Постанова № 39432328, 05.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року

справа № 804/3624/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі №804/3624/13-а за позовом Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 31» про застосування арешту коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби 12 березня 2013 року звернулась до суду з позовом до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 31» згідно якого просить накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку та які перебувають у власності КП «Житлово-експлуатаційна організація №31» (код ЄДРПОУ 20280438).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у нього на обліку, як платник податків перебуває відповідач, який станом на 26.02.2013 року має податковий борг перед бюджетом в сумі 2 569 674,22 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують наявність існування обставин, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Посилається на наявність у відповідача податкового боргу.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідач перебуває на податковому обліку в Криворізькій північній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 589 від 18.12.2012 року, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 8).

Відповідно до довідок розрахунків з бюджетом, які міститься в матеріалах справи, станом на 26.02.2013 року, податковий борг відповідача становить 2 569 674,22 грн. (а.с.5).

Застосування арешту коштів відповідача, що знаходяться в банку, у разі відсутності майна у платника податків, який має податковий борг, є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом не було надано суду доказів наявності умов передбачених п.п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового борг.

Таким чином, податковий орган наділений правом звернутися до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, за наявністю певних умов, перелік яких є вичерпним, а саме у разі відсутності у платника податків, який має податковий борг, майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Проте, позивачем не надано до суду доказів, що свідчать про наявність обставин передбачених пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, а саме відсутності у відповідача майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Вказане є підставою для відмови у задоволені позову.

Між тим, висновок суду першої інстанції про те, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови: наявності однієї з обставин, визначених п.п.94.2.1.- 94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України; наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків є помилковим та таким, що не відповідає нормам матеріального права.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо застосування до спірних відносин п. 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 року № 1398, оскільки вказаний порядок розроблений відповідно до статті 94 розділу II Податкового кодексу України, визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків, та застосування арешту коштів на рахунку платника податків саме під час його здійснення. Однак, в даному випадку процедура адміністративного арешту майна платника податків не здійснюється.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби – задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі №804/3624/13-а - скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 06 червня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко