Постанова № 3944061, 15.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.06.09Справа №2а-8484/08/6 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Усковій О.І.,

за участю представника позивача Дудко О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного вищого навчального закладу «Кримський інститут економіки та господарського права» до Територіальної державної інспекції праці в Автономній Республіці Крим про скасування частини припису,

Суть спору: Позивач звернувся у суд з зазначеним позов до відповідача мотивуючи вимоги тим, що при проведені у період з 12.11.08 по 21.11.08 Територіальною державною інспекцією праці в АР Крим (далі Інспекція) перевірки з питань дотримання законодавства про працю, виявленні порушення у частині невиконання вимог ст.57 Закону України «Про освіту», ст.33 Закону України «Про оплату праці» та ч.6 ст.95 КЗпроП України Приватним вищим навчальним закладом «Кримський інститут економіки та господарського права» (далі Інститут) відносно не нарахування та не виплати ректором та головним бухгалтером надбавки за вислугу років та матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки педагогічним і науково-педагогічним робітникам відповідно до ст.57 Закону України «Про освіту», а також не нарахування і невиплату індексації заробітної плати згідно з нормами чинного законодавства. Наявність виявлених порушень потягнуло винесення приписів на адресу керівництва Інституту №01-01-20/242, №01-01-20/243 від 21.11.2008 р. Позивач зазначає, що відповідач виносячи приписи не врахував, що Інститут є приватним учбовим закладом і дотацій з державного бюджету на виплату вказаних коштів не отримує. Педагогічний склад закладу працює за контрактами і мають оплату працю значно вище чим у державних закладах. Крім того, ст.57 Закону України «Про освіту» прямо передбачає забезпечення державою зазначених виплат та надбавок. Викладені обставини не були прийняті до уваги відповідачем при винесені приписів, що зявилося підставою для звернення до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити повністю з згаданих у позові підстав.

Представник відповідача до суду повторно не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, будь-яких клопотань до судового розгляду не направив.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив надані докази, вислухав пояснення позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

12.11.08-21.11.08 Територіальною державною інспекцією праці в АР Крим проведено перевірку Інституту з питань дотримання законодавства про працю і загальнообовязкового державного соціального страхування.

За наслідками перевірки на адресу ректора Інституту Тумакової С.В. винесений припис №01-01-20/242 від 21.11.2008р., яким приписано, в тому числі: виплатити надбавки за вислугу років педагогічним і науково-педагогічним робітникам у відповідність до ст.57 Закону України «Про освіту», виплатити матеріальну допомоги на оздоровлення до відпустки педагогічним і науково-педагогічним робітникам у відповідність до ст.57 Закону України «Про освіту» та нарахувати і виплатити індексацію заробітної плати згідно з ст. 33 Закону України «Про оплату праці», ч.6 ст.95 КЗпроП України, Постанови КМ України від 17.07.2003р. №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (а.с.6).

Цієї ж дати на адресу головного бухгалтера Ноздреватих З.І. Інституту винесений припис №01-01-20/243 з зобовязанням нарахувати надбавки за вислугу років педагогічним і науково-педагогічним робітникам у відповідність до ст.57 Закону України «Про освіту», нарахувати матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки педагогічним і науково-педагогічним робітникам відповідно до ст.57 Закону України «Про освіту» та нарахування індексації заробітної плати у відповідності до ст. 33 Закону України «Про оплату праці», ч.6 ст.95 КЗпроП України, Постанови КМ України від 17.07.2003р. №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (а.с.10).

Позивач не згоден з вказаними приписами Інспекції, що зявилося приводом для звернення до суду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо зобовязання відповідача, який є субєктом владних повноважень, здійснити нарахування (перерахування) пенсій, суд зобовязаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є дії його обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Так, ч.1 ст.57 Закону України «Про освіту» № 1060 від 30.05.1991р. передбачає, що держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам, у тому числі:

-виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків;

-надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків;

-виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів» від 09.09.2004р. №1994 встановлює та регулює правовідносини, що склалися у зв'язку з нефінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту".

Стаття 1 Закону визначає, цим Законом визнаються кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені статтею 57 Закону України "Про освіту" в частині (далі по тексту - виплати):

абзаци восьмий та десятий частини першої - у повному обсязі, що не були нараховані або не були виплачені;

абзац перший частини четвертої - у повному обсязі оплати, якщо вона здійснювалася самими працівниками, а не за рахунок відповідного бюджету.

Кредиторська заборгованість визнається за весь період, коли фінансування виплат зупинялося законом про державний бюджет на відповідний рік.

Кредиторська заборгованість Державного бюджету України визнається також у випадках, якщо виплати проводилися відповідним місцевим бюджетом у період, коли законом про державний бюджет вони зупинялися або проводилися відповідним місцевим бюджетом за рішенням суду.

Кредиторська заборгованість Державного бюджету України, встановлена статтею 1 цього Закону, є обов'язковою до погашення і погашається протягом п'яти років рівними частинами шляхом включення цих видатків відповідними законами України про Державний бюджет України починаючи з 2005 року у вигляді окремих цільових субвенцій з Державного бюджету України відповідним місцевим бюджетам або безпосередньо з Державного бюджету України для категорій працівників, що фінансуються з Державного бюджету України. Погашення кредиторської заборгованості проводиться виключно у грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти для погашення кредиторської заборгованості визначаються у Державному бюджеті України окремою статтею (статті 2,3 Закону).

Частина 6 ст. 95 КЗпроП України передбачає індексацію заробітної плати у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з довідки наданої позивачем та з звіту про фінансові результати Інститут протягом 2006-2007 р.р. за рахунок коштів державного бюджету взагалі не фінансувався (а.с.14,15).

Викладене дає суду правових підстав зробити висновок, що Інспекцією при проведенні перевірки і прийнятті приписів не враховано, що Інститут є недержавним учбовим закладом, має статус приватної установи та не фінансується за рахунок коштів державного бюджету, а тому виконання вимог статті 57 Закону України «Про освіту» з проведенням індексації заробітної плати, цією установою не можливо, так як питання оплати праці педагогічних, науково-педагогічних та інших категорій працівників приватних учбових закладів врегульовані відповідно до укладених з ними контрактів.

Суд враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Стаття 71 КАС України передбачає обовязок кожной сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи відповідач не довів, що діяв неупереджено, враховуючи усі обставини виниклих правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розсудливо.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає необхідним винесенні Інспекцією приписи №01-01-20/242 та №01-01-20/243 від 21.11.2008 року скасувати, так як права позивача є порушеними і є такими, що підлягають судовому захисту.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, так як досліджені у суді вказані приписи Інспекції не відповідають чинному законодавству і порушують права позивача, та визнати їх протиправними, скасував припис №01-01-20/242 у зазначеній вище частині, а припис № №01-01-20/243 скасував повністю.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, який необхідно стягнути на його користь.

Постанова суду складена у повному обсязі 19.06.2009 року .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.94,160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Територіальної державної інспекції праці в Автономній Республіці Крим №01-01-20/242 від 21.11.2008 року у частині зобовязання ректора Приватного вищого навчального закладу «Кримський інститут економіки та господарського права» Тумакову С.В. здійснити:

- виплату надбавки за вислугу років педагогічним і науково-педагогічним робітникам у відповідності до ст.57 Закону України «Про освіту»;

- виплату матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки педагогічним і науково-педагогічним робітникам відповідно до ст.57 Закону України «Про освіту»;

- нарахування і виплату індексації заробітної плати у відповідності до ст. 33 Закону України «Про оплату праці», ч.6 ст.95 КЗпроП України, Постанови КМ України від 17.07.2003р. №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

3. Визнати протиправним та скасувати припис Територіальної державної інспекції праці в Автономній Республіці Крим №01-01-20/243 від 21.11.2008 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного вищого навчального закладу «Кримський інститут економіки та господарського права» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Желябова, 17, ЄДРПОУ 22276228, банківські реквізити невідомі) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Латинін Ю.А.