Рішення № 39437771, 26.02.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34446/13-ц

Провадження №2/761/1764/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 лютого 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Пироговській-Харітоновій Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - Позивач) 18 грудня 2013 року звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач № 1), ОСОБА_2 (далі - Відповідач № 2), ОСОБА_3 (далі - Відповідач № 3), про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, відповідно до довідки від 01 липня 2013 року № 2413, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Київжитлосвіт», Відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1, із 1996 року. Зазначає, що Позивач виконує функції з утримання будинку, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами житлових приміщень будинку за надані комунальні послуги. Однак, Відповідачі не виконували свої обов'язки щодо своєчасного внесення квартплати та плати за комунальні послуги, внаслідок чого у них виникла заборгованість у розмірі 5 363,14 грн. Вказує, що в порядку досудового врегулювання спору Відповідачам надсилалась вимога-попередження з пропозицією сплатити заборгованість, яка залишилась без задоволення. Зауважує, що у жовтні місяці 2013 року звертався до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з Відповідачів за комунальні послуги, проте, згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року, суд відмовив у прийнятті заяви. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із Відповідачів, у солідарному порядку, на його користь заборгованість за надані житлово-комунальні послуги та відшкодувати судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

Представник Позивача у судовому засіданні займала непослідовну позицію, зокрема, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проте, у подальшому, з урахуванням обставин справи, встановлених в ході її розгляду, просила суд ухвалити судове рішення у відповідності до діючого законодавства, разом з тим, одночасно зауважила, що інфляційна складова та три проценти річних нараховані некоректно, у зв'язку з чим просила суд оголосити перерву у судовому засіданні, для уточнення позову в цій частині.

Відповідач № 3 у судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає позовні вимоги безпідставними, мотивуючи тим, що борг за житлово-комунальні послуги ним сплачений у повному обсязі, в обґрунтування чого надав відповідну квитанцію про оплату вказаних послуг. Крім того, вважає, що Позивач звернувся до суду із цим позовом поза межами строку загальної позовної давності, у зв'язку з чим подав заяву про застосування наслідків позовної давності.

Відповідач № 1 та Відповідач № 2 у судове засідання не з'явилися. Про місце, день та час судового розгляду повідомлені належним чином. Про причину неявки суд не повідомили. Клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у їх відсутність, як і заперечень на позов, до суду не подавали.

Заслухавши думку представника Позивача та Відповідача № 3, які не заперечували щодо розгляду справи у відсутність Відповідача № 1 та Відповідача № 2, суд вбачає можливим розгляд справи у відсутність останніх, на підставі зібраних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача № 3, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно довідки форми № 3, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Київжитлосвіт» від 01 липня 2013 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 проживають із 1996 року, у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.6). Крім того, судом також встановлено, що власником вказаної квартири є Відповідач № 3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного від 28 березня 1996 року.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За змістом частини 2 статті 638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вчинення Відповідачами дій (електроспоживання, оплата рахунків за надані комунальні послуги) у відповідь на дії комунального підприємства (надання комунальних послуг), підтверджують договірні відносини між Позивачем та Відповідачами.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Судом встановлено, що 12 лютого 2014 року Відповідач сплатив борг за житлово-комунальні послуги у розмірі 880 грн. Як вбачається із позову, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідачів у солідарному порядку на його користь заборгованість у розмірі 5 363 грн. 14 коп., де сума основного боргу складає 900 грн., інфляційна складова - 3 858 грн. 61 коп., три проценти річних - 604 грн. 53 коп. Разом з тим, як вбачається із рахунку на сплату за житлово-комунальні та інші послуги за січень 2014 року, наданого на ім'я Відповідача № 3, сума основного боргу зазначена у розмірі 880 грн., яку останній оплатив 12 лютого 2014 року. Тому суд критично оцінює заяву Відповідача № 3 про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Разом з тим, відповідно до статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд знаходить, що Позивач не довів обставини позову в частині щодо стягнення із Відповідачів інфляційної складової у розмірі 3 858 грн. 61 коп. та трьох процентів річних у розмірі 604 грн. 53 коп., оскільки у судовому засіданні сама представник Позивача зауважила щодо некоректного розрахунку зазначених складових боргу в цій частині. Проте, зважаючи на ту обставину, що іншого розрахунку суду Позивачем не надано, суд знаходить позовні вимоги у вказаній частині недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

За таких обставин, приймаючи до уваги погашення Відповідачем № 3 боргу у розмірі 880 грн., підстав для задоволення позову в іншій його частині не вбачається.

Разом з тим, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідачів, солідарно, на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229 грн. 40 грн., оскільки борг за житлово-комунальні послуги у розмірі 880 грн. ними був погашений у ході судового розгляду.

З урахування викладеного, на підставі статей 11, 264, 509, 625, 638, 642 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - в і д м о в и т и.

Стягнути із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2(ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), солідарно, на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (ідентифікаційний код 31731838) судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :