Ухвала суду № 39432249, 05.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 рокусправа № 804/307/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровського обласного центру зайнятості на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року в адміністративній справі № 804/307/14 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного центру зайнятості про стягнення грошової допомоги при виході на пенсію, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09 січня 2014 року звернулася до суду з позовом до Дніпропетровського обласного центру зайнятості, в якому просить:

- визнати незаконними дії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з приводу невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію в розмірі 10 місячних посадових окладів згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу»;

- стягнути з Дніпропетровського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 грошову допомогу державним службовцям при виході на пенсію, що передбачена ст.37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 10 500 грн., (десять тисяч п'ятсот грн.) на пластикову карту НОМЕР_1.

Позов обґрунтовано тим, що позивач на момент його звільнення з державної служби мав стаж державної служби більше 20 років, досяг пенсійного віку відповідно до вимог ч.1 ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», а тому відповідач повинен був виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року позов задоволено: визнано незаконними дії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з приводу невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію в розмірі 10 місячних посадових окладів згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» та зобов'язано Дніпропетровський обласний центр зайнятості виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу державним службовцям при виході на пенсію, що передбачено ст. 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) грн. Постанова мотивована тим, що державний службовець у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця, за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, як і інші державні службовці, які виходять на пенсію з посад державних службовців після досягнення віку, зазначеного в частині першій статті 37 Закону № 3723, має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що обов'язковою умовою для виплати вказаної допомоги є звільнення працівника з посади держаного службовця у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Вихід на пенсію визначається як підстава припинення трудового договору відповідно п. 3 ст. 30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на державній службі та відповідно до ст. 38 КЗпП України виходом на пенсію. Крім того в доводах апеляційної скарги відповідач вказує на те, що на момент звільнення 05.08.2011 року та у період дострокового оформлення пенсії, позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач просив у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що згідно наказу Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 17.07.1989р., №25-ЛС позивача було прийнято на роботу на посаду головного економіста відділу планування та координації робіт по перерозподілу трудових ресурсів Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

Наказом директора Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 05.08.2011 року № 99-ОС позивача було звільнено з посади відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України зв'язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи (а.с.15)

Згідно п. 1.2 Витягу з наказу від 05.08.2011 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу статистики, моніторингу та прогнозування Дніпропетровського обласного центру зайнятості 10 серпня 2011 року за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи.

Наказом було визначено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати, відповідно до ст. 44 КЗпП України а також виплатити компенсацію за 13 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за стаж державної служби за 2011 рік та за 2 календарні дні невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 12.07.2011 р. до 10.08.2011 року.

Згідно з довідкою управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 23.08.2011р., № 2302/12-10, позивачу призначено пенсію державного службовця з 11.08.2011 року (а.с.18).

Однак, у зв'язку з виходом на пенсію позивачу не було виплачено грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка належить держаним службовцям при виході на пенсію, як це передбачено ст. 37 Закону №3723.

З метою отримання вказаної допомоги, позивач, направила на адресу відповідача заяву від 04.10.2011 року та отримала на неї листа від Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 05.10.2011 pоку, вих., №12/10-3057, в якому відповідач повідомив, що ОСОБА_1 не має права на отримання такої допомоги на підставі роз'яснень Головного управління державної служби України та Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації (а.с.17).

04.12.2013 року позивач вдруге направила відповідачу заяву щодо виплати грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Листом від 24.12.2013 року № 12/11-4879 відповідач повідомив ОСОБА_1, що виплатити позивачу грошову допомогу на теперішній час не є можливим та порекомендував звернутися до суду. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповідь на свою заяву від 04.10.2011 року щодо виплати грошової допомоги отримала лист від Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 05.10.2011 pоку, вих., №12/10-3057, в якому відповідач повідомив, що ОСОБА_1 не має права на отримання такої допомоги на підставі роз'яснень Головного управління державної служби України та Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації

Тобто, в жовтні 2011 року позивач з листа Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 05.10.2011 pоку, вих.№12/10-3057 дізнався про порушення своїх прав, щодо виплати їй грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію в розмірі 10 місячних посадових окладів, а отже саме з цього моменту розпочався перебіг шестимісячного строку звернення до суду встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строку для звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Між тим, позивач не порушує питання про поновлення строку звернення до суду.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 09 січня 2014 року, а також те, що про порушення своїх прав позивач дізнався в жовтні 2011 року з листа Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 05.10.2011 pоку, вих.№12/10-3057, ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Пунктом 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та залишити без розгляду позов ОСОБА_1.

Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 198, статтями 203, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного центру зайнятості - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 - залишити без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 06 червня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко