Рішення № 39455534, 25.06.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/1582/13-ц Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А.О.

Категорія 27 Доповідач Трояновська Г. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

при секретарі Гуковій О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 28 травня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року ПАТ КБ „Приватбанк " звернулось до суду з названим позовом. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 01.07.2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № ZRRWА710358399, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 61751,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.06.2013 року. В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором того ж дня було укладено договір застави рухомого майна, згідно з яким відповідач надав у заставу автомобіль Hyundai, модель: Getz, рік випуску 2008, тип ТЗ:легковий автомобіль , № кузова /шасі:НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 В порушення умов договору відповідач зобов»язання не виконав, а тому позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZRRWА710358399 від 01.07.2008 року в сумі 37374,09 грн. вилучити у відповідача ОСОБА_1 та передати в заклад ПАТ КБ „Приватбанк " предмет застави - автомобіль Hyundai, модель: Getz, рік випуску 2008, тип ТЗ: легковий автомобіль , № кузова /шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу, звернути стягнення на предмет застави з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з наданням повноважень на отримання дублікату втраченого свідоцтва про реєстрацію автомобіля зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також надати ПАТ КБ „ Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля в органах ДАІ України, стягнути з відповідача судові витрати. В ході розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог з 37374,09 грн. до 13771,97 грн. та до участі у справі як співвідповідач була притягнута дружина відповідача ОСОБА_2

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 28 травня 2014 року позов ПАТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю. Зокрема, зазначає, що судом не перевірено та не враховано при прийнятті рішення співмірності заборгованості за кредитним договором з вартістю заставленого майна - транспортного засобу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.07.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» / тепер ПАТ КБ «Приватбанк»/ та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір № ZRRWА710358399, за умовами якого банк надав відповідачу кредит на придбання автомобіля в розмірі 61751грн.60коп. до 28 червня 2013року зі сплатою коштів за користування кредитом в розмірі 15% річних на суму залишку заборгованості за кредитом /а.с. 17-27/.

В забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитно-заставним договором відповідач надав у заставу банку автомобіль Hyundai, модель: Getz, рік випуску 2008, тип ТЗ: легковий автомобіль , № кузова /шасі:НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить йому на праві власності /а.с.17-27/.

Згідно договору купівлі-продажу зазначеного автомобіля від 27 червня 2008 року його вартість складає 74 900грн./а.с.29-34/.

У зв"язку з порушенням зобов"язань за кредитним договором відповідач станом на 17.03.2014 року має заборгованість у розмірі 13 771,97грн., яка складається з наступного: 1 754,76грн. - заборгованість за кредитом; 3 449,82грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 7 280,22грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 393,27 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 250 грн.- штраф (фіксована частина); 643,90грн. - штраф (процентна складова) /а.с.95-101/.

Матеріалами справи також підтверджується, що звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на автомобіль у червні 2013 року банк виходив із наявності заборгованості за кредитом відповідача у загальній сумі 37 374грн.09коп. /а.с.2-11/.

Заочним рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2013 року позов банку було задоволено та звернуто стягнення на автомобіль відповідача /а.с.56-58/.

Ухвалою цього ж суду від 23 грудня 2013 року заочне рішення скасовано, а справу призначено до розгляду/а.с.68/.

В ході розгляду справи за участю відповідачів позивач подав уточнену позовну заяву про наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитно-заставним договором від 01.07.2008 року в сумі 13 771,97грн./а.с.91-94/.

Відтак, за період розгляду позову банку у судовому порядку заборгованість відповідача за кредитним договором зменшилась на 23 602,12грн. /37 374,09-13 771,97/.

До суду апеляційної інстанції представник банку подав довідку про наявність заборгованості ОСОБА_1 перед банком станом на 25.06.2014 року у розмірі 13 905,98грн /а.с.145/.

Відповідно до норм ч.1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Таке право заставодержателя передбачено і ч.1 ст.589 ЦК України.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом /ч.1 ст.590 ЦК України/.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Водночас, з метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства, що регулює кредитні правовідносини, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 41 своєї постанови №5 від 30.03.2012р «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» роз"яснив, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Як зазначено вище, порушивши перед судом питання про звернення стягнення на предмет застави, позивач виходив із суми заборгованості 37 374грн.09коп. В ході розгляду справи відповідачем сплачено 23 602,12грн., що значно знизило суму поточної заборгованості та суму заборгованості, заявлену банком, в цілому.

Наведене свідчить про зусилля позичальника погасити заборгованість за кредитним договором та зберегти у власності заставне майно.

Окрім того в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він та дружина є державними службовцями, отримують невелику заробітну плату, частину якої спрямовують на погашення кредитних зобов"язань. Автомобіль використовується для потреб сім"ї , у ДТП - не перебував. Технічний стан автомобіля, як заставного майна, періодично перевіряється працівниками банку зі складанням відповідних документів, які й знаходяться у банку.

Вказані обставини стороною позивача не спростовано.

Відтак, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги не співмірні з наявною заборгованістю, оскільки предмет застави у більш ніж у 5 разів дорожчий за суму боргу.

Ураховуючи конкретні обставини справи, застосування такого виду задоволення вимог заставодержателя як звернення стягнення на предмет застави, суперечитиме та не відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність ( пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), а тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

Заперечення представника банку, пов"язані в відсутністю вартості предмета застави, не впливають на вирішення спору, оскільки заставна вартість предмету застави становить 74 900грн., що підтверджується кредитно-заставним договором від 01.07.2008 року та договором купівлі-продажу спірного автомобіля від 27.06.2008 року, доказів на підтвердження протилежного банком не надано.

Відмова в позові не позбавляє права позивача на відновлення свого порушеного права, оскільки позичальником здійснюється погашення кредиту шляхом внесення відповідних сум на рахунок банку.

Крім того, колегія суддів ураховує і той факт, що ухвалення рішення про відмову в позові не позбавляє банк права у разі майбутнього порушення позичальником умов кредитного договору та виникнення заборгованості, розмір якої буде співмірним з вартістю предмета застави, порушити перед судом питання щодо звернення стягнення на предмет застави.

З огляду на наведене та відповідно до положень п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 28 травня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді