Постанова № 39441349, 02.06.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року 11 год. 55 хв. Справа № 808/2773/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Лазько Д.В.

представника позивача Демченко І.В.

представника відповідача Воронкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Агропромислова фірма «АЛЕКС»

до: Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агропромислова фірма «АЛЕКС» (далі - ПП «Агропромислова фірма «АЛЕКС» або позивач) звернулось з адміністративним позовом до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Енергодарська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001132200 без дати, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 285231 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 38464 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 246767 грн., та податкового повідомлення-рішення № 0000172200 від 20.02.2014, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в частини застування штрафної (фінансової) санкції на суму 45507 грн.

Висновки перевірки про нецільове використання коштів спецрахунку як сільськогосподарським товаровиробником у сумі 182028 грн. та про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 38464 грн. внаслідок недекларування в складі податкових зобов'язань суми податку на додану вартість по загиблих посівах, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, позивач вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим просить скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити та надала пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити та пояснила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв'язку з встановленими в ході проведеної перевірки порушеннями вимог податкового законодавства.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Енергодарською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Агропромислова фірма «АЛЕКС» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.04.2012 по 30.09.2013, за результатами якої складено Акт перевірки від 25.11.2013 № 213/22-13/22162743 (а.с. 12-21).

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлені порушення:

1. пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 209.2, пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, пункту 5 розділу І, пункту 2 розділу VІ Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, в результаті чого занижено ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму 38646 грн., у тому числі: за квітень 2012 року в сумі 12043 грн., за травень 2012 року в сумі 8844 грн., за червень 2012 року в сумі 7799 грн., за липень 2012 року в сумі 9778 грн.

2. пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України в частини нецільового використання коштів спецрахунку всього в сумі 182028 грн., в тому числі за червень 2012 року в сумі 22915 грн., за липень 2012 року у сумі 16173 грн., за січень 2013 року у сумі 98598 грн., за березень 2013 року у сумі 44342 грн. (а.с. 21).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001132200 від 09.12.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 285231 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 38464 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 246767 грн. (а.с. 148-149).

За результатами розгляду первинної скарги позивача Головним Управлінням Міндоходів у Запорізькій області прийнято рішення від 08.02.2014 № 480/10/08-01-1004-13, яким скарга ПП «Агропромислова фірма «АЛЕКС» залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0001132200 від 09.12.2013 без змін. Одночасно збільшено суму грошового зобов'язання в частини штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість у розмірі 45507 грн. та зобов'язано відповідача прийняте окреме податкове повідомлення-рішення (а.с. 30-32).

На підставі зазначеного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172200 від 20.02.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання в частини штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість у розмірі 45507 грн. (а.с. 10).

За результатами подальшого адміністративного оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень скарга позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 33-35).

Висновки Акту перевірки про допущені позивачем порушення податкового законодавства, які стали підставою для визначення грошових зобов'язань, суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно та підлягають скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

ПП «Агропромислова фірма «АЛЕКС» є сільськогосподарським підприємством зі спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с 60).

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1201.2011 № 11, сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Проведеною перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем кошти спеціального рахунку використані на оплату товарів і послуг:

- в липні 2012 в сумі 27461 грн.:

ТОВ «Серіол-Плюс» за придбання дизпалива на загальну суму 26000 грн., у тому числі ПДВ 4333 грн. 34 коп.;

ТОВ «Компанія «Агро-Союз» за придбання запчастин на загальну суму 1276 грн. 03 коп., у тому числі ПДВ 212 грн. 67 коп.;

ПП «Панкєєва» за придбання запчастин на загальну суму 184 грн. 97 коп.;

- в серпні 2012 року в сумі 19408 грн.:

КП «Агросервіс-Кам'янка» за придбання дизпалива на загальну суму 5000 грн., у тому числі ПДВ 833 грн. 33 коп.;

ФГ Скиба за придбання пшениці на загальну суму 14408 грн., у тму числі ПДВ 2401 грн. 33 коп.;

- в січні 2013 року в сумі 118317 грн.:

ТОВ «Серіол-Плюс» за придбання дизпалива на загальну суму 118317 грн., у тому числі ПДВ 19719 грн. 50 коп.

- в березні 2013 року в сумі 52408 грн.:

ВАТ «Запоріжобленерго» за спожиту електроенергію на загальну суму 39763 грн. 81 коп., у тому числі ПДВ 6627 грн. 30 коп.;

ПП Шкабарня за придбання запчастин на загальну суму 4010 грн. 90 коп. без ПДВ;

ВАТ «Агро-Союз» за придбання запчастин на загальну суму 3129 грн. 29 коп., у тому числі ПДВ 521 грн. 55 коп.;

ПП «Укргідрокомплект» за придбання запчастин на загальну суму 5504 грн., у тому числі ПДВ 917 грн. 33 коп. (а.с. 17).

Придбання дизельного пального, запчастин та оплата за спожиту електричну енергію підтверджується накладними, рахунками-фактурами, виписками про рух коштів на рахунку позивача (а.с. 70-95).

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість (скорочена) за травень 2012 року, позивачем у рядку 7 колонки Б задекларовані податкові зобов'язання у сумі 339647 грн., у рядку 13 колонки Б задекларований податковий кредит у сумі 21144 грн., у рядку 17 сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - 318503 грн. (а.с. 166-167).

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена) за червень 2012 року, позивачем у рядку 7 колонки Б задекларовані податкові зобов'язання у сумі 77783 грн., у рядку 13 колонки Б задекларований податковий кредит у сумі 50322 грн., у рядку 17 сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - 27461 грн. (а.с. 64-65).

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість (скорочена) за липень 2012 року, позивачем у рядку 7 колонки Б задекларовані податкові зобов'язання у сумі 168589 грн., у рядку 13 колонки Б задекларований податковий кредит у сумі 149181 грн., у рядку 17 сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - 19408 грн. (а.с. 66-67).

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість (скорочена) за грудень 2012 року, позивачем у рядку 7 колонки Б задекларовані податкові зобов'язання у сумі 174082 грн., у рядку 13 колонки Б задекларований податковий кредит у сумі 55765 грн., у рядку 17 сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - 118317 грн. (а.с. 68-69).

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість (скорочена) за лютий 2013 року, позивачем у рядку 7 колонки Б задекларовані податкові зобов'язання у сумі 95201 грн., у рядку 13 колонки Б задекларований податковий кредит у сумі 32819 грн., у рядку 17 сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - 52406 грн. (а.с. 62-63).

Таким чином, суми коштів, що використані позивачем для інших виробничих цілей - на оплату товарів і послуг, що були необхідні для сільськогосподарського виробництва та ремонту техніки, яка задіяна в процесі сільськогосподарського виробництва, використані в межах коштів, акумульованих на спеціальному рахунку сільськогосподарського підприємства, що відповідає положенням пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України та спростовує висновки відповідача про їх нецільове використання.

Відповідно до підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, до виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит відносяться:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД );

зберігання сільськогосподарської продукції;

вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД );

знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;

pозділ м'яса для товарної кондиції;

Та обставина, що товари та послуги, які придбані позивачем та оплачені за рахунок коштів спеціального рахунку, необхідні та використані останнім для сільськогосподарського виробництва, не заперечується Актом перевірки.

Враховуючи, що кошти, які акумульовані на спеціальному рахунку, та які є залишком суми податку від відшкодованої за рахунок нарахованої ПП «Агропромислова фірма «АЛЕКС» суми податку на додану вартість на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, використані позивачем у перевіряємому періоді на виробничі цілі, що відповідає приписам пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, суд вважає висновки податкового органу про нецільове використання коштів спеціального рахунку необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0001132200 від 09.12.2013 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 227535 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000172200 від 20.02.2014 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 45507 грн. прийняті неправомірно.

Доводи представника відповідача про те, що кошти спеціального рахунку підлягають використанню лише для оплати суми податку на додану вартість, що сплачується постачальникам виробничих факторів, суд вважає необґрунтованими.

Будь-яких умов та обмежень щодо використання коштів спеціального рахунку для виробничих цілей, у тому числі заборони щодо оплати в цілому повної суми поставок виробничих факторів, пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України не визначено.

Висновки Акту перевірки про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 38464 грн. внаслідок недекларування в складі податкових зобов'язань суми податку на додану вартість по загиблих посівах, суд також вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001132200 від 09.12.2013 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 38464 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19232 грн. прийнято протиправно.

Проведеною перевіркою встановлено, що посіви озимого та ярового ячменю, озимої пшениці, овса, нута та чечевиці на площі 2395,73 га, які загинули, було списано, а дана площа позивачем задискована та оброблена під посів ярових культур.

Як зазначено в Акті перевірки, ПДВ по списаних зернових культурах підприємством не відображено в складі податкових зобов'язаннях декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань по загальній декларації з податку на додану вартість на суму 38464 грн., у тому числі за квітень 2012 року в сумі 12043 грн., за травень 2012 року в сумі 8844 грн., за червень 2012 року в сумі 7799 грн., за липень 2012 року в сумі 9778 року (а.с. 18, 18-зворот, 19-зворот).

Факт загибелі посивів підтверджується відповідними актами обстежень, проведених за участю представників органів виконавчої влади, копії яких також надані представником позивача суду (а.с. 103-110).

Податковим органом зроблено висновок, що загибель посівів не може кваліфікуватись як господарська діяльність підприємства, у зв'язку з чим у податковому обліку операція з придбання у постачальників дизельного пального, яке було використане для здійснення посіву та дискування загиблих культур, повинна оподатковуватись податком на додану вартість згідно з вимогами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та податкові зобов'язання підлягають нарахуванню відповідно до бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 статті 189 цього ж Кодексу.

Суд вважає такі висновки необґрунтованими з наступних підстав.

Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Придбане дизельне пальне використане ПП «Агропромислова фірма «АЛЕКС» виключно для проведення посіву і дискування з метою вирощування врожаю, що не заперечується Актом проведеної перевірки, тобто у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим посилання представника відповідача, що пальне використано в операціях, які не є господарською діяльністю, є необґрунтованими.

Зазначена діяльність позивача з проведення посіву та дискування була спрямована на отримання доходу, що відповідає визначенню господарської діяльності, яке наведено у підпункті 14.1.36 пункті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а відтак, висновки відповідача щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість внаслідок недекларування в складі податкових зобов'язань суми податку на додану вартість по загиблих посівах є безпідставними.

Настання негативних наслідків у виді загибелі посивів не може бути підставою для визначення операції з проведення посіву та дискування з метою вирощування врожаю як операції, що не є господарською.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням № 0001132200 від 09.12.2013 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 38464 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19232 грн. визначені протиправно.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підстави викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати (т. 1 а.с. 2).

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Енергодарською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення № 0001132200 від 09.12.2013 та податкове повідомлення-рішення № 0000172200 від 20.02.2014.

Присудити на користь Приватного підприємства «Агропромислова фірма «АЛЕКС» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша