01.05.2009 року по 31.08.2009року на площу 29,0 м.кв. вартістю 144 грн. в місяць, договір оренди №49 від 17.03.2009року про оренду приміщення на період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року вартістю 77,3 грн. за кв.м. (а.с.42-44).

Відповідачем по справі укладено договір оренди №53 від 30.03.2009 року з СПД ОСОБА_6 про оренду торгової площі в розмірі 21 кв.м по ціні 11, 9 грн. за кв.м. (а.с.36,37).

Відповідачем по справі укладено договір оренди №21 від 18.12.2008 року, № 85 від 16.06.2009 року, №23 від 15.12.2009 року з СПД ОСОБА_7 про оренду торгової площі в розмірі 31 кв.м. вартістю 144 грн. за кв.м. на періоди з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року (а.с.39-41).

Відповідачем по справі укладено договори оренди №65 від 12.05.2009 року, додаткова угода від 05.05.2009року , додаткова угода від 10.11.2009 року з СПД ОСОБА_9 про оренду торгової площі 31,1 кв.м. (22,7 кв.м.) вартістю 77,3 грн. за кв.м. (а.с.38,45).

Відповідно до ст. 192 Господарського кодексу України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються Законом України "Про ціни та ціноутворення"та іншими законодавчими актами.

Відповідно до пп. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності-однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для визначення, звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обгрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Згідно ч. 4 п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, а також зміст укладених договорів, тобто їх умови, суд приходить до висновку, що предмет даних договорів, а саме надання в оренду приміщень, не є ідентичним товаром, а тому ціна одного договору не може ставитись в пряму залежність від іншого.

Крім того, з аналізу договорів оренди приміщень та самих договорів оренди вбачається, що їх умови істотно відрізняються один від одного, а саме мають різне місцезнаходження орендованої площі, різна площа, технічний стан, необхідність проведення капітального чи поточного ремонту, сток дії договорів та виконання зобов»язань, вбачається різниця в строках справляння орендної плати, а також в правах та обов'язках, передбачених договорами.

За таких обставин суд вважає, що позивачем безпідставно для визначення «звичайної ціни»взято розмір максимальної орендної плати з юридичною особою ТОВ «ДЦ Україна». Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено використання відповідачем в операціях по наданню в оренду приміщень цін, які не відповідає рівню звичайних.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За обставин викладених вище, суд вважає обґрунтування позовних вимог, на які посилається позивач, є безпідставними та таким, що не відповідає нормі закону, а тому у позові слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський центральний універмаг" про сплату податкових зобов"язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток -в і д м о в и т и.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст..254 КАС України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.

Головуючий суддя Данилевич Н.А.

Копія вірна: