Постанова № 3944687, 27.05.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2009 р. Справа № 2а-17704/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді- Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кириченко О.О.,

з участю позивача Лозана С.І.,

представника відповідача Гримальського А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопол Роад України» (далі по тексту ТзОВ «Енергопол Роад Україна») до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва (далі ДПІ) про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Енергопол Роад Україна» звернулося в суд з позовом до ДПІ про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень рішень по акту перевірки від 15.09.2008 року №546-23-8: від 18.07.2009 року №0001972308/0; від 28.07.2008 року №0001482308/0; від 16.09.2008 року №0002112308/0; від 29.09.2008 року №0001972308/1; від 28.11.2008 року №000212308/1; від 08.12.2008 року №0001972308/2; від 08.12.2008 року №0001982308/2 про зменшення ТзОВ «Енергопол Роад Україна» бюджетного відшкодування та нарахування штрафних санкцій. Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають фактичним обставинам, порядку проведення податкових перевірок та прийняті з порушенням чинного податкового та іншого законодавства.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2009 року адміністративний позов в частині позовних вимог щодо визнання недійсними податкових повідомлень від 16.09.2008 року №0002112308/0 та від 28.11.2008 року №000212308/1, залишено без розгляду за клопотанням представника позивача.

Представник позивача Лозан С.І. в судовому засіданні позовні вимоги збільшив, де просив крім зазначених в позові податкових повідомлень-рішень, ще й скасувати два податкові повідомлення-рішення: від 10.03.2009 року №0001982308/3 та 10.03.2009 року №0001972308/3, що прийняті по тому самому акту перевірки на підставі первинних податкових повідомлень-рішень. По суті пояснив, що акт виїзної позапланової перевірки від 18.07.2008 року та прийняті на підставі нього всі наступні податкові рішення повідомлення вважає протиправними, оскільки перевірка не проводилась за юридичною адресою ТзОВ «Енергопол Роад Україна», з направленням та наказом на перевірку не були ознайомлені посадові особи ТзОВ «Енергопол Роад Україна», з актом про її результати керівника було ознайомлено не 18.07.2008 року, а 22.07.2008 року про що зроблено запис в акті, оскільки з 17.07.2008 року до 21.08.2008 року керівник, згідно наданої в підтвердження ксерокопії паспорта, знаходився за межами України, тому акт від 18.07.2008 року про відмову від підпису директора, складений працівниками інспекції, є таким що не відповідає дійсності. В самому акті перевірки та в наданих повідомленнях рішеннях відповідачем допущено неправильне трактування права на бюджетне відшкодування. Переконаний, що товариство має право на отримання податкового кредиту та що інспекцією не надано жодних переконливих доказів і не наведено підстав порушення законодавства для позбавлення підприємства права на податковий кредит. Крім того додав, що юридичну адресу ТзОВ «Енергопол Роад Україна» змінило в квітні 2008 року з м. Києва (провулок Кондратюка, 1) на м. Луцьк (вул. Рівненська, 48). Підтвердив, що 14.07.2008 року підприємством був отриманий лист з податкової інспекції з вимогою надати для перевірки документи правомірності заявленої до відшкодування суми ПДВ по декларації за квітень 2008 року і такі документи товариством листом від 17.07.2008 року були надані. Не заперечує, що в журналі реєстрації перевірок по ТзОВ «Енергопол Роад Україна» запис за №1 від 17.08.2008 року про проведення перевірки було вчинено представником податкової інспекції.

Представник відповідача Гримальський А.Ю. позов не визнав, при цьому пояснив, що позивач знаходиться на обліку в податковій інспекції в Оболонському районі м. Києва. В квітні 2008 року позивачем змінено місцезнаходження юридичної особи та подано розрахунок суми бюджетного відшкодування до податкової декларації з ПДВ за квітень 2008 року де задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1269086 грн.. Тому податковою інспекцією 10.07.2008 року до позивача було направлено письмову вимогу про отримання документів на заявлену до відшкодування суми ПДВ за квітень 2008 року, і такі документи до податкової інспекції 17.07.2008 року були надані наручно головним бухгалтером, тому начальником державної податкової інспекції було видано наказ №122 від 17.07.2008 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки з питань правомірності бюджетного відшкодування з ПДВ по ТзОВ «Енергопол Роад Україна» на підставі п.9 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки платником було надано декларацію з відємним значенням ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн. Також начальником державної податкової служби видано направлення на перевірку №1642/33 від 17.07.2008 року. Про те, що представнику підприємства власноручно було вручено направлення на перевірку свідчить розписка головного бухгалтера підприємства ОСОБА_1. від 17.07.2008 року, що додала в судовому засіданні. Підтвердив, що перевірка була проведена за наданими підприємством документами безпосередньо у податковій інспекції з 17.07.2008 року по 18.07.2008 року при цьому було складено акт перевірки та 18.07.2008 року ознайомлено з ним головного бухгалтера ОСОБА_1., однак вона від підпису відмовилась, про що на останній сторінці акту зробила власноручно запис про відмову, та поставила підпис і число 18.07.2008 року. Підтвердити чи заперечити якого числа директором товариства 18.07.2008 року чи 22.07.2008 року зроблено запис в акті про те, що він також відмовився від підпису не може. Переконаний, що працівники податкової інспекції правомірно склали акт від 18.07.2008 року про відмову від підпису при ознайомленні з актом перевірки посадової особи платника податку, а саме, головного бухгалтера ОСОБА_1., оскільки дана особа дійсно відмовилась від підписання акту, та зробила власноручно запис, що й фактично не заперечується позивачем. Посилання позивача на те, що ним отримано акт перевірки 22.07.2008 року в приміщенні податкової, а не 18.07.2008 року, як вбачається з проведеного запису головним бухгалтером вважає, надуманим, так як фактично акт вручено 18.07.2008 року наручно, тому потреби у його надсиланні платнику податку не було. Тому вважає прийняті на підставі акту податкові рішення-повідомлення відповідають вимогам діючого законодавства.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.

Зі змісту статті 17 КАС України спори юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів, крім випадків коли такі справи підлягають розгляду в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно з пунктом 4 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

10.07.2008 року податковою інспекцією до позивача було направлено письмову вимогу за вих. №15928/10/23802 про отримання документів на заявлену до відшкодування суми ПДВ за квітень 2008 року.

Як вбачається з листів ТзОВ «Енергопол Роад Україна» від 17.07.2008 року за вих. №3 та №4 до податкової інспекції були надані наручно головним бухгалтером товариства первинні документи, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, оборотно-сальдові відомості, інформацію щодо залишків ТМЦ по рахунках та пояснення щодо відємного значення ПДВ.

З свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи НОМЕР_1, вбачається, що 04 липня 2007 року проведена державна реєстрація ТзОВ «Енергопол Роад Україна», а 03 квітня 2008 року проведено зміну місця знаходження юридичної особи на адресу: м. Луцьк, вул. Рівненська, 48, офіс 418, Волинська область.

Судом встановлено, що Товариство взято на податковий облік 05.07.2007 року в ДПІ в Оболонському районі м. Києва за №9431. Згідно свідоцтва від 25.07.2007 року №100055153 ТзОВ «Енергопол Роад Україна» зареєстровано платником ПДВ.

Згідно направлення ДПІ №1642/23 від 17.07.2008 року посадовим особам ДПІ в Оболонському районі м. Києва доручено провести з 17.07.2007 по 30.07.2007 року позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Енергопол Роад Україна» щодо бюджетного відшкодування по ПДВ за квітень 2008 року, про що складено Акт №382-23-8-35275183 від18.07.2008 року.

Актом документальної перевірки ДПІ в Оболонському районі м. Києва №382-23-8-35275183 від 18.07.2008 року встановлено, що в порушення пп.5.33 п.5.3 ст.5, пп.6.2.1 п.6.2 ст.6, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.4 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.4 пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.5.12.3 п.5.12 ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, пп.8.8.4 п.8.8 ст.8 Порядку обліку платників податків, зборів (обовязкових платежів), затвердженого наказом ДПА України від 19.02.1998 року №80, ТзОВ «Енергопол Роад Україна» завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1269086 грн. за квітень 2008 року. Також в порушення п.8.2 ст.8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року №244, п.5.7 ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, пп.3.2.2 п.3.2 ст.3, пп.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ «Енергопол Роад Україна» завищено податковий кредит.

Посилання позивача на недотримання процедури щодо ознайомлення з актом перевірки директора підприємства, який, як встановлено судом, знаходився з 17.07.2007 року до 21.07.2007 року за межами України та зазначене його прізвище в акті від 18.07.2007 року про відмову від підпису, як на підставу його протиправності і як наслідок прийняття на основі його результатів податкових рішень-повідомлень, суд не приймає до уваги, оскільки пункт 1.25 наказу Державної податкової адміністрації України №355 від 27.05.2008 року не передбачає обовязку ознайомлення з актом про результати позапланової виїзної перевірки дотримання податкового законодавства саме директора підприємства, а вказує на можливість вручення посадовим особам платника податку акта перевірки, що, як встановлено в судовому засіданні, було виконано відповідачем і з актом перевірки 18.07.2007 року ознайомлено головного бухгалтера ОСОБА_1.

Посилання позивача на те, що перевірка фактично не була проведена за місцем знаходження товариства суд не бере до уваги, оскільки з оглянутих в судовому засіданні копії листа податкової інспекції до позивача від 10.07.2008 року про витребування копій документів для перевірки для правомірності заявленого до відшкодування ПДВ та відповідей позивача в листах до ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 17.07.2008 року за вих. №3 та №4 про надання пояснення та запитуваних документів вбачається, що така документальна перевірка платника податків буде проводитись в податковій інспекції.

Що стосується посилання позивача на невірне трактування відповідачем права на бюджетне відшкодування, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Згідно із підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбає (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняється від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, тому суми податку, сплачені у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належить до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Підпункт 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є обєктом оподаткування передачі майна у схов (відповідальне зберігання), також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.

Як свідчать матеріали перевірки в наданих підприємством копіях вантажно-митних деклараціях в графі 1 «Тип декларації» значиться ІМ 31. Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307, зареєстрованої в Мінюсті 24.09.1997 року за №443/2247 тип вантажної митної декларації «ІМ 31» - тимчасове ввезення.

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюються ввезення із-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення обєкта лізингу лізингодавцю - резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення повязане із поверненням товарів у звязку з припиненням дії зазначених договорів.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; б) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 1.17 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» лізинг (оренда) розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що лізингова (оренда) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

В підпункті 1.18.1 пункту 1.18 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

На відміну від оперативного лізингу, за договором фінансового лізингу (оренди) орендар зобовязаний придбати обєкт лізингу у власність (п..п.1.18.2 п.1.18 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З оглянутого в судовому засіданні договору оренди обладнання №3 від 18.07.2009 року укладеного між Акціонерним товариством «Енергопол-Полудне» (Польща) (орендодавець) та ТзОВ «Енергопол Роад Україна» (орендар) вбачається, що орендодавець передає у строкове платне користування обладнання орендарю.

Оскільки імпорт обладнання на підставі договору оренди не підпадає під ознаки «поставки товарів», ввезене обладнання не є придбаним у власність Товариством, а отримане у користування по договору оренди, тому сума ПДВ, сплачена при його ввезенні до податкового кредиту та відповідно до бюджетного відшкодування не відноситься.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено: бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не мають права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців; яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Законом, - календарний квартал з урахуванням, зокрема, того, що в разі реєстрації особи платником податку з дня, іншого ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Таким чином, право на бюджетне відшкодування у Товариства виникає через 12 місяців від дня його реєстрації як платника податку в останній день повного календарного місяця. Оскільки Товариство зареєстровано платником податку 25 липня 2007 року, ДПІ правомірно відмовила йому в бюджетному відшкодуванні з посиланням на те, що податковий період, у якому в нього виникає право на таке відшкодування, не настав. Тому суд вважає, що бюджетне відшкодування в сумі - 1269086 грн за квітень 2008 року. Товариством задекларовано безпідставно, оскільки воно було зареєстроване як платник ПДВ менше ніж 12 календарних місяців. Отже, позов в цій частині до задоволення не підлягає.

З підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вбачається, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Застосування ДПІ фінансових санкцій по ПДВ до ТзОВ «Енергопол Роад Україна» на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідає вимогам чинного законодавства.

Зважаючи на вищевикладене, суд відмовляє в позові повністю.

Керуючись ст.ст.11, 17, 122, 158, 160, 163 КАС України, на підставі ст.ст. 2, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст.1, 3, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», ст.ст.4, 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопол Роад України» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень рішень від 18.07.2009 року №0001972308/0; від 28.07.2008 року №0001482308/0; від 29.09.2008 року №29.09.2008 року №0001972308/1; від 08.12.2008 року №0001972308/2; від 08.12.2008 року №0001982308/2; від 10.03.2009 року №0001982308/3 та 10.03.2009 року №0001972308/3, відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 01 червня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий: С.Ф. Костюкевич