Постанова № 3944157, 26.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.06.09Справа №2а-6034/09/4/0170 о 09:12 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі Заєвській Н.В., за участі представників сторін

від позивача Рубиченко Г.Є., Юрченко Ю.В.;

від відповідача Москвіна І.С., Лазарева А.О., Крекотинь Г.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Перспектива Крим"

до Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2008 року №002212, від 11.12.2008 року №0000232304/1, від 25.02.2009 року №0000232304/2, від 06.05.2009 року №0000232304/3, від 10.11.2008 року №002213, від 11.12.2008 року №0000222304/1, від 25.02.2009 року №0000222304/2, від 06.05.2009 року №0000222304/3

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова ПерспективаКрим» (далі позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим (далі відповідач, ДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Феодосії від 10.11.2008 року №002212, від 11.12.2008 року №0000232304/1, від 25.02.2009 року №0000232304/2 про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 2179932,80 грн., в тому числі за основним платежем 1362458,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 817474,80 грн., від 10.11.2008 року №002213, від 11.12.2008 року №0000222304/1, від 25.02.2009 року №0000222304/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4821532,50 грн., в тому числі за основним платежем 3214355,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 1607177,50 грн. Позов мотивовано помилковістю і невідповідністю дійсності висновків податкового органу, зроблених за наслідками перевірки позивача з питань взаємовідносин з контрагентами: Товариств з обмеженою відповідальністю «Рубітекс» і «Рейнбоу ЛТД», стосовно порушення правил оподаткування, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Під час судового розгляду позивачем надано заяву від 18.05.2009 року №68/05-00, згідно із якою він уточнив позовні вимоги, просив суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Феодосії від 10.11.2008 року №002212, від 11.12.2008 року №0000232304/1, від 25.02.2009 року №0000232304/2, від 06.05.2009 року №0000232304/3 про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 2179932,80 грн., в тому числі за основним платежем 1362458,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 817474,80 грн., від 10.11.2008 року №002213, від 11.12.2008 року №0000222304/1, від 25.02.2009 року №0000222304/2, від 06.05.2009 року №0000222304/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4821532,50 грн., в тому числі за основним платежем 3214355,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 1607177,50 грн.

Ухвалами суду від 06.05.2009 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення по суті справи.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, надали письмові заперечення проти позову (а.с. 184-187, т. 1), в яких просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що пально-мастильні матеріали, поставлені позивачеві товариствами з обмеженою відповідальністю «Рубітекс» та «Рейнбоу» в свою чергу були придбані у Приватного підприємства «Демол-сервіс». Перевіркою Приватного підприємства «Демол-сервіс» встановлено відсутність вказаного підприємства за юридичною адресою, відсутність посадових осіб, основних засобів та будь-яких умов для здійснення господарської діяльності, статут цього підприємства є фіктивним правочином, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином; вказана обставина є підставою для визнання його недійсним; перевіркою встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди із контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Податковим органом зроблено висновок про відсутність у контрагентів умов для здійснення поставок, на підставі чого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 33535757, його взято на облік у якості платника податків, зборів (обовязкових платежів) ДПІ в м. Феодосія (а.с. 189, т. 1), є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 335357501114 (а.с. 188, т. 1).

Посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, товариств з обмеженою відповідальністю «Рубітекс» (ідентифікаційний код 33516074) і «Рейнбоу ЛТД» (ідентифікаційний код 33324626) за період з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року.

За наслідками перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), що призвело до заниження податкових зобовязань за квітень 2008 року в сумі 964213,00 грн. за травень 2008 року в сумі 1862695,00 грн., за червень 2008 року в сумі 387447,00 грн.; порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334), що призвело до заниження та несплати податку на прибуток в сумі 2223673,00 грн., складено акт від 04.11.2008 року №2917/23-4/33535757 (а.с. 10-59, т. 1).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.11.2008 року, номер бланку 002213 (а.с. 61) про визначення суми податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 4821532,50 грн., з яких 3214355,00 грн. за основним платежем, 1607177,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, а також від 10.11.2008 року, номер бланку 002212 (а.с. 64, т.1) про визначення платнику податків суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 2179932,80 грн., з яких 1362458,00 грн. за основним платежем, 817474,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181.

Позивач не погодився з цими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження, відповідно до ст. 5 Закону №2181. Судом встановлено, що за результатами розгляду первинної скарги позивача, рішенням відповідача від 08.12.2008 року №11230/10/25-010 збільшена на 136245,80 грн. сума штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток, визначена в податковому повідомленні рішення ДПІ в м. Феодосія від 10.11.2008 року №0000232304/0 (яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2179932,80 грн.), що підтверджується рішенням про результати розгляду первинної скарги від 30.12.2008 року №11857/10/25-010 (а.с. 68, т. 1).

Суд зазначає, що відповідачем порушено порядок нумерації податкових повідомлень, визначений в п. 4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758 (далі Порядок №253), оскільки в самих податкових повідомленнях-рішеннях від 10.11.2008 року номеру не зазначено взагалі. Втім, відповідач в рішенні про результати розгляду первинної скарги від 30.12.2008 року №11857/10/25-010 посилається на податкові повідомлення рішення від 10.11.2008 року №0000232304/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2179932,80 грн. та від 10.11.2008 року № 0000222304/0 (за наслідками подальшого оскарження якого приймались податкові повідомлення-рішення №№ 0000222304/1, 0000222304/2, 0000222304/3).

Тому з метою правильного вирішення спору і найповнішого захисту прав та інтересів позивача, суд враховує, що податкове повідомлення-рішення від 10.11.2008 року, номер бланку 002213 (а.с. 61, т. 1) про визначення суми податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 4821532,50 грн. повинно мати номер 0000222304/0, а податкове повідомлення-рішення від 10.11.2008 року, номер бланку 002212, про визначення платнику податків суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 2179932,80 грн. повинно мати номер 0000232304/0.

За наслідками розгляду скарги платника податків, відповідно до п. 5.3 Порядку № 253 відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 11.12.2008 року №0000222304/1 та від 11.12.2008 року №0000232304/1, а також податкове повідомлення-рішення №0000252304/0 на суму штрафних (фінансових) санкцій, на яку було збільшене податкове зобов'язання платника податків за наслідками розгляду його скарги, яке не є предметом оскарження у цій справі.

За наслідками подальшого оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, рішеннями Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 12.02.2009 року №367/10/25-023 (а.с. 71-86, т. 1), Державної податкової адміністрації України від 22.04.2009 року №3687/6/25-0515 (а.с. 87-89, т. 1) податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарги платника податків без задоволення.

Відповідно до п. 5.3 Порядку №253 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.02.2009 року №№ 0000222304/2, 0000232304/2 та від 06.05.2009 року №№ 0000222304/3 та 0000232304/3.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Висновок податкового органу про порушення цих вимог обґрунтований тим, що за наслідками перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, товариств з обмеженою відповідальністю «Рубітекс» (ідентифікаційний код 33516074) і «Рейнбоу ЛТД» фактичну поставку товару не було підтверджено за результатами зустрічних перевірок постачальників (а.с. 58, т. 1).

Судом встановлено, що позивачем укладено договір поставки нафтопродуктів № П-35/2005-НП від 06.10.2005 року із ТОВ «Рейнбоу» (а.с. 131, 132, т. 1), за додатковою угодою пролонговано термін дії договору до 31.12.2008 року (а.с. 133, т. 1), за яким ТОВ «Рейнбоу» зобовязувалось поставити позивачеві нафтопродукти. У звязку із виконанням умов цього договору ТОВ «Рейнбоу» були виписані податкові накладні №080514000000006 від 14.05.2008 року на суму податку на додану вартість 645340,76 грн. (а.с. 143, т. 1), №080523000000003 від 23.05.2008 року на суму податку на додану вартість 12003,61 грн. (а.с. 142); №080530000000002 від 30.05.2008 року на суму податку на додану вартість 688972,43 грн. (а.с. 141, т.1) (загальна сума податку на додану вартість за цими податковими накладними становить 1346316,80 грн.). Зазначені обставини підтверджені в акті перевірки (а.с. 17, 18, т. 1), також в ньому зазначено, що фактичне відвантаження товару підтверджено видатковими накладними, надані сертифікати якості на нафтопродукти, розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі (копії платіжних доручень, видаткових накладних долучені судом до матеріалів справи).

Також позивачем укладено договір комісії із ТОВ «Рубітекс» від 01.03.2008 року №01/03-08/НПК (а.с. 134-136, т. 1) за яким позивач зобов'язувався від свого імені, за рахунок ТОВ «Рубітекс» здійснити правочини щодо реалізації пально-мастильних матеріалів. На виконання умов цього договору ТОВ «Рубітекс» були виписані податкові накладні №080430000000099 від 30.04.2008 року, на суму ПДВ 23620,60 грн. (а.с. 147, т. 1), №080430000000098 від 30.04.2008 року, на суму ПДВ 46280,50 грн. (а.с. 149, т.1), №080430000000095 від 30.04.2008 року, на суму ПДВ 7781,88 грн. (а.с. 148, т.1), №080430000000096 від 30.04.2008 року, на суму ПДВ 36626,10 грн. (а.с. 150, т.1), №080430000000097 від 30.04.2008 року, на суму ПДВ 828902,81 грн. (а.с. 144, т.1), №080430000000127 від 30.04.2008 року, на суму ПДВ 135310,10 грн. (а.с. 145, т.1), №080513000000059 від 13.05.2008 року, на суму ПДВ 387446,54 грн. (а.с. 153, т.1), №080513000000060 від 13.05.2008 року, на суму ПДВ 19413,29 грн. (а.с. 155, т.1), №080513000000061 від 13.05.2008 року, на суму ПДВ 10844,00 грн. (а.с. 154, т.1), №080513000000062 від 13.05.2008 року, на суму ПДВ 74501,27 грн. (а.с. 152, т.1), розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №080430000000127 від 30.04.2008 року, за яким зменшено податковий кредит покупця на 135310,10 грн. (а.с. 151, т. 1), (загальна сума податку на додану вартість за цими податковими накладними з урахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників становить 1435416,99 грн.). Зазначені обставини підтверджені в акті перевірки (а.с. 32, 33, т. 1).

Крім цього в акті перевірки вказано, що позивачем із ТОВ «Рубітекс» укладено договір купівлі-продажу від 14.05.2008 року №14/05-08/НПК, за яким ТОВ «Рубітекс» зобовязувалось передати у власність позивача паливо, на виконання умов цього договору ТОВ «Рубітекс» виписало податкову накладну №080514000000038 на суму ПДВ 432621,58 грн.

Акт перевірки від 04.11.2008 року №2917/23-4/33535757 (а.с. 11) містить відомості стосовно результатів проведення перевірки ТОВ «Рейнбоу ЛТД» посадовими особами Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, якими підтверджено поставку палива позивачу. Крім цього встановлено правові відносини з підприємством «Демол-Сервіс» за договорами поставки нафтопродуктів, при чому вказано, що суми податку на додану вартість по виданим ПП «Демол-Сервіс» податковим накладним включені до податкових зобовязань звітного податкового періоду, відображені у реєстрі виданих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за квітень, травень, червень 2008 року та відображені у додатку 5 у розділі «податковий кредит» по зазначеному контрагенту (а.с. 29, т. 1).

Акт перевірки від 04.11.2008 року №2917/23-4/33535757 (а.с. 37, т. 1) містить також відомості стосовно результатів проведення перевірки ТОВ «Рубітекс» посадовими особами Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, якими підтверджено поставку палива позивачу. Крім цього встановлено правові відносини з підприємством «Демол-Сервіс» за договорами поставки нафтопродуктів і комісії, вказано, що суми податку на додану вартість по виданим ПП «Демол-Сервіс» податковим накладним включені до податкових зобовязань звітного податкового періоду, відображені у реєстрі виданих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за квітень, травень, червень 2008 року та відображені у додатку 5 у розділі «податковий кредит» по зазначеному контрагенту (а.с. 40, т. 1), за виключенням податкових накладних №326 від 01.05.2008 року і №329 від 01.05.2008 року.

Що стосується приватного підприємства «Демол-Сервіс», то в акті перевірки від 04.11.2008 року №2917/23-4/33535757 (а.с. 43, т. 1) вказано, що його засновником і директором є громадянин Демиденко О.Г., який фактично фінансово-господарську діяльність не здійснював, підписав статут лише на прохання невстановленої особи, щодо подальшого документообігу підприємства ніякого відношення не мав, будь-яких ризиків не ніс і доходів не отримував. На підставі цього в акті перевірки зроблено висновок, що статут цього підприємства є фіктивним правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. За даними акту перевірки, згідно із податковою звітністю у підприємства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно із довідкою ЄДРПОУ. Також вказано, що відповідно до наданих ПП «Демол-Сервіс» документів податковий орган не має можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла ці витрати, можливість проведення операцій за договорами із постачальниками підприємства, з урахуванням оперативності проведення таких операцій та віддаленості контрагентів один від одного і зроблено висновок про «безтоварність» господарських операцій, проведених ПП «Демол-Сервіс».

Із посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України в акті перевірки від 04.11.2008 року №2917/23-4/33535757 (а.с. 52) зроблено висновок про нікчемність правочинів, зокрема, укладених між ПП «Демол-Сервіс» і ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Рубітекс», як таких, що спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету; вказано про відсутність поставок товарів і відсутність мети сторін на настання реальних наслідків укладених угод; тому на думку податкового органу, діяльність ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Рубітекс» була спрямована на здійснення операцій, повязаних із отриманням податкової вигоди, переважно із контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобовязань.

В свою чергу дані обставини покладені в основу висновку про відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних правових наслідків з причин відсутності належних умов для таких поставок, нікчемність правочинів за договорами між позивачем і ТОВ «Рубітекс» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД», завищення податкового кредиту на суму 3214355,00 грн. (а.с. 58, т. 1), і завищення суми валових витрат у сумі 8894692,00 грн. (заниження суми податкового зобов'язання за податком на прибуток підприємств у сумі 2223673,00 грн.).

Суд зауважує, що сума податкового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток підприємств, визначена в спірних податкових повідомленнях-рішеннях становить 1362458,00 грн., що за твердженням представника позивача повязано із зменшенням суми податкового зобов'язання за результатами розгляду його заперечень на акт перевірки. Таким чином, загальна сума завищення валових витрат повинна становити 5449832,00 грн. (1362458,00 грн. / 25%), що не співпадає із базою оподаткування податком на додану вартість, за якою в спірних рішеннях обчислено податкове зобов'язання з цього податку.

Суд не може погодитись із доводами відповідача щодо порушення позивачем правил оподаткування податком на додану вартість і податком на прибуток підприємств з наступних підстав.

Судом встановлено, що нафтопродукти які були предметом договорів із ТОВ «Рейнбоу» і ТОВ «Рубітекс» отримані відповідачем, факт їх поставки продавцем, отримання і сплати їх вартості покупцем сторонами не заперечувався, підтверджується видатковими накладними та іншими матеріалами справи; зазначені товари застосовувались в межах господарської діяльності позивача, передані на зберігання ТОВ «Стабіл», яке здійснювало перевезення пально-мастильних матеріалів до автозаправних станцій що підтверджується договорами, первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документальними доказами, які долучені судом до матеріалів справи, товари реалізовано через мережу автозаправних станцій позивача, на підтвердження чого ним надано звіти про використання розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (а.с. 120-122, т. 1).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду відповідачем не надано жодних документів на підтвердження його доводів щодо «безтоварності» зазначених господарських операцій; ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи не виявлено доказів порушення правил оподаткування ТОВ «Рейнбоу ЛТД» і ТОВ «Рубітекс», зокрема, щодо не включення сум податку на додану вартість, отриманого від позивача у складі ціни товару, до складу податкового зобов'язання звітного податкового періоду, несплати цього податку до бюджету, або заниження (приховування) ними сум валових доходів і податку на прибуток підприємств (натомість, в акті перевірки зазначено, що за результатами перевірок ТОВ «Рейнбоу ЛТД» і ТОВ «Рубітекс» факти поставок підтверджено, посилань на порушення ними правил оподаткування не міститься).

Доводи щодо відсутності у позивача, ТОВ «Рейнбоу ЛТД» і ТОВ «Рубітекс» можливості здійснення таких операцій з огляду на те, що керівники цих підприємств працюють за сумісництвом, на підприємствах відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина і матеріали не приймаються судом до уваги, як таки що не мають належного доказового значення для вирішення спору. Судом не встановлено, а позивачем не надано доказів щодо мінімального обсягу цих ресурсів, основних фондів та робочого часу керівника підприємства, який є необхідним для здійснення вказаних господарських операцій.

Судом встановлено, що ТОВ «Рейнбоу ЛТД» і ТОВ «Рубітекс» зареєстровані у якості платників податку на додану вартість (а.с. 171, 172, т. 1), свідоцтва про їх реєстрацію у якості платників цього податку на момент проведення операцій скасовані (анульовані) не були.

Твердження про нікчемність (фіктивність) угод, укладених ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Рубітекс» з підприємством «Демол-Сервіс» не можуть бути покладені в основу спірних рішень субєкта владних повноважень і в будь-якому разі не свідчать про нікчемність угод ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Рубітекс» із позивачем з наступних підстав.

Суд враховує, що пально-мастильні матеріали не є речами, визначеними індивідуальними ознаками, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що ПП «Демол-Сервіс» є єдиним постачальником пально-мастильних матеріалів ТОВ «Рейнбоу ЛТД» і ТОВ «Рубітекс» і що за рахунок саме цих товарів позивачем неправомірно сформовано податковий кредит і суму валових витрат. Нікчемність правочинів ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Рубітекс» з підприємством «Демол-Сервіс», у разі підтвердження цієї обставини, може бути підставою для застосування заходів відповідальності виключно до сторін таких правочинів.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість і несплату сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами, на штучне формування валових витрат позивачем, у разі заниження контрагентами сум валових доходів та/або несплати податку на прибуток.

Інші доводи відповідача обґрунтовують «безтоварність» правочину, при цьому відповідач вказує на те, що правочини позивачем вчинено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися, що відповідно до ст. 234 ЦК України свідчить про їх фіктивність, а згідно із ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається недійсним судом. Тож повноваження адміністративного суду не дозволяють йому вважати встановленими обставини, на які посилається відповідач, за відсутності судового рішення про визнання правочинів недійсними з підстав, встановлених ст. 234 ЦК України.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334, тому що ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду податковим органом на вказано, які саме первинні, зведені, розрахункові, платіжні та інші документи є обов'язковими для відображення даних господарських операцій в податковому обліку не надані або відсутні у позивача.

Представником відповідача під час судового розгляду надано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.02.2009 року, якою визнані недійсними свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Демол-Сервіс» та свідоцтво про реєстрацію цього підприємства у якості платника податку на додану вартість; постанову Хмельницького міськрайонного суду від 25.12.2008 року про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України у звязку із його смертю.

Разом із тим, суд звертає увагу відповідача, що скасування державної реєстрації субєкта господарювання і анулювання його реєстрації у якості платника ПДВ не тягне автоматичного визнання недійсними всіх правочинів, укладених цим субєктом господарювання до моменту такого скасування (анулювання) і, за відсутності інших передбачених законом підстав, не надає податковому органу права для застосування заходів відповідальності до позивача у справі.

Постанова суду про закриття кримінальної справи не є доказом вчинення злочину, більш того, вказані докази жодним чином не підтверджують намірів посадових осіб позивача та його контрагентів на ухилення від сплати податків, завдання шкоди інтересам держави, незаконне заволодіння майном держави.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 2179932,80 грн., в тому числі за основним платежем 1362458,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 817474,80 грн., і про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4821532,50 грн., в тому числі за основним платежем 3214355,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 1607177,50 грн. не можуть бути визнані таким, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги про його скасування є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач зазначив позовні вимоги про визнання не дійсними і скасування податкових повідомлень-рішень відповідача, а не про визнання їх протиправним та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторони по справі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У звязку зі складністю справи судом 25.06.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а 30.06.2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосії від 10.11.2008 року № 0000232304/0 (№ бланку 002212), від 11.12.2008 року №0000232304/1, від 25.02.2009 року №0000232304/2, від 06.05.2009 року №0000232304/3 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Перспектива Крим» податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 2179932,80 грн., в тому числі за основним платежем 1362458,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 817474,80 грн.

3.Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосії від 10.11.2008 року №0000222304/0 (№ бланку 002213), від 11.12.2008 року №0000222304/1, від 25.02.2009 року №0000222304/2, від 06.05.2009 року №0000222304/3 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Перспектива Крим» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4821532,50 грн., в тому числі за основним платежем 3214355,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 1607177,50 грн.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Перспектива Крим» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Циганова Г.Ю.