Постанова № 3944085, 22.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.06.09Справа №2а-3025/09/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді

Цикуренко А.С. , при секретарі Павленко Н.О. розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство"Союзстройтехнологія"

до Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача - Северненко Д.Л., довіреність від 02.01.2009;

відповідача Нечаєва Н.О., довіреність від 14.07.2008 №81/100, Паркулаб Л.В., довіреність від 03.04.2009, №40/10;

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополь АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополь від 28.01.2009 №0000013500/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток підприємства у сумі 39286,00 грн., визнати частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.01.2009 №0000982301/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 1168,00 грн.

03.04.2009 відповідач надав заперечення на позов, у яких вказує про його необґрунтованість та просить залишити його без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З 12.12.2008 по 14.01.2008 ДПІ у м.Сімферополі була проведена плановавиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Підприємство Союзстройтехнологія», валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2008. На підставі результатів перевірки 21.01.2009 відповідачем складено акт №366/23-7/30494268 з якого випливало, що за період з 01.04.2007 по 30.12.2007 позивачем було занижено податок на прибуток на суму 8250,00 грн., за три квартали 2008 року на суму 20686,00 грн. за пп.5.5.1. п.18.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі Закон про прибуток). Також в акті вказано про порушення позивачем п.7.4.2. Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі закон про ПДВ), в результаті чого завищене задеклароване відємне значення у сумі 35169,00 грн. за вересень 2008 року. У звязку із порушенням позивачем п.7.3.6, 7.4.1, 7.4.4., 7.5.2. Закону по ПДВ встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 15243,00 грн.

На підставі даних акту перевірки, 28.01.2009 відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0000982301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 7757,00 грн. штрафних санкцій 3878,00 грн., а усього 11635,00 грн. на підставі пп.7.4.1., 7.4.2., 7.4.4., 7.4., 7.5., 7.3.6., 7.5.2 Закону про ПДВ.

Також 28.01.2009 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000013500/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 28937,00 грн. основного платежу, 10349,00 грн. штрафних санкцій, а усього 39286,00 грн.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне. За період з 01.04.2007 по 30.09.2008 ТОВ «Підприємство «ССТ» укладені договори кредиту з нерезидентами, а саме:

03.04.2006 договір №2К0-2006, заключний між International Business Company “Amola Trade LTD” (Кредитор) та ТОВ «Підприємство «ССТ» (Позичальник). Кредитором наданий Позичальнику кредит у розмірі 600000,00 дол.США строком до 25.04.2010, з визначенням відсоткової ставки в розмірі 11% річних (а.с.98-99). Договір зареєстрований ГУ НБК в АРК на підставі реєстраційного свідоцтва від 21.04.2006 №398, за яким дозволено отримання кредиту на розвиток основних фонді поповнення обігових засобів, інвестування у будівництво та будівельну спецтехніку.

27.08.2007 договір №3К-2007, заключний між International Business Company “Amola Trade LTD” (Кредитор) та ТОВ «Підприємство «ССТ» (Позичальник). Кредитором наданий Позичальнику кредит у розмірі 1000000,00 дол.США строком до 27.09.2012, з визначенням відсоткової ставки в розмірі 11% річних (а.с.94-95). Договір зареєстрований ГУ НБК в АРК на підставі реєстраційного свідоцтва від 25.09.2007 №523, за яким дозволено отримання кредиту на розвиток основних фонді поповнення обігових засобів, інвестування у будівництво та будівельну спецтехніку.

01.07.2008 договір №3К-2008, заключний між International Business Company “Amola Trade LTD” (Кредитор) та ТОВ «Підприємство «ССТ» (Позичальник). Кредитором наданий Позичальнику кредит у розмірі 3000000,00 дол.США строком до 28.08.2011, з визначенням відсоткової ставки в розмірі 11% річних (а.с.96-97). Договір зареєстрований ГУ НБК в АРК на підставі реєстраційного свідоцтва від 18.07.2008 №618, за яким дозволено отримання кредиту на розвиток основних фонді поповнення обігових засобів, інвестування у будівництво та будівельну спецтехніку.

01.08.2008 договір №4К-2008, заключний між International Business Company “Amola Trade LTD” (Кредитор) та ТОВ «Підприємство «ССТ» (Позичальник). Кредитором наданий Позичальнику кредит у розмірі 3000000,00 дол.США строком до 28.08.2011, з визначенням відсоткової ставки в розмірі 11% річних (а.с.92-93). Договір зареєстрований ГУ НБК в АРК на підставі реєстраційного свідоцтва від 18.07.2008 №618, за яким дозволено отримання кредиту на розвиток основних фонді поповнення обігових засобів, інвестування у будівництво та будівельну спецтехніку.

Кредитор International Business Company “Amola Trade LTD” зареєстрований у Британських Віргінських Острови, що згідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №77-р «Про перелік офшорних зон».

ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» нараховуються відсотки у розмірі 11% річних та у повному обсязі відносяться до валових витрат підприємства.

Цей факт підтверджується податковими деклараціями на прибуток підприємства.

Згідно податкової декларації на прибуток підприємства за 3 квартали 2007 року, що отримана ДПІ у м.Сімферополь 01.11.2007 за рядком 04.13 (інші витрати, крім визначений у 04.1 + 04.12.) позивачем задеклароване 424138,00 грн. (а.с.109). У тому числі, згідно розшифровки до декларації, за пп. а) розділу VII «Інші затрати» % за кредит 122506,32 грн. (а.с.112)

Згідно податкової декларації на прибуток підприємства за 1 півріччя 2007 року, що отримана ДПІ у м.Сімферополь 01.08.2007 за рядком 04.13 (інші витрати, крім визначений у 04.1 + 04.12.) позивачем задеклароване 242792,00 грн. (а.с.113). У тому числі, згідно розшифровки до декларації, за пп. а) розділу VII «Інші затрати» % за кредит 70813,96 грн. (а.с.116)

Згідно податкової декларації на прибуток підприємства за 2007 рік, що отримана ДПІ у м.Сімферополь 06.02.2008 за рядком 04.13 (інші витрати, крім визначений у 04.1 + 04.12.) позивачем задеклароване 668740,00 грн. (а.с.117). У тому числі, згідно розшифровки до декларації, за пп. а) розділу VII «Інші затрати» % за кредит 230173,59 грн. (а.с.120)

Згідно податкової декларації на прибуток підприємства за 1квартал 2008 року, що отримана ДПІ у м.Сімферополь 12.05.2008 за рядком 04.13 (інші витрати, крім визначений у 04.1 + 04.12.) позивачем задеклароване 184330,00 грн. (а.с.121). У тому числі, згідно розшифровки до декларації, за пп. а) розділу VII «Інші затрати» % за кредит 54074,07 грн. (а.с.124)

Згідно податкової декларації на прибуток підприємства за 1 півріччя 2008 року, що отримана ДПІ у м.Сімферополь 05.08.2008 за рядком 04.13 (інші витрати, крім визначений у 04.1 + 04.12.) позивачем задеклароване 673310,00 грн. (а.с.125). У тому числі, згідно розшифровки до декларації, за пп. а) розділу VII «Інші затрати» % за кредит 329192,02 грн. (а.с.128)

Згідно податкової декларації на прибуток підприємства за 3 квартали 2008 року, що отримана ДПІ у м.Сімферополь 10.11.2008 за рядком 04.13 (інші витрати, крім визначений у 04.1 + 04.12.) позивачем задеклароване 1044626,0 грн. (а.с.129). У тому числі, згідно розшифровки до декларації, за пп. а) розділу VII «Інші затрати» % за кредит 551636,31 грн. (а.с.132)

Позивач вважає, що відсотки, нараховані за користуванням кредитом повинні у повному обсязі зараховуватися до складу витрат підприємства на підставі пп.5.5.1. п.5.5. ст.5 Закону про прибуток, за якою: «до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку». З посилання на ст.1054-1057, 901-907, 903, 904, 1046 позивачем робиться висновок про те, що операції з надання грошових коштів в кредит не можна вважати ні операціями цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), ні операціями за поданням права на користування (розпорядження) іншими, відмінними від товарів, обєктами власності за компенсацію. Таким чином, відсотки, що сплачуються відповідно до укладених кредитних договорів повинні відноситься до валових витрат у загальному порядку.

На думку податкового органу у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів (п.18.3. Закону про прибуток), витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів (робіт, послуг).

На підставі чого податківцями зроблений висновок про завищення валових витрат за період з 01.04.2007 по 31.12.2007 на суму 29110,00 грн., у тому числі:

2 квартал 2007 року на суму 5206,0 грн.;

3 квартал 2007 року на суму 7754,00 грн.;

4квартал 2007 року на суму 16150,00 грн.;

за 3 квартали 2008 року на суму 82745,00 грн. у тому числі:

1 квартал 2008 року на суму 8111,00 грн.;

2 квартал 2008 року на суму 41268,00 грн.;

3 квартал 2008 року на суму 33366,00 грн.

На підставі викладеного відповідачем визначено ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 28937,00 грн., та нараховані штрафні санкції на підставі п.17.1.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули, що дорівнює 10349,00 грн.

Пунктом 1.10 ст. 1 Закону про прибуток термін "проценти" визначено як доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включається, зокрема, платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

В свою чергу, п. 1.11 ст. 1 Закону про прибуток "кредит" визначено як кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики. Фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства (п.1.11.1. Закону про прибуток).

Визначення поняття продажу товарів наведено у п.1.31. Закону про прибуток, за яким продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Згідно п.1.6 Закону про прибуток товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Поняття «інших ніж товари обєктів власності» чітко в Законі про прибуток не визначено. Але ж з системного аналізу ст.1 Закону про прибуток вбачається, що окрім визначення термінів «товар», «нематеріальний актів» у статті перелічені інші терміни у тому числі «кошті», тобто гривня або іноземна валюта. А як вбачається з приведеного поняття «матеріальний актив» - «Матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів». Таким чином суд надходить до висновку про правомірність включенням поняття «коштів» до категорії інших ніж товари, обєктів власності.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання рику фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги, у тому числі, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Фінансова послуга, за цим законом, - операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів

Аналізуючи наведені правові норми суд надходить до висновку, що поняття кредиту належить до узагальненого поняття «продажу результатів робіт (послуг)». Відповідно, витрати платників податку на оплату вартості товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, повинні включатись до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів (робіт, послуг), тобто на підставі п.18.3 ст.18 Закону про прибуток.

Таким чином суд надходить до висновку про правомірність висновків податкового органу про визнання податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 28937,00 грн. за відповідними періодами:

3 квартал 2007 року 2275,00 грн.;

4 квартал 2007 року 1938,00 грн.;

1 квартал 2008 року 4038,00 грн.;

2 квартал 2008 року 2028,00 грн.;

3 квартал 2008 року 10317,00 грн.;

4 квартал 2008 року 8341,00 грн.

Відповідно до ст.17 п.17.1.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підлягає до застосуванню штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем повністю за наданням відповідних доказів обґрунтовані та підтверджені висновки, що були викладені в акті перевірки ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія»

На підставі викладеного суд надходить до висновку про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 28.01.2009 №0000013500/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток підприємства у сумі 39286,00 грн. та відмовляє позивачу у задоволені позову у цієї частині.

Як встановлено судом, у другому кварталі 2007 року позивач придбав у ТОВ «МКС» холодильники на загальну суму 4671,90 грн., у тому числі ПДВ 778,60 грн. відповідно до рахунків:

- від 16.07.2007 №70026779 на суму 2013,30 грн., у тому числі ПДВ 335,50 грн.;

- від 27.07.2007 №70028565 на суму 1987,50 грн., у тому числі ПДВ 331,25 грн.;

- від 7.08.2007 №70030472 на суму 671,10 грн.

Придбані холодильники отримані відповідно до накладних:

- №53/70030472 на суму 671,10 грн. 17 серпня 2007 року (а.с.101);

- №53/70026779 на суму 2013,30 грн. 8 серпня 2007 року (а.с.102);

- №53/70028565 на суму 1987,50 грн. 1 серпня 2007 року (а.с.103).

Вартість товару сплачена авансом, відповідно до банківських виписок 18.07.2007, 31.07.2007, 14.08.2007 у повному обсязі.

Отриманий товар оприбуткований підприємством як малоцінний інвентар (Дт631 Кт311; Дт22 Кт631) і включений до валових витрат підприємства рядок 04.1 декларації на прибуток підприємства у сумі 3893,30 грн.

Як пояснює позивач використання даної побутової техніки для потреб господарської діяльності підприємства в цілях забезпечення законодавства про працю і правил охорони праці, поліпшення умов праці і побуту працівників підприємства, відповідно до ст.66, 141 КЗпП України, умов колективного договору позивача від 30.07.2007 та наказу по підприємству від 30.07.2007 №185.

На думку відповідача підприємство завищило валові витрати за 2 квартал 2007 року на 3893,00 грн., оскільки відповідні витрати не підпадають під визначення, що наведене у п.5.2.1. Закону про прибуток. Згідно п.5.3.1. ст.5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Також ДПІ у м.Сімферополь робить висновок про порушення п.7.4.1. ст.7 Закону про ПДВ, у звязку із завищенням суми податкового кредиту по операціям купівлі товарів, що не призначені для їх використання у господарської діяльності, за липень 2007 року на 667,00 грн., та за серпень 2007 року на 112,00 грн.

У звязку із встановленим порушенням до податкового повідомлення-рішення від 28.01.2008 №0000982301/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ включений розмір основного платежу 779,00 грн., та здійснений розрахунок штрафних санкцій відповідно до ст.17 п.17.1.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 389,00 грн.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону про прибуток господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому ні Закон про прибуток, ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88 (далі - Положення N 88), не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Отже, лише у пунктах 5.3 - 5.8 Закону про прибуток містяться певні обмеження щодо включення певних витрат до складу валових витрат.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відтак, лише повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, на суми витрат є підставою для не включення таких сум до складу валових витрат.

Той факт, що на час здійснення перевірки Позивач мав документи на підтвердження витрат зі сплати вартості послуг зв'язку, Відповідачем не заперечується.

Законом про прибуток не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.11 ст. 5 Закону про прибуток, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як вказує позивач, та цій факт не заперечується відповідачем, побутова техніка використовується для забезпечення безпечних умов праці, організації умов праці і побуту на робочому місці, в цілях облаштування приміщень для організації живлення в обідню перерву для працівників підприємства по підрозділах ТОВ «Підприємство «ССТ» БУ-2, БУ-3, офісі, ділянці електротехнічних працівників і сантехніків і цеху МАК.

Відповідно до ст.7.4.1. Закону про ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду включаються суми податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскількизгідно з п. 1.17 Закону про ПДВ валові витрати в ньому розуміються у визначеному Законом про прибуток значенні, то,поєднуючи положення п. 5.1 Закону про прибуток і пп.7.4.2 Закону про ПДВ, суд дійшов висновку, що підприємство, яке придбаває товари для застосування у власної господарської діяльності, одержує право на віднесення відповідних сум до складу валових витрат та до податкового кредиту.

У відповідності до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ч.2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобовязані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватись Конституції України і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість прийнятого їм рішення в частині, що стосується нарахування податкового зобовязання з ПДВ за операціями купівлі побутової техніки на суму 1168,00 грн.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.01.2009 №0000982301/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 1168,00 грн., у тому числі 779,00 грн. основного платежу та 389,00 грн. штрафних санкцій підлягають задоволенню.

Постанова складена та підписана 25.06.2009.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 28.01.2008 №0000982301/0 про визначення суми податкового зобовязання ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія» в частині сумі 1168,00 грн.

3. Стягнути на корист ТОВ «Підприємство ««Союзстройтехнологія» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Цикуренко А.С.