Рішення № 39437713, 10.04.2014, Оболонський районний суд міста Києва

10.04.2014 Справа № 756/4725/14-ц

Справа № 756/4725/14-ц

Провадження № 2-з/756/102/14

У Х В А Л А

10 квітня 2014 року

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шумейко О.І., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на майно,

в с т а н о в и в:

У квітні 2014 року позивач звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на майно, в якому просила визнати за собою право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року відкрито провадження у справі.

Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, тощо.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до абз.1 ч.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлені позовні вимоги про визнання права власності на вищевказаний житловий будинок за набувальною давністю в порядку, передбаченому ст. 344 ЦК України.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, позивач посилається на те, що ОСОБА_2 наразі виявила бажання приватизувати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, яка, як стверджує позивач, є єдиною територією, по якій можливий прохід та проїзд до будинку позивача.

Отже, заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, не є співмірними із заявленими нею позовними вимогами, оскільки містять різний предмет вимог та можуть вплинути на права та інтереси осіб, які не залучені позивачем до участі у справі.

За таких обставин, суд ухвалює відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на майно.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: О.І. Шумейко