Ухвала суду № 39439788, 22.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2014 р. м. Київ К/9991/11099/12

№ К/9991/11099/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012

у справі № 2а-8729/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29.06.2011 № 0002862305 у частині донарахування податку на прибуток у розмірі 158118,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 79059,00 грн., нарахованих позивачу за несплату до бюджету авансового внеску з податку на прибуток за І півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 постанову суду першої інстанції скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «Південспецбуд» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 15.06.2011 № 2471/2305/01416731, про порушення позивачем норм пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, підпункту 7.8.2 пункту 7.8 ст.7, підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на 708067,00 грн. та занижено податок на прибуток у податковому обліку за І квартал 2011 року на 600,00 грн.; не сплачено авансовий внесок із податку на прибуток у податковому обліку за І півріччя 2010 року із суми дивідендів.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011 № 0002862305 про збільшення позивачу грошового зобов`язання із податку на прибуток у сумі 158718,00 грн. за основним платежем та 79060,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (оскаржується позивачем у сумі 158118,00 грн. основного платежу та 79059,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), які нараховані з посиланням на порушення позивачем норм підпункту 7.8.2 пункту 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР).

Статтею 41 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

До компетенції загальних зборів відповідно до пункту «д» частини п`ятої цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 27.04.2010 № 2154-VI) належить затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Аналогічне за змістом змістом правове регулювання встановлено і нормами пунктів 12 та 15 частини другої ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції до внесення змін Законом України від 27.04.2010 № 2154-VI), відповідно до яких до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема розподіл прибутку і збитків товариства; затвердження розміру річних дивідендів.

Відповідно до абзацу першого підпункту 7.8.2 пункту 7.8 ст.7 Закону № 334/94-ВР крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами (абзац другий цього підпункту).

Абзацом третім цього підпункту встановлено, що обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Згідно вказаних правових норм, обов`язок платника податку - емітента корпоративних прав щодо внесення авансового внеску з податку на прибуток виникає виключно у випадку прийняття ним рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам, що у свою чергу відноситься до виключної компетенції загальних зборів емітента.

Встановивши у судовому процесі, що загальними зборами ПАТ «Південспецбуд» не приймалось рішення про виплату дивідендів акціонерам, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, застосувавши вказані правові норми, зробив юридично правильний висновок про відсутність порушення з боку позивача підпункту 7.8.2 пункту 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, а отже і про неправомірність донарахування податкових зобов`язань у сумі 158118,00 грн. основного платежу та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 79059,00 грн.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з дотриманням вище наведених норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Південспецбуд» задовольнити, скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош