Ухвала суду № 39439671, 26.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2014 р. м. Київ К/9991/57280/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Новокаховський завод «Укргідромех»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012

у справі № 2а-2291/11/2170

за позовом Публічного акціонерного товариства «Новокаховський завод «Укргідромех»

до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Нова Каховка від 22.03.2011 № 0001102301. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 161171,07 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 постанову Херсонського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 скасовано. У задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції, вважаючи постанова суду апеляційної інстанції необґрунтованою, наголошуючи на тому, що юридична відповідальність має індивідуальних характер, тому позивач не міг бути позбавлений права на бюджетне відшкодування за порушення, які допускали контрагенти його постачальників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомлення-рішенням відповідача від 22.03.2011 № 0001102301 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень, липень, вересень та жовтень 2010 року в загальній сумі 183914 грн. слугували висновки документальної позапланової невиїзної перевірки, викладені в акті від 10.03.2011 № 238/230-00100256, про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Порушення цих норм закону полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту та заявленні до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Каалбай Логістік», ТОВ «Торгівельна компанія «Нова», Миколаївської філії ВАТ «УГМК», оскільки сплата податку на додану вартість до бюджету ПП «ТПК «Мередіан», ТОВ «Спецімпекс», ТОВ «Кассіда Проджект», ПП «Кармін», ПП «Рускус», ТОВ «Транс Агентство Метал», які є контрагентами вказаних постачальників позивача, не підтверджена через те, що контрагенти перебувають в процесі банкрутства, визнані банкрутами чи відсутні за місцезнаходженням.

При цьому відповідач в акті перевірки не заперечував реальне здійснення господарських операцій.

Зменшений за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податок на додану вартість в сумі 22742,91 грн. відшкодований позивачеві, тому позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення податку на додану вартість в сумі 161171,07 грн.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4., п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування є неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарської операції з придбання товарів, що призвела до об'єктивної зміни складу його активів, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону, підстави для позбавлення останнього права на податковий кредит та бюджетне відшкодування відсутні.

Платник податків (покупець), який дотримався вимог закону при формуванні податкового кредиту, обчисленні від'ємного значення та заявлення його до бюджетного відшкодування, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником, який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на обліку в податковому органі, в т.ч. зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення ним господарських операцій з іншими платниками податку, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення таким постачальником чи його контрагентами вимог законодавства щодо ведення господарської діяльності, нарахування та сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товарів (послуг, робіт) судом першої інстанції встановлено, що господарські операції реально відбулися, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які відповідають дійсності, складені з врахуванням економічної сутності проведених операцій: товарно-транспортними накладними, документами про оприбуткування, документами про використання товару у виробництві, податковими накладними.

Однак, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою достовірно встановлені судом першої інстанції в результаті дослідження та оцінки доказів обставини щодо реального вчинення господарських операцій та дійшов помилкового висновку про те, що платник податку позбавляється права на бюджетне відшкодування за умови відсутності підтвердження сплати до держбюджету в ланцюгу постачання податку на додану вартість .

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару через неможливість проведення зустрічних перевірок з підстав їх відсутності за юридичними адресами чи проведення ліквідаційної процедури не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару (робіт, послуг) та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) таких вимог не висуває.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997№168/97-ВР та не узгоджуються із встановленими обставинами, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а ухвалена відповідно до закону і помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Новокаховський завод «Укргідромех» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 скасувати та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.09.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун