Рішення № 39449578, 18.06.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0912/1830/12

Провадження № 22-ц/779/1147/2014

Категорія 43

Головуючий у 1 інстанції Могила Р.Г.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Горблянського Я.Д., Пнівчук О.В.,

секретаря: Драганчук У.М., Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Конюшківської сільської ради Рогатинського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - державний нотаріус Рогатинської районної державної нотаріальної контори про визнання недійсними рішень Конюшківської сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним договору дарування житлового будинку, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частку майна колгоспного двору та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на 1/2 частини домоволодіння, за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду від 08 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із указаним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Конюшківської сільської ради Рогатинського району.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй, як члену колгоспного двору, який знаходився в АДРЕСА_1, належала частка майна колгоспного двору.

Головою колгоспного двору була ОСОБА_6, а його членами - ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_10

На час припинення існування колгоспного двору домоволодіння в АДРЕСА_1 складалось із двох будинків, розташованих на одній земельній ділянці, яка виділена колгоспному двору, під одним порядковим номером.

В лютому 2010 року їй стало відомо про те, що колгоспний двір було поділено на два окремих господарства і свідоцтво про право власності на житловий будинок, 1982 року побудови було видано по ? частці її матері ОСОБА_6 та сестрі ОСОБА_5

В послідуючому матір'ю свою частку було подаровано ОСОБА_5, яка стала одноосібним власником житлового будинку.

Крім того, ОСОБА_5 було приватизовано земельні ділянки, які перебували в користуванні всіх членів колгоспного двору.

Посилаючись на те, що оформленням права власності та видачею державних актів на земельні ділянки порушені її права, як власника та землекористувача, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати недійсним рішення виконкому Конюшківської сільської ради Рогатинського району від 14 жовтня 1999 року в частині надання дозволу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на оформлення права власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинковолодіння в с. Конюшки Рогатинського району, видане 05 лютого 2000 року виконавчим комітетом Конюшківської сільської ради на підставі рішення виконавчого комітету Конюшківської сільської ради від 14 жовтня 1999 року;

- визнати незаконним поділ будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 на два окремих господарства з присвоєнням окремих номерів: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3;

- визнати недійсним договір дарування від 23 квітня 2008 року ОСОБА_4 1/2 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_5;

- визнати недійсним рішення Конюшківської сільської ради від 16 січня 2011 року про передачу безоплатно у власність ОСОБА_5 земельної ділянки загальною площею 0,3543 га, з них 0,1628 га під будівлями і дворами та 0,1915 га - рілля;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки : серії ЯК № 957799 площею 0,1628 га для індивідуального житлового будівництва та серії ЯК № 957800 площею 0,1915 га для ведення особистого селянського господарства, видані ОСОБА_5 та скасувати їх державну реєстрацію в органах земельного кадастру;

- визнати майном колгоспного двору: житловий будинок 1960 року побудови, загальною площею 42,3 кв.м., житловою - 32,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 з приналежними до нього будівлями та спорудами, інвентаризаційною вартістю 68 841,00 грн., житловий будинок 1982 року побудови загальною площею 164 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з приналежними до нього будівлями та спорудами, інвентаризаційною вартістю 100 161, 00 грн.;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 лютого 2012 року видане ОСОБА_5 державним нотаріусом Рогатинської районної державної нотаріальної контори Андрейків Т.В. та зареєстроване в реєстрі за №272 в частині спадкування 1/4 частини житлового будинку 1960 року побудови загальною площею 42,3 кв.м., а житловою 32,8 кв.м., з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_3;

- виключити 5/7 частин житлового будинку 1960 року побудови загальною площею 42,3 кв.м., а житловою 32,8 кв.м., з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований АДРЕСА_3 із спадкової маси, що входить до складу спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті прабабусі ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_3, після смерті батька ОСОБА_7;

- визнати за нею право власності на 1/7 частину майна колгоспного двору, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (адреса до поділу на окремі господарства: АДРЕСА_1 та складається із житлового будинку 1960 року побудови, загальною площею 42,3кв.м., житловою 32,8 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами та житлового будинку 1982 року побудови загальною площею 164 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами;

- визнати, що на день смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, їй належало 1/7 частини майна колгоспного двору, як члену колгоспного двору, яке складалося із 1/7 частин житлового будинку 1960 року побудови, загальною площею 42,3 кв.м., а житловою 32,8 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами та 1/7 частин житлового будинку 1982 року побудови загальною площею 164 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами, що знаходилось за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати, що на день смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, йому належало 2/7 частини майна колгоспного двору, з них 1/7 частина як члену колгоспного двору та 1/7 частина, успадкована після смерті бабусі ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, яке складалося із 2/7 частин житлового будинку 1960 року побудови, загальною площею 42,3 кв.м., житловою 32,8 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами та 2/7 частин житлового будинку 1982 року побудови, загальною площею 164 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами, що знаходилось за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати за нею право власності на 1/4 частину від спадкового майна, а саме: від 2/7 частини майна колгоспного двору, яке належало ОСОБА_7, яке складалося із 2/7 частин житлового будинку 1960 року побудови, загальною площею 42,3 кв.м., житловою 32,8 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами та 2/7 частин житлового будинку 1982 року побудови загальною площею 164 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (адреса до поділу на окремі господарства: АДРЕСА_1, що становитиме 50/700 частин житлового будинку 1960 року побудови з приналежними до нього будівлями та спорудами та 50/700 частин житлового будинку 1982 року побудови з приналежними до нього будівлями та спорудами;

- всього визнати за нею право власності на 150/700 частин житлового будинку 1982 року побудови з приналежними до нього будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 та 150/700 частин житлового будинку 1960 року побудови з приналежними до нього будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_3 (адреса до поділу на окремі господарства: АДРЕСА_1;

В грудні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 16 лютого 2012 року державним нотаріусом Рогатинської державної нотаріальної контори Андрейків Т.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно яким спадкоємцями майна ОСОБА_7, яке складається з житлового будинку, житловою площею 32,8 кв.м., загальною площею 42,3 кв.м., стайні, вбиральні, криниці по АДРЕСА_3 по ? частці є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2

Посилаючись на те, що ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не вчиняли жодних дій, які б свідчили про прийняття спадщини, а тому у нотаріуса не було правових підстав включати їх до кола спадкоємців, просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Рогатинської районної державної нотаріальної контори 16 лютого 2012 року, зареєстроване за №272 та визнати за нею право власності на 1/2 частину спадкового майна ОСОБА_7 у складі житлового будинку, житловою площею 32,8 кв.м., загальною площею 43,2 кв.м. та криниці.

Ухвалою Рогатинського районного суду від 27 грудня 2013 року вищевказані позови об`єднано в одне провадження.

Рішенням Рогатинського районного суду від 08 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення третьої сесії шостого скликання Конюшківської сільської ради Рогатинського району від 16 січня 2011 року «Про передачу земель у власність» в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,1915 га для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсним державний акт серії ЯК №957800 на право власності на земельну ділянку площею 0,1915 га кадастровий номер 2624483101:01:002:0092 для ведення особистого селянського господарства на території Конюшківської сільської ради Рогатинського району, виданий ОСОБА_5 на підставі рішення третьої сесії шостого скликання Конюшківської сільської ради Рогатинського району від 16 січня 2011 року «Про передачу земель у власність».

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5, виконавчого комітету Конюшківської сільської ради в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 107,30 грн. судового збору та 1 300,00 грн. витрат на надання правової допомоги.

В задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_5 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та в частині відмови у задоволенні її позовних вимог подала апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду матеріалам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, суд прийшов до неправильного висновку про незаконність рішення сільської ради про передачу їй у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки, ні з довідки виконавчого комітету Конюшківської сільської ради №198 від 07.04.2014 року, ні з по господарських книг, на які посилається суд, не можна встановити, якими були межі земельної ділянки площею 0,46 га, що перебувала в користуванні ОСОБА_6 та де вона знаходилася.

Єдиними доказами, які б змогли підтвердити склад, площу та межі земель, що належали сім'ї ОСОБА_6, були записи в земельній шнуровій книзі колгоспу та рішення загальних зборів членів колгоспу, згідно ч. 4 ст. 63 , ст. 64 ЗК Української РСР від 1970 року.

Проте, таких доказів ОСОБА_2 не подала.

ОСОБА_2 з початку 1998 року не є жителем с. Конюшки, оскільки переїхала проживати в с. Обельниця до свого чоловіка. Відтоді участі в користуванні земельною ділянкою вона не брала. Крім того, жодного підтвердження закріплення коли-небудь за ОСОБА_2 яких-небудь земельних ділянок, вона не надала.

Крім того, ОСОБА_2 звернулася до неналежного відповідача - виконавчого комітету Конюшківської сільської ради. Проте, спірне рішення було прийняте не виконавчим комітетом, а саме Конюшківською сільською радою, як органом місцевого самоврядування.

Стосовно відмови у задоволенні її позову, зазначає, що суд не надав жодної оцінки доводам, поясненням на підтвердження того, що ОСОБА_2 не могла бути включена до кола спадкоємців за законом, оскільки заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк вона не подавала, в управління та володіння спадковим майном не вступала.

Видаючи зазначене свідоцтво, нотаріус Андрейків Т.В. взяла до уваги довідку Конюшківської сільської ради, проте не оцінила належним чином інформацію, зазначену в ній. Зокрема, не з'ясувала в чому полягали дії ОСОБА_2 щодо вступу в управління та володіння спадковим майном, адже допомога батькам при веденні господарства не може бути достатньою правовою підставою для визнання особи такою, що вступила у володіння та управління спадковим майном.

Не було правових підстав включати до кола спадкоємців і ОСОБА_3, яка також не вчиняла жодних дій, які б свідчили про прийняття спадщини.

Крім того, у спірному свідоцтві неправильно визначено коло об'єктів спадкового майна.

Вказане свідоцтво є додатковим по відношенню до свідоцтва, виданого 11.09.2002 року за реєстровим номером 1186 у спадковій справі №143, проте вони суперечать один одному у частині визначення кола спадкоємців.

У звязку з цим судом невірно здійснено розподіл судових витрат.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог посилається на невідповідність висновків суду матеріалам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

На її думку, суд невірно витлумачив зміст ст. 120 ЦК України 1963 року, неналежно застосував законодавство та судову практику в справах щодо майна колгоспного двору.

Також суд без будь-якого правового обґрунтування, без застосування жодної норми права прийшов до висновку про правомірність оскаржуваного рішення виконкому Конюшківської сільської ради Рогатинського району від 14 жовтня 1999 року в частині надання дозволу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на оформлення права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 та виданого 05 лютого 2000 року на підставі вказаного рішення свідоцтва про право власності на зазначене будинковолодіння.

Вказівка суду на факт неповноліття ОСОБА_5, як на правомірність оскаржуваного рішення є недоречною.

Зазначає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не були власниками житлового будинку, оскільки він будувався членами колгоспного двору, на колгоспній землі.

Щодо стосується відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору дарування від 23 квітня 2008 року ОСОБА_4 1/2 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_5, то судом не враховано, що спірний житловий будинок являвся майном колгоспного двору і оскільки частина будинку була включена до складу спадкового майна після смерті батька ОСОБА_7, тому ОСОБА_4 не вправі була дарувати половину спірного будинку, оскільки такий незаконно був оформлений у власність.

Щодо відмови суду в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Конюшківської сільської ради від 16 січня 2011 року про передачу безоплатно у власність ОСОБА_5 земельної ділянки загальною площею 0,3543 га та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_5 та скасування їх державної реєстрації в органах земельного кадастру, то судом не враховано, що земельна ділянка площею 0,1628 га разом із земельною ділянкою площею 0,1915 га виділялися для колгоспного двору і ніколи земельні ділянки не були розмежованими, що стверджується записами в по господарських книгах та довідкою Конюшківської сільської ради від 07.04.2014 року, виданою на підставі земельно-шнурової книги.

Зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що єдиним власником житлового будинку 1960 року побудови загальною площею 42,3 кв.м., житловою - 32,8 кв.м. по АДРЕСА_3 була ОСОБА_6, оскільки спірний будинок належав членам колгоспного двору, тому свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 лютого 2012 року, видане ОСОБА_5 в частині спадкування 1/4 частини житлового будинку 1960 року побудови підлягає визнанню недійсним.

Крім того, поділ домоволодіння в АДРЕСА_1 на два окремих господарства з присвоєнням окремих поштових адрес повинен був проводитись за згодою всіх колишніх членів колгоспного двору, у відповідності до ст. 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та згідно Інструкції про порядок розподілу житлових будинків із складу домоволодіння в містах та селищах міського типу Української ССР, затвердженої Верховним Судом УССР 30.09.1968 року.

Посилаючись на викладене, просила рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_13 свою апеляційну скаргу підтримали, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечили.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_14 свою апеляційну скаргу підтримали, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 заперечили.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримали, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 заперечили.

Представник виконавчого комітету Конюшківської сільської ради Іванців І.І. покладається на розсуд суду.

Державний нотаріус Рогатинської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце судового розгляду належним чином була повідомлена.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи недійсним рішення сесії Конюшківської сільської ради від 16 січня 2011 року та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 1915 га. для ведення особистого селянського господарства, виданий ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з невеликого розміру земельної ділянким, яка прилягає до старого житлового будинку, який згідно свідоцтва про право на спадщину за законом належить сторонам в рівних частках.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що спірний житловий будинок (новий будинок), який станом на 1988 рік існував, не міг був бути включений до майна колгоспного двору, оскільки у колгоспному дворі міг бути тільки один жилий будинок, а тому сільська рада правомірно оформила право власності після смерті ОСОБА_7, який був забудовником, по ? частці за ОСОБА_4 та неповнолітньою дочкою ОСОБА_5, які прийняли спадщину у встановленому законом порядку.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 лютого 2012 року, то суд першої інстанції виходив з того, що воно відповідає вимогам ст.ст.529, 549, 560 ЦК України 1963 року і ним не порушуються права спадкоємців.

Проте, погодитися із такими висновками суду не можна, оскільки такі висновки зроблено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, колгоспний двір визначається як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспного двору, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на садибній ділянці.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (в редакції 1963 року - далі ЦК УРСР) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (ст. 112 цього Кодексу).

Згідно ст. 121 ЦК УРСР володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. При відсутності згоди спір про володіння, користування або розпорядження майном колгоспного двору вирішується судом за позовом будь-якого члена двору, який досяг шістнадцяти років.

При цьому розміри часток колишніх членів колгоспного двору в спільному майні, визначалися відповідно до чинної на той час ст. 123 ЦК УРСР - при поділі майна, яке є спільною власністю колгоспного двору, суди повинні виходити з принципу рівності часток усіх колишніх членів двору, в тому числі непрацездатних і неповнолітніх.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на жилий будинок від 10 листопада 1988 року, виданого виконкомом Конюшківської сільської, житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 належав членам колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_6

Згідно технічного паспорту на дане будинковолодіння та витягу є реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що домоволодіння складається з житлового будинку, житловою площею 32,8 кв.м., загальною - 42,3 кв.м., стайні, вбиральні та криниці.

Зазначене будинковолодіння входило до майна колгоспного двору та було зареєстровано в погосподарській книзі сільської ради, як колгоспний двір.

Згідно записів погосподарських книг вбачається, що головою двору була ОСОБА_6, а її членами були: ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Встановлено, що 13 березня 1980 року виконавчий комітет Конюшківської сільської ради дозволив ОСОБА_7 будівництво індивідуального житлового будинку з умовою знесення старого будинку та сараю протягом двох місяців після закінчення будівництва, тобто фактично на земельній ділянці, яка була в користуванні колгоспного двору, головою, якого була ОСОБА_6 - бабуся ОСОБА_7

Встановлено і сторонами не заперечується, що в 1982 році новий житловий будинок було побудовано і в нього перейшли жити ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з дітьми: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5

При цьому старий житловий будинок знесено не було і відповідно новий будинок в експлуатації не було введено.

Згідно погосподарських книг, всі члени колгоспного двору були зареєстровані в старому будинку.

Як пояснила в засіданні апеляційного суду ОСОБА_4, дружина ОСОБА_7 та матір ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, участь у будівництві приймали всі члени колгоспного двору, ОСОБА_5 на час будівництва була неповнолітньою, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 своєю працею допомагали у будівництві та веденні спільного господарства двору.

В 1983 році на новий житловий будинок була виготовлена технічна документація на газифікацію житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_3 народилася дочка - ОСОБА_10, яка була зареєстрована в колгоспному дворі.

Згідно даних погосподарських книг станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору буди: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та ОСОБА_10

Зокрема, ОСОБА_2 народилася та була зареєстрована в господарстві до 13 січня 1998 року, з 2010 року перейшла жити в старий будинок.

ОСОБА_3 проживала з дня народження та була зареєстрована до 9 грудня 1991 року, з 9 грудня 1991 року до 24 листопада 1993 року була зареєстрована в господарстві ОСОБА_16, з 24 листопада 1993 року до 2010 року зареєстрована була по АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 проживає в спірному господарстві з часу народження.

Таким чином частку на майно двору, яке складалося із старого та нового будинку мали ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та ОСОБА_10

Докази про те, що після побудови нового житлового будинку відбувся виділ з колгоспного двору суду не надано.

Згідно довідки Конюшківської сільської ради від 7 червня 2012 року вбачається, що згідно погосподарської книги №5 станом на 1 січня 1990 року поділу колгоспного двору ОСОБА_6 не було.

У зв'язку з цим майном колгоспного двору був житловий будинок 1960 року побудови, загальною площею 42,3 кв.м., житловою - 32,8 кв.м. по АДРЕСА_3 з приналежними до нього будівлями та спорудами, інвентаризаційною вартістю 68 841,00 грн. та житловий будинок 1982 року побудови, загальною площею 164 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м. по АДРЕСА_2 з приналежними до нього будівлями та спорудами, інвентаризаційною вартістю 100 161, 00 грн.

Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_5 про те, що власником нового будинку був тільки її батько ОСОБА_7, оскільки особовий рахунок в господарстві був відкритий тільки на старий будинок і поділ на два окремі господарства відбувся тільки після його смерті.

Встановлено, що голова колгоспного двору- ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 і після її смерті відкрилася спадщина на її частку в майні колгоспного двору, тобто на 1/7 частки старого та нового житлового будинків з господарськими будівлями та спорудами.

Згідно ч.2 ст.529 ЦК України 1963 року онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Враховуючи, що ОСОБА_7 був онуком ОСОБА_6, мати якого померла ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7 проживав та був зареєстрованим в колгоспному дворі, а тому прийняв спадщину і відповідно його частка в майні колгоспного двору збільшилася до 2/7.

Таким чином, враховуючи, що після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина тільки на її частку в майні колгоспного двору, інші члени колгоспного двору свою частку в майні не втратили, державним нотаріусом неправомірно було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 лютого 2012 року, на житловий будинок 1960 року побудови загальною площею 42,3 кв.м., житловою - 32,8 кв.м. по АДРЕСА_3, відповідно до якого ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 успадкували по ? частці зазначеного майна, яке належало ОСОБА_6, спадкоємцем якої був її онук ОСОБА_7

А тому з врахуванням наведених обставин підлягає визнанню недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 лютого 2012 року, видане ОСОБА_5 державним нотаріусом Рогатинської районної державної нотаріальної контори Андрейків Т.В. та зареєстроване в реєстрі за №272 в частині спадкування 1/4 частини житлового будинку 1960 року побудови загальною площею 42,3 кв.м., а житловою 32,8 кв.м., з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_3;

Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 і після його смерті відкрилася спадщина на його частку в майні колгоспного двору, тобто на 2/7.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Встановлено, що спадщину після його смерті прийняли : ОСОБА_4 - дружина та доньки - ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1/14 частці.

Зокрема, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 прийняли спадщину, оскільки були зареєстрованими в господарстві.

ОСОБА_2 незважаючи на те, що з 13 січня 1998 року виписалася з господарства, як співвласник майна, частка в якому була спадковою, доглядала та утримувала його, а тому фактично прийняла спадщину після смерті батька.

Разом з тим, встановлено, що після смерті ОСОБА_7 14 жовтня 1999 року виконкомом Конюшківської сільської ради прийнято рішення про оформлення права власності на новий житловий будинок за ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_5 та 5 лютого 2000 року їм видано свідоцтво про право власності на будинковолодіння.

В подальшому згідно договору дарування від 23 квітня 2008 року ОСОБА_4 свою частку в домоволодінні подарувала ОСОБА_5

При цьому, ОСОБА_2 згоди на укладеня такого договору не давала і до 2010 року про існування такого договору не знала.

Про оформлення права власності та існування договору дарування дізналася в 2010 році, коли перейшла проживати в с. Конюшки Рогатинського району.

У зв'язку з оформленням права власності на житловий будинок та укладенням договору дарування, було порушено права ОСОБА_2, як учасника спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності,здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути встановлена письмово і нотаріально посвідчена.

Таким чином, з врахуванням того, що після ліквідації 15 квітня 1991 року колгоспних дворів, спірні будинки, які є предметом спору, належали сторонам, члени колгоспного двору продовжували володіти житловим будинком на праві спільної сумісної власності, колегія суддів приходить до висновку про визнання недійсним рішення виконкому Конюшківської сільської від 14 жовтня 1999 року в частині надання дозволу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на оформлення права власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, визнання недійсним свідоцтва про право власності на зазначене будинковолодіння, визнання недійсним договору дарування ? частки даного домоволодіння.

Встановлено, що у майні у колгоспному дворі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та ОСОБА_10 мали частку по 1/7, після смерті ОСОБА_6 її частку успадкував ОСОБА_7 і відповіднго його частка становила 2/7, після його смерті ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 успадкували по 1/14 частці.

З врахуванням успадкованої кожним 1/14 частки та 1/7 частки у майні колгоспного двору, сторонам належить по 3/14 частки.

А тому, з врахуванням того, що між сторонами виник спір з приводу визначення часток членів колгоспного двору у спірному майні, колегія суддів приходить до висновку, що слід визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності за кожним на 3/14 частки майна колгоспного двору, яке складається із житлового будинку 1960 року побудови по АДРЕСА_2, загальною площею 42,3кв.м., житловою 32,8 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами та із житлового будинку 1982 року побудови по АДРЕСА_3, загальною площею 164 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами.

Що стосується частки неповнолітньої (на час припинення колгоспного двору) ОСОБА_10, то її частка ставить 1/7 у майні колгоспного двору, однак з врахуванням того, що вона не була залучена до участі в розгляді справи, суд не має права вирішувати питання про її права та обов'язки.

Враховуючи, що позовні вимоги про визнання недійсним рішенням третьої сесії шостого скликання Конюшківської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області від 16 січня 2011 року «Про передачу земель у власність» та визнання недійсними двох державних актів на право власності на земельну ділянку площею 0, 3543 га. заявлені до виконавчого комітету Конюшківської сільської ради, хоча оспорюване рішення прийнято сесією Конюшківської сільської ради, як органом місцевого самоврядування, в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.71 ЦК України ( в редакції 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно ст.76 цього Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, право на звернення з даною позовною заявою у ОСОБА_2 виникло у 2010 році, а отже трирічний строк позовної давності нею пропущений не був.

У зв'язку з наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та виконавчого комітету Конюшківської сільської ради на користь ОСОБА_2 слід стягнути порівну по 107, 30 коп. сплаченого судового збору та по 700 грн. за надання правової допомоги.

Крім того, в дохід держави підлягає стягненню з ОСОБА_2 362 грн. 14 коп. судового збору, з ОСОБА_5 132 грн. 74 коп. судового збору, з ОСОБА_4 362 грн. 14 коп. судового збору та з ОСОБА_3 362 грн. 14 коп. судового збору. у зв'язку з визнанням за ними права власності на частку у майні.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рогатинського районного суду від 08 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення виконкому Конюшківської сільської ради Рогатинського району від 14 жовтня 1999 року в частині надання дозволу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на оформлення права власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1;

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинковолодіння в с. Конюшки Рогатинського району, видане 05 лютого 2000 року виконавчим комітетом Конюшківської сільської ради на підставі рішення виконавчого комітету Конюшківської сільської ради від 14 жовтня 1999 року;

Визнати недійсним договір дарування ? частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 від 23 квітня 2008 року, укладений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, посвідчений нотаріусом Рогатинського районного нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №2047.;

Визнати майном колгоспного двору житловий будинок 1960 року побудови, загальною площею 42,3 кв.м., житловою - 32,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 з приналежними до нього будівлями та спорудами, інвентаризаційною вартістю 68 841,00 грн. та житловий будинок 1982 року побудови, загальною площею 164 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з приналежними до нього будівлями та спорудами, інвентаризаційною вартістю 100 161, 00 грн.;

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 лютого 2012 року, видане ОСОБА_5 державним нотаріусом Рогатинської районної державної нотаріальної контори Андрейків Т.В. та зареєстроване в реєстрі за №272 в частині спадкування 1/4 частини житлового будинку 1960 року побудови загальною площею 42,3 кв.м., а житловою 32,8 кв.м., з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_3;

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/14 частки майна колгоспного двору, яке складається із житлового будинку 1960 року побудови по АДРЕСА_2, загальною площею 42,3кв.м., житловою 32,8 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами та із житлового будинку 1982 року побудови по АДРЕСА_3, загальною площею 164 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами;

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 3/14 частки майна колгоспного двору, яке складається із житлового будинку 1960 року побудови по АДРЕСА_2, загальною площею 42,3кв.м., житловою 32,8 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами та із житлового будинку 1982 року побудови по АДРЕСА_3, загальною площею 164 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами;

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 3/14 частки майна колгоспного двору, яке складається із житлового будинку 1960 року побудови по АДРЕСА_2, загальною площею 42,3кв.м., житловою 32,8 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами та із житлового будинку 1982 року побудови по АДРЕСА_3, загальною площею 164 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами;

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та виконавчого комітету Конюшківської сільської ради на користь ОСОБА_2 порівну по 107, 30 коп. сплаченого судового збору та по 700 грн. за надання правової допомоги.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 362 грн. 14 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 132 грн. 74 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 362 грн. 14 коп. судового збору.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Я.Д. Горблянський

О.В. Пнівчук