Ухвала суду № 39451275, 26.06.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/196/13-к Головуючий у 1-й інст. Слободенюк Наталія Євгенівна

Категорія ч.1ст.185 Доповідач Жизнєвський Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року. Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жизнєвського Ю.В.

суддів: Михайловського В.І., Широкопояса Ю.В.

при секретарі Велидчук І.М.

за участі:

прокурора Селюченко І.І.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_2 обвинуваченого за ч.1 ст.185 КК України та його захисника - адвоката ОСОБА_3 на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 01 квітня 2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

Цим вироком: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, не судимого, -

засуджено за ч.1 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 80 годин громадських робіт.

Стягнуто з ОСОБА_2 в прибуток держави 489 грн. за проведення експертних робіт.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Згідно вироку 29.12.2012 року близько 23 години ОСОБА_2 перебував на території ТОВ «Даніко», що розташоване в смт. Черняхів, Житомирської області по вул. Коростенській, 76. В цей момент в нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_1, а саме: двох автомобільних крісел, які знаходились на території «СТО Черняхів» в смт. Черняхів Житомирської області по вул. Коростенськівй, 76.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, пересвідчившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав майно ОСОБА_1, а саме: два сидіння до автомобіля ВАЗ 21093 вартістю 700 гривень, після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_1 матеріального збитку на вищевказану суму.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 просить скасувати обвинувальний вирок і закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_2

Зазначає, що суд дав не правильну оцінку добутим по справі доказам, деяким доказам не дав оцінку взагалі, деякі докази проігнорував, в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого ухвалив вищевказаний вирок, що суперечить дійсним обставинам справи згідно ст. 409-411КПК України.

Вказує, що ОСОБА_2 працюючи верстатником ТОВ "Даніко" знав, що на території знаходяться камери спостереження і усвідомлював що будь - який його крок по території не може бути непомітним, а отже його дії неможливо кваліфікувати як таємне викрадення чужого майна.

Зазначає, що в обвинувальному акті, який датований 15 січня 2014 року але фактично був вручений ОСОБА_2 20. 03. 2014 року зазначено, що ОСОБА_2 таємно викрав майно ОСОБА_4, однак в судових засіданнях з'ясувалось що фактично два крісла з автомобіля ВАЗ 21093 належать ОСОБА_5

Вважає, що висновок суду в частині того що речовий доказ а саме крісла зберігалися в хліву де живе собака являється припущенням, а тому не може бути покладений в основу вироку.

Пояснення потерпілого являються неправдивими, нелогічними та непослідовними. Також приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_2 суд посилався на пояснення свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні, згідно яких останній пояснював, що ОСОБА_5 виявив нестачу двох крісел від автомобіля ВАЗ 21093 ще на початку січня 2013 року.

З урахуванням вищезазначених доводів вважає, що потерпілим по справі має бути ОСОБА_5, а не ОСОБА_1

Вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги висновок експерта №9/59 від 28.10.2013 року - згідно з якого вартість сидіння автомобіля складає 0 гривень. Суд у вироку взагалі не мотивував з яких причин він не взяв до уваги висновок експерта.

Вважає, що суд безпідставно врахував довідку Житомирського автомобільного ринку від 08.01.2014 року - як доказ в кримінальному провадженні.

Зазначає, що у відповіді Житомирського автомобільного ринку від 08.01.2014 року не зазначені дві важливі деталі: стійка сидіння, механізм регулювання нахилу стійки сидіння - без яких ремонт крісел неможливий, тобто в продажу на авторинку даних деталей немає, а отже в умовах СТО неможливо відремонтувати дані крісла і вони дійсно являлися безхозними.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить його виправдати, оскільки то не була крадіжка, а він взяв безхазяйну річ, яка тривалий час валялась на смітнику під дощем і снігом, яку ніхто навіть під накриття не поклав, а він її викопав з-під снігу коли розчищали територію біля накриття де зберігали дрова.

Зазначає, що в протоколі опитування ОСОБА_1 сам заявив, що клієнт ремонтував автомобіль та залишив на території 2 передні сидіння, тобто саме залишив, а не передав для ремонту чи зберігання, а тому вони весь цей час відкрито лежали під дощем та снігом.

Вказує, що після досудового розслідування сидіння були передані ОСОБА_1 на зберігання як речові докази під розписку, але ніякої розписки в матеріалах справи немає.

Зазначає, що ОСОБА_1 не повідомив даних про власника автомобіля ВАЗ- 2109, мотивуючи тим, що він не знає його даних. Однак після проведення судово-технічної експертизи, яка оцінила вартість сидінь 0 грн. «випадково» знайшовся ОСОБА_5 - власник сидінь, який більше року не з'являвся, а потім приїхав ремонтувати автомобіль.

В суді свідок ОСОБА_5 заявив, що сидіння потребували незначного ремонту та не пред'явив ніяких документів, які б свідчили, що він має автомобіль ВАЗ-2109. Також у судовому засіданні з'ясувалось, що він відвідував СТО не менше одного разу на тиждень, так як там працює його кум (свідок ОСОБА_6), а теща живе через дорогу від СТО.

Зазначає, що коли адвокат попросила визвати знову ОСОБА_5 щоб він все таки надав документи на автомобіль BA3-2109, він знову загадково зник і ніяких відомостей про нього немає, а суд відхилив клопотання про виклик свідка ОСОБА_5

Заслухавши доповідача, ОСОБА_2, який підтримав подані апеляційні скарги, прокурора, та потерпілого ОСОБА_1 які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши вирок суду в межах ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, які встановлено з урахуванням усіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події, та ґрунтуються на сукупності ретельно досліджених, належним чином проаналізованих, оцінених та докладно наведених у вироку доказах.

Дії ОСОБА_2 судом першої інстанції вірно кваліфіковано за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 дотримано вимоги ст.65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 судом визнано активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Судом першої інстанції також враховано, що ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліках в нарколога і психіатра не перебуває.

Вказані обставин кримінального провадження дали суду можливість призначити ОСОБА_2 покарання в виді громадських робіт.

Обрані судом першої інстанції вид та міра покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_2 є необхідними та достатніми для його виправлення, та попередження вчинення ними нових злочинів, з чим і погоджується апеляційний суд.

Апеляційні доводи захисника про те, що ОСОБА_2 працюючи верстатником ТОВ "Даніко" знав що на території знаходяться камери спостереження і усвідомлював що будь - який його крок по території не може бути непомітним, а отже його дії неможливо кваліфікувати як таємне викрадення чужого майна є лише припущенням адвоката і не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Доводи захисника про те, що в обвинувальному акті, зазначено що ОСОБА_2 таємно викрав майно ОСОБА_4, однак два крісла з автомобіля ВАЗ 21093 фактично належать ОСОБА_5 і останній має бути визнаний потерпілим є безпідставними, оскільки ОСОБА_4, будучи власником СТО несе персональну відповідальність за передане йому майно на час проведення ремонту, а отже в даному випадку потерпілим є саме ОСОБА_4

Твердження адвоката, що висновок суду в частині того, що речовий доказ а саме крісла зберігалися в хліву де живе собака являється припущенням, а тому не може бути покладений в основу вироку є безпідставним, оскільки вказана обставина не впливає на кваліфікацію злочину.

Доводи захисника щодо нелогічних та непослідовних пояснень потерпілого ОСОБА_4, а також те, що приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_2 суд посилався на пояснення свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні, згідно яких останній пояснював, що ОСОБА_5 виявив нестачу двох крісел від автомобіля ВАЗ 21093 ще на початку січня 2013 року не спростовують сам факт викрадення вказаних сидінь та є безпідставними.

Апеляційні доводи адвоката та обвинуваченого про те, що суд безпідставно не прийняв до уваги висновок експерта №9/59 від 28.10.2013 року, згідно з якого вартість сидіння автомобіля складає 0 гривень та у вироку не мотивував з яких причин він не взяв до уваги висновок експерта, а врахував довідку Житомирського автомобільного ринку від 08.01.2014 року, як доказ в кримінальному провадженні є безпідставними. Відповідно до положень ч.10 ст.101 КПК України, висновок експерта не є обов'язковим для органів досудового розслідування, прокурора та суду. Висновок експерта досліджується в сукупності з іншими доказами і йому дається відповідна юридична оцінка.

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги вказаний висновок, оскільки він не відображає реальної картини на ринку автозапчастин, як нових, так і бувших у використанні. Так з довідки Житомирського автомобільного ринку від 08.01.14 року вбачається, що на ринку є у вільному продажу деталі до передніх сидінь автомобіля марки ВАЗ 21093, тобто неможливо заперечити той факт, що на ринку продаються бувші у використанні деталі до вказаних сидінь в різному стані та різної якості. Тому доводи захисника про те, що в умовах СТО неможливо відремонтувати дані крісла є необґрунтованими.

Що стосується апеляційних доводів обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що клієнт ремонтував автомобіль та залишив на території 2 передні сидіння, тобто саме залишив, а не передав для ремонту чи зберігання, а тому вони весь цей час відкрито лежали під дощем та снігом, то вони є власним тлумаченням обставин справи останнім та не спростовують самого факту викрадення чужого майна, а також не ґрунтуються на матеріалах справи.

Спростовуються доводи ОСОБА_2 про те, що після досудового розслідування сидіння були передані ОСОБА_1 на зберігання як речові докази під розписку, але ніякої розписки в матеріалах справи немає. Так в матеріалах кримінального провадження на а.с. 24 є власноручно написана ОСОБА_1 розписка від 02 січня 2012 року, згідно якої він від працівників міліції отримав два бувші у використанні автомобільні сидіння для зберігання до вирішення судом справи по суті.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 стосовно того, що в суді свідок ОСОБА_5 заявив, що сидіння потребували незначного ремонту та не пред'явив ніяких документів, які б свідчили, що він має автомобіль ВАЗ-2109, а також стосовно щодо повторного виклику ОСОБА_5, щоб він надав документи на автомобіль BA3-2109, а суд відхилив клопотання про виклик останнього не зменшують ступінь вини обвинуваченого та не впливають на обсяг пред'явленого йому обвинувачення.

З урахуванням вищевикладеного апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для зміни або скасування вироку Черняхівського районного суду Житомирської області від 01 квітня 2014 року відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 01 квітня 2014 року, - без змін.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: