Постанова № 3944064, 19.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.06.09Справа №2а-8785/08/4 об 11:09 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганова Г.Ю. , при секретарі судового засідання Кравченко О.І., за участі представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача Щербіна Д.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколого-Туристичний центр в Парковом"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 01.12.2008 року №0015722301/0

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколого-туристичний центр в Парковом» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі ДПІ в м. Сімферополі, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.12.2008 року № 0015722301/0.

Позов мотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства і підлягає визнанню недійсним, оскільки висновок відповідача стосовно того, що позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, отриманих і сплачених у зв'язку з придбанням робіт (послуг) не з метою їх подальшого використання в господарської діяльності платника податку не відповідає дійсним обставинам справи і суперечить вимогам законів про оподаткування.

Під час судового розгляду представник позивача змінив позовні вимоги, просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2008 року №0015722301/0.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.12.2008 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що перевіркою, проведеною податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), у звязку із здійсненням замовлення по проектуванню і будівництву обєкту без отримання дозвільних документів, в порушення вимог Закону України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ «Про проектування і забудову територій», тому понесені у звязку із цим витрати не відносяться до господарської діяльності платника податків, а суми податку на додану вартість, сплачені контрагентам не підлягають включенню до складу податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами є справою адміністративної юрисдикції і його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 35003031, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 13.03.2007 року, (а.с. 67) та знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі.

Посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2008 року. За результатами перевірки складено акт від 18.11.2008 року № 8410/23-4/35003031, за висновками якого встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 у звязку із віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у звязку із придбанням робіт (послуг) не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

В основу вказаних висновків покладено встановлені перевіркою факти віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальникам за проведення робіт по проектуванню та будівництву обєкту без отримання дозвільних документів (а.с. 18).

На підставі цього акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2008 року № 0015722301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних звітних податкових періодів) з податку на додану вартість у сумі 13073,00 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.2.1 Статуту ТОВ «Еколого-туристичний центр в Парковом» метою діяльності Товариства є здійснення виробничо-господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку, що використовується на задоволення соціально економічних інтересів Учасників і членів трудового колективу Товариства (а.с. 57).

З довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «Еколого-туристичний центр в Парковом» та результати його діяльності (а.с. 24-29), яка є додатком до акту перевірки вбачається, що за період перевірки підприємство здійснювало закупівлю робіт по будівництву еколого-туристичного центру за адресою: смт. Паркове. Будівництво ведеться на земельних ділянках, на яких позивачу дозволено робити проектування і будівництво обєкта відповідно до заяви в інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю м. Ялта від ТОВ «РИССКО» - користувача земельних ділянок на підставі договорів оренди землі. Позивачу дозволено будівництво на земельній ділянці загальною площею 19,47 га згідно з рішенням Сімеїзської селищної ради №390 від 30.09.07р.

Також в довідці відзначено, що обєкти будівництва зареєстровано в Державній архітектурно будівельній інспекції (Інспекції державного архітектурно будівельного контролю в АР Крим), термін дії дозволів до 01.01.09р. (а.с.25).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону №168 інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування. Згідно із п. 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивачем в ході закупівлі робіт по будівництву обєкту, у тому числі за період, який перевірявся відповідачем, здійснювалася господарська діяльність.

Закон України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ «Про планування і забудову територій» встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.

Статтею 24 цього Закону встановлений порядок надання дозволу на будівництво обєктів містобудування.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради №390 від 20.09.2007 року позивачу наданий дозвіл на будівництво обєктів «Еколого-туристичного центру» в смт. Паркове на переданих в оренду земельних ділянках загальною площею 19,47 га що підтверджується відповідачем; позивачем отримана згода в Сімєїзської селищної ради АР Крим на забудову території загальною площею 19,47га (вих. №02-14840 від 09.06.2008 року, а.с.38)

Таким чином, позивачем, відповідно до статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» отримані дозволи на будівництво, які відповідно до цієї норми, є підставою для замовника позивача для отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Частиною 14 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» встановлено, що дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Законом України, від 16.05.2007 року № 1026-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та сприяння інвестиційній діяльності у будівництві», який набрав чинності 01.01.2008 року, частину 14 статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» викладено в такій редакції: «дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіальних органів (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю)».

Відповідно до частин 1, 2 статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, чинній на час спірних відносин) дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу відповідно до ст. ст. 24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій» видані дозволи на виконання будівельних робіт Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Ялта:

дозвіл на виконання будівельних робіт №67-г/09-07 від 28.09.2007 року (а.с.42);

дозвіл на виконання будівельних робіт №68-г/09-07 від 28.09.2007 року (а.с.43);

дозвіл на виконання будівельних робіт №69-г/09-07 від 28.09.2007 року (а.с.44);

дозвіл на виконання будівельних робіт №70-г/09-07 від 28.09.2007 року (а.с.45);

дозвіл на виконання будівельних робіт №71-г/09-07 від 28.09.2007 року (а.с.46);

дозвіл на виконання будівельних робіт №72-г/09-07 від 28.09.2007 року (а.с.47).

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим:

дозвіл на виконання будівельних робіт №54 від 03 березня 2008 року (а.с.54);

дозвіл на виконання будівельних робіт №452 від 02 липня 2008 року (а.с.39);

дозвіл на виконання будівельних робіт №453 від 02 липня 2008 року (а.с.40);

дозвіл на виконання будівельних робіт №454 від 02 липня 2008 року (а.с.41);

дозвіл на виконання будівельних робіт №454 від 25 липня 2008 року (а.с.48);

дозвіл на виконання будівельних робіт №453 від 25 липня 2008 року (а.с.49);

дозвіл на виконання будівельних робіт №452 від 25 липня 2008 року (а.с.50);

дозвіл на виконання будівельних робіт №486 від 09 липня 2008 року (а.с.52);

дозвіл на виконання будівельних робіт №487 від 09 липня 2008 року (а.с.53);

дозвіл на виконання будівельних робіт №488 від 09 липня 2008 року (а.с.51).

Відповідачем у встановленому порядку не надано доказів, які б свідчили про скасування вказаних дозволів.

У листі № 3455 від 27.10.2008 року (а.с.55) Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим повідомила, що відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» дозволи надані позивачу інспекцію ДАБК м. Ялта і в подальшому перереєстровані інспекцією ДАБК в АР Крим, є документами, що засвідчують право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, а здійснення проектних робіт не вимагає наявності дозвільних документів.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивачем в порядку ч. 1 ст. 71 КАС України надані докази того, що у період діяльності позивача який перевірявся, відповідачем він мав встановлений законом дозвіл на виконання будівельних робіт, в той час, як відповідачем у порядку ч. 2 ст. 71 КАС України доказів, які б свідчили про здійснення позивачем діяльності без наявності відповідних дозволів не надано.

У судовому засіданні відповідач не обґрунтував висновки акту перевірки стосовно того, що відсутність дозвільних документів на будівництво є підставою вважати про віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ нарахованих (сплачених) у звязку з придбанням робіт (послуг) не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

При цьому суд зазначає, що Закон України «Про планування і забудову територій» не містить правил оподаткування податком на додану вартість, а повноваження податкових органів під час проведення перевірок стосуються здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте не передбачають функцій контролю за додержанням Закону України «Про планування і забудову територій».

Враховуючи викладене, висновки відповідача викладені в акті перевірки стосовно здійснення позивачем замовлення по проектуванню та будівництву обєкту без дотримання дозвільних документів, відповідно до ч. 14 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» спростовуються матеріалами справи та є такими, що не відповідають дійсності.

Відповідно до п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 (в редакції, чинній на момент завершення перевірки) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За таких обставин спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних звітних податкових періодів) з податку на додану вартість у сумі 13073,00 грн. прийняте на підставі висновків викладених в акті перевірки зроблених з порушенням норм діючого законодавства, підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Доводи представника відповідача зазначених висновків не спростовують.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Таким чином, суд вважає можливим стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму судового збору, сплаченого про подачі позову до суду, у розмірі 3,40 грн.

У звязку зі складністю справи судом 19.06.2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 24.06.2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним і скасувати податковеповідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 01.12.2008 року №0015722301/0 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Еколого-туристичний центр в Парковом» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних звітних податкових періодів) з податку на додану вартість у сумі 13073,00 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого-туристичний центр в Парковом» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Циганова Г.Ю.