Рішення № 39435377, 24.06.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 р. Справа № 909/622/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В. В. , при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Івано - Франківськгаз",

вул.Ленкавського,20,м.Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1,

поштова адреса: АДРЕСА_1

юридична адреса: АДРЕСА_2

про стягнення 9 139 грн. 47 коп. , з яких

8000 грн. - основний борг за спожитий природній газ,

546 грн. 65 коп. - 3 % річних,

592 грн.82 коп. - інфляційних втрат.

за участю представників сторін:

від позивача: Цимбаліста Олена Сергіївна - провідний юрисконсульт, (довіреність №08-19/1055 від 20.05.14)

від відповідача: ОСОБА_1 - приватний підприємець, (Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області 14.08.1997)

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Івано - Франківськгаз" (надалі позивач) звернулося в суд з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення 9 372 грн. 84 коп. , з яких 8000 грн. - основний борг за спожитий природній газ, 584 грн. 22 коп. - 3 % річних, 788 грн. 62 коп. - інфляційних втрат, за невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по Договору (Технічній угоді) №ІФ-11-758 від 01.01.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по Договору №ІФ-11-758 від 01.01.2011 на постачання та транспортування природного газу, щодо оплати боргу за спожитий природний газ.

Ухвалою суду від 10.06.2014 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.06.2014.

20.06.2014 за вх.№8841/14 позивач подав уточнення позовних вимог (вих.№08-20/1341 від 19.06.2014) та просить суд стягнути з відповідача 8000 грн. - основного боргу за спожитий природній газ, 546 грн. 65 коп. - 3 % річних, 592 грн. 82 коп. - інфляційних втрат. При цьому зазначив, що в акті від 29.02.12 допущена помилка стосовно зазначення у ньому номера договору "ІФ-12-758 П/К від 01.02.2012". У 2012 році договори розділені на договір на постачання природного газу та договір на розподіл природного газу. Договір № ІФ-12-758 П/К із споживачем не укладався, а в лютому 2012 року останній отримував газ на підставі укладеного Договору №ІФ-11-758 від 01.01.2011 на постачання та транспортування природного газу, що підтверджується довідкою вих.№05-08/482 від 19.06.2014.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - постанова пленуму ВГСУ) зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму ВГСУ, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Виходячи зі змісту поданого уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 8000 грн. - основного боргу за спожитий природній газ, 546 грн. 65 коп. - 3 % річних, 592 грн. 82 коп. - інфляційних втрат, суд розцінює його як заяву про зменшення розміру позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

Таким чином, предметом розгляду є стягнення 9139 грн. 47 коп., з яких 8000 грн. - основного боргу за спожитий природній газ, 546 грн. 65 коп. - 3 % річних, 592 грн. 82 коп. - інфляційних втрат.

Відповідач позов визнав. Наявність заборгованості мотивував важким матеріальним становищем, у зв'язку з чим просив суд реструктуризувати борг. Крім цього, заявив усне клопотання в якому просив процесуальні документи надсилати за адресою: АДРЕСА_2.

Представник позивача проти реструктуризації боргу заперечував. Пояснив, що відповідач, до звернення з позовом до суду, не звертався до Публічного акціонерного товариства "Івано - Франківськгаз" з вимогою про реструктуризацію боргу, доказів про важкий матеріальний стан не надавав.

Розглянувши матеріали справи та з врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступне.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, в обгрунтування свої вимог як на докази посилається на Договір №ІФ-11-758 від 01.01.2011 на постачання та транспортування природного газу, Акт №ІФ-758/001 приймання-передачі природного газу від 30.11.2011, Акт №ІФ-758/001 приймання-передачі природного газу від 29.02.2012, рахунок-фактуру №ІФ-758/001 за постачання природного газу в листопаді 2011 року та рахунок-фактуру №ІФ-758 за постачання природного газу в лютому 2012 року.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2011, між Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківськгаз" в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства (Виконавцем) та ФОП ОСОБА_1 (Замовником) укладено Договір №ІФ-11-758 на постачання та транспортування природного газу (про порядок організації обліку газу) (для промислових підприємств та комунально-побутових організацій) (надалі Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 вказаного Договору, предметом Договору є надання Виконавцем послуг Замовнику по транспортуванню, по постачанню природного газу та оплата наданих послуг Замовником, та визначення порядку організації обліку природного газу, протраспортованого Виконавцем Замовнику у випадку укладення Замовником договору на постачання природного газу з Постачальником, що отримав газ із ресурсу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Згідно пункту 6.2 Договору за послуги по постачанню та транспортуванню природного газу оплата проводиться виключного грошовими коштами. Замовник зобов"язаний внести 100% (сто відсотків) попередньої оплати вартості запланованих місячних обсягів газу на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше ніж 5 (п"ять) банківських днів до початку місяця поставки газу.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що остаточний розрахунок за надані послуги по транспортуванню та постачанню газу здійснюється Замовником на підставі акту приймання-передачі газу ( за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 6.5. Договору сторонами погоджено, що перераховані Замовником суми направляються для зарахування належного платежу наступним чином: послідовно погашається сума заборгованості попереднього періоду за цим Договором, потім платіж за наступний період. Перераховані кошти зараховуються за поточний розрахунковий період тільки після повного погашення суми попереднього боргу.

На виконання умов Договору виконавець (позивач по справі) протягом листопада 2011 року та лютого 2012 року поставив замовнику (відповідачу по справі) природний газ в обсязі 3075 м.куб. на загальну суму 13 723 грн. 94 коп., що підтверджується Актом №ІФ-758/001 приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 та Актом №ІФ-758/001 приймання-передачі природного газу від 29.02.2012.

Згідно рахунку-фактури №ІФ-758/001 за постачання природного газу в листопаді 2011 року позивачем нараховано відповідачу до оплати 7890 грн. 07 коп., а згідно рахунку-фактури №ІФ-758 за постачання природного газу в лютому 2012 року - 5833 грн. 87 коп.

Споживач (відповідач по справі) свої зобов"язання по Договору виконав частково. Борг за спожитий природний газ сплатив у сумі 5723 грн. 94 коп. Даний факт підтверджується поданими позивачем карткою рахунком за період з 01.01.11 по 31.08.13, відповідно до якої 08.11.11 мала місце оплата в розмірі 400 грн., а 15.11.11 - 3170 грн. та платіжними дорученнями №690 від 29.02.12 на суму 1200грн., №784 від 10.08.12 на суму 953 грн. 94 коп.

З метою досудового врегулювання спору, 23.04.14, позивач звертався до відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості за спожитий природний газ вих.№05-08/520, яка залишена останнім без задоволення.

10.04.14, супровідним листом вих.№05-08/463 позивач надсилав відповідачу Акт звірки розрахунків на 31.03.14, на суму 8000,00 грн. Даний Акт звірки відповідачем не підписано.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 8000 грн. за спожитий природний газ на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнана відповідачем в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 8000 грн. суми основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних в ІПС "Законодавство", судом встановлено наступне.

За період з 11.12.2011 до 28.02.2012 (79 днів) сума заборгованості становить 4320 грн.07 коп., отже, сума 3% річних становить 27 грн. 99 коп.

За період з 29.02.2012 до 09.08.2012 (162 дні) сума заборгованості становить 3120 грн. 07 коп., отже, сума 3% річних становить 41 грн. 43 коп.

За період з 10.08.2012 до 20.05.2014 (648 днів) сума заборгованості становить 2166 грн. 13 коп., отже, сума 3% річних становить 115 грн. 30 коп.

За період з 11.03.2012 до 20.05.2014 (800 днів) сума заборгованості становить 5833 грн. 87 коп., отже, сума 3% річних становить 383 грн. 21 коп.

Із наведених розрахунків вбачається, що розмір 3% річних за зазначені періоди прострочення складає 567 грн. 93 коп. Однак, враховуючи те, що суд не вправі вийти за межі позовних вимог, то стягненню підлягають 546 грн. 65 коп. - 3 % річних.

Щодо нарахування інфляційних втрат в сумі 592 грн. 82 коп. суд зазначає.

Середній індекс інфляції за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року включно становить 100,6% (індекс інфляції за грудень 2011 року - 100,2%, за січень 2012 року - 100,2 %, за лютий 2012 року - 100,2 %), сума заборгованості за вказаний період становить 4320 грн. 07 коп., отже, сума інфляційних втрат становить 25 грн. 97 коп.

Середній індекс інфляції за період з березня 2012 року по липень 2012 року включно становить 99,5% (індекс інфляції за березень 2012 року - 100,3 %, за квітень 2012 року - 100,0 %, за травень 2012 року - 99,7 %, за червень 2012 року - 99,7 %, за липень 2012 року - 99,8 % ), сума заборгованості за вказаний період становить 8953 грн. 94 коп., отже, сума інфляційних втрат становить від"ємний показник 44 грн. 50 коп.

Середній індекс інфляції за період з серпня 2012 року по квітень 2014 року включно становить 106,8 (індекс інфляції за серпень 2012 року - 99,7%, за вересень 2012 року - 100,1%, за жовтень 2012 року - 100,0%, за листопад 2012 року - 99,9%, за грудень 2012 року - 100,2%, за січень 2013 року - 100,2 %, за лютий 2013 року - 99,9 %, за березень 2013 року - 100,0%, за квітень 2013 року - 100,0%, за травень 2013 року - 100,1%, за червень 2013 року - 100,0%, за липень 2013 року - 99,9%, за серпень 2013 року - 99,3%, за вересень 2013 року - 100,0%, за жовтень 2013 року - 100,4%, за листопад 2013 року - 100,2 %, за грудень 2013 року - 100,5%, за січень 2014 року - 100,2%, за лютий 2014 року - 100,6%, за березень 2014 року - 102,2%, за квітень 2014 року - 103,3 %), сума заборгованості за вказаний період становить 8000 грн., отже, сума інфляційних втрат становить 547 грн.10 коп.

Враховуючи наведе, арифметично вірним є нарахування 528 грн. 27 коп. інфляційних втрат.

Таким чином, до стягнення підлягають 8000 грн. - основного боргу за спожитий природній газ, 546 грн. 65 коп. - 3 % річних та 528 грн. 27 коп. - інфляційних втрат.

В частині стягнення 64 грн.55 коп. інфляційних втрат слід відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: судовий збір в сумі 1814 грн. 10 коп.

Керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства "Івано - Франківськгаз" до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 9139 грн. 47 коп., з яких 8000 грн. - основний борг за спожитий природній газ, 546 грн. 65 коп. - 3 % річних, 592 грн. 82 коп. - інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Івано - Франківськгаз" (вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 03361046) 8000 (вісім тисяч) грн. - основного боргу за спожитий природній газ, 546 (п"ятсот сорок шість) грн. 65 (шістдесят п"ять) коп. - 3 % річних, 528 (п"ятсот двадцять вісім) грн. 27 (двадцять сім) коп. - інфляційних втрат, 1814(одну тисячу вісімсот чотирнадцять) грн. 10 (десять) коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 64 грн.55 коп. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.14

Суддя В.В. Соботник

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кошилович М. П. 25.06.14