Ухвала суду № 39429693, 19.06.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/4864/13-к

Провадження №11/772/133/2014

Категорія: кримінальна

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шидловський О. В.

Доповідач Пасько Д. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Паська Д.П.

Суддів: Гончарука М.М., Пікановського Б.В.

За участю прокурора: Янушевича О.Ю.

Засуджених: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянула 19 червня 2014 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора та засудженого ОСОБА_3 на вирок Вінницького міського суду від 04.02.2014 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженка та жителька АДРЕСА_2, не судима

визнана винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч. 2 ст.190, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України та їй призначено покарання:

- за ч.1 ст.190 КК України (в редакції до набрання чинності Закону України від 15.04.2008 №270-VI «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності») у виді штрафу 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 850 гривень та ОСОБА_2 звільнена на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України від призначеного за ч.1 ст.190 КК України покарання в зв'язку з закінченням строків давності;

- за ч.2 ст.190 КК України (в редакції до набрання чинності Закону України від 15.04.2008 №270-VI «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності») у виді 2-х років позбавлення волі та ОСОБА_2 на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнена від призначеного за ч.2 ст.190 КК України покарання в зв'язку з закінченням строків давності;

- за ч.2 ст.366 КК України (в редакції до набрання чинності Закону України від 11.06.2009 №1508-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення») у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій - в органах державної та судової влади строком на 2 роки та звільнена ОСОБА_2 на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України від призначеного за ч.2 ст.366 КК України (в редакції до набрання чинності Закону України від 11.06.2009 №1508-VI) покарання в зв'язку з закінченням строків давності;

- за ч.2 ст.364 КК України (в редакції Закону України від 15.04.2008 №270-VI «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності») у виді 4 (чотирьох) років 4 (чотирьох) місяців та 5 (п'яти) днів позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах державної та судової влади строком на 3 роки.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженець та житель АДРЕСА_1, не судимий

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України (в редакції до набрання чинності Закону України від 11.06.2009 №1508-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення») і йому призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді та інші посади, пов'язані з державною службою в органах судової влади строком на 2 роки та звільнено ОСОБА_3 на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України від призначеного покарання в зв'язку з закінченням строків давності.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_3 позбавлений 4-го кваліфікаційного класу судді.

З ОСОБА_2 стягнуто в рахунок держави 6120 грн. незаконного збагачення.

З ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стягнуто витрати за проведення криміналістичних експертиз у розмірі 66502 грн. 60 коп.

Вирішено питання з речовими доказами.

Як вбачається з вироку місцевого суду, ОСОБА_2, працюючи консультантом Замостянського районного суду м. Вінниці та будучи службовою особою, яка з червня 2006 р. фактично виконувала обов'язки завідувача відділу прийому, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, шляхом обману та зловживанням довірою, отримувала незаконну грошову винагороду за сприяння особам, які до неї зверталися з проханням щодо задоволення в короткі строки позовних вимог про стягнення невиплаченої грошової компенсації за продовольче забезпечення та перерахунок і виплату пенсій окремим категоріям громадян, зокрема, військовослужбовцям та військовим пенсіонерам, при цьому не маючи наміру виконувати умови домовленості.

ОСОБА_2, усвідомлюючи, що вона наділена лише повноваженнями вирішувати питання прийому, визначати суддю, який уповноважений розглядати справу, проте, не має відношення до безпосереднього розгляду і прийняття рішень у справах за позовами військовослужбовців, не маючи наміру офіційно реєструвати позовні заяви та передавати їх судді для розгляду по суті та постановлення рішення у таких адміністративних та цивільних справах, вирішила сфальсифікувати справи та надати їм вигляд дійсних, для чого зазначала довільну реєстрацію справи в обліково-статистичній картці та алфавітному покажчику, ведення яких входить до компетенції відділу прийому та реєстрації, виготовляла заднім числом необхідні процесуальні документи, які складаються під час судового розгляду справ такої категорії, вказавши в них недостовірну інформацію про слухання справи суддею у судових засіданнях, участь у розгляді справ сторін і секретаря судового засідання та виготовляла підроблені постанови суду та виконавчі листи.

Протягом 2006-2007 років ОСОБА_2, отримавши від зацікавлених осіб позовні заяви з додатками до них, залучивши деяких співробітників очолюваного нею відділу Замостянського районного суду м. Вінниці, які нічого не знали про її злочинні наміри, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, організувала виготовлення підроблених матеріалів адміністративних справ за позовами військовослужбовців і військових пенсіонерів, які містили неправдиві відомості.

З метою надання юридичної сили підробленим процесуальним документам, ОСОБА_2, користуючись великою завантаженістю судді Замостянського районного суду ОСОБА_3, який через власну неорганізованість допускав пропущення строків і зволікання у розгляді справ, а тому достовірно не знав, що надані нею справи у нього в провадженні не перебували та судові засідання по них не проводились, передавала вказані документи йому на підпис, а після підписання ним таких документів, ОСОБА_2 видавала підроблені постанови та виконавчі листи заінтересованим особам для подальшого виконання.

Таким чином, за обставин вказаних у вироку, ОСОБА_2 протягом 2006-2007 років шляхом обману та зловживання довірою, неодноразово отримувала грошову винагороду за начебто прискорення розгляду цивільних та адміністративних справ та, зловживаючи своїм службовим становищем, складала завідомо неправдиві процесуальні документи в адміністративних справах за позовами військовослужбовців та військових пенсіонерів про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення, перерахунок розміру пенсії, формувала фальсифіковані матеріали справ з підробленими документами і подавала їх на підпис судді ОСОБА_3, якого вводила в оману стосовно їх справжності, а після підписання документів суддею, передавала завірені нею постанови та виконавчі листи заінтересованим особам.

Внаслідок незаконних дій засуджених з державного бюджету України на виконання судових рішень у 2006 р. було виплачено 288802,9 грн., а у 2007 р. 5988,75 грн.

В апеляції прокурора зі змінами ставиться питання про скасування вироку як незаконного у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неповнотою судового слідства, неправильністю застосування кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засуджених внаслідок м'якості та про направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд.

Своє прохання прокурор мотивує тим, що, на його думку, суд невірно оцінив докази по справі, а тому дійшов хибного висновку про відсутність у діях ОСОБА_3 зловживання службовим становищем та службового підроблення і звідси і неправильну перекваліфікацію вчиненого ним зі ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 на ст. 367 ч. 2 КК України, тобто на службову недбалість.

Прокурор вважає також, що місцевий суд, в порушення положень закону, зіслався як на докази вини засуджених на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших, які за погодженням з учасниками процесу, мали оголошуватися під час дослідження матеріалів кримінальної справи, але не оголошувалися та не досліджувалися.

Крім того, на думку прокурора, покарання засудженим призначено надто м'яке, яке не відповідає ні тяжкості вчинених ними злочинів, ні їхнім особам, а судові витрати стягнуті з винних в солідарному порядку, хоча мали бути стягнуті в дольовому.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 ставить питання про скасування вироку щодо нього як незаконного і закриття справи стосовно нього в частині обвинувачення його за ст. ст. 364 ч. 2 та 366 ч. 2 КК України у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Своє прохання апелянт мотивує тим, що суд безпідставно кваліфікував його дії за ст. 367 ч. 2 КК України, за якою кримінальна справа щодо нього не порушувалася і за якою обвинувачення йому не пред'являлося.

Оскільки вина його за ст. ст. 364 ч. 2 та 366 ч. 2 КК України не була доведена, то при відсутності з боку прокурора змін до обвинувачення на іншу статтю Кримінального кодексу України, суд повинен був до проведення судових дебатів кримінальну справу щодо нього закрити в порядку ст. 282 КПК України на підставі ст. 6 п. 2 або 213 п. 2 КПК України 1960 р., а оскільки судові дебати відбулися - постановити виправдовувальний вирок в порядку ч. 4 ст. 327 КПК України.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який підтримав свою апеляцію зі змінами, виступ засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію і заперечив щодо задоволення прохань прокурора, виступ засудженої ОСОБА_2, яка просить вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженим, обговоривши доводи, викладені в апеляціях та змінах до апеляції прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора зі змінами частково обґрунтована і підлягає частковому задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_3 необґрунтована і задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що суд безпідставно зіслався у вироку на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та інших, як на докази по справі, оскільки вони в судовому засіданні не допитувалися і не була визнана судом неможливою їх явка в судове засідання, чим порушено положення ст. 306 ч. 1 п. 2 КПК України, у зв'язку з чим їх показання підлягають виключенню з вироку як недопустимі докази, це стосується також показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Щодо решти доказів, які досліджені судом, колегія суддів погоджується з їх оцінкою, яка здійснена судом відповідно до положень ст. ст. 67 та 323 КПК України 1960 р. за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтувалося на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Проаналізувавши докази по справі, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність доказів щодо вчинення суддею ОСОБА_3 умисних злочинів, які ставилися йому в провину. Він послідовно давав показання про те, що не знав, чим займається ОСОБА_2 і, довіряючи їй, підписував ті судові рішення та інші документи, які надавала йому на підпис дана працівниця. Сама засуджена ОСОБА_2 теж не давала показань про те, що суддя ОСОБА_3 знав про її діяльність з підробленими судовими документами. Не вказав про це і жодний свідок по справі.

Тому доводи прокурора про те, що, оскільки між засудженими не виникало непорозумінь при підписанні підроблених судових рішень, то це свідчить про попередню змову між ними у підробці справ, колегія суддів відхиляє як суб'єктивні і побудовані на припущеннях.

За таких обставин колегія суддів вважає, що місцевий суд обґрунтовано перекваліфікував вчинене ОСОБА_3 з умисних злочинів на вчинений з необережності, а саме, службову недбалість, тобто перейшов на кваліфікацію вчиненого ним на менш тяжкий злочин, що не протирічить вимогам закону.

Засуджений ОСОБА_3 не визнавав своєї провини, тому він звільнений від покарання згідно положень ст. ст. 74 ч. 5 та 49 КК України та ст. 335 ч. 6 КПК України 1960 року і його доводи про закриття справи щодо нього з нереабілітуючих підстав є необґрунтованими.

На думку колегії суддів покарання засудженим призначено з дотриманням положень ст. ст. 50, 65 КК України щодо мети покарання та загальних засад його призначення, враховано і ті обставини, на які є посилання в апеляції прокурора, і те, що ОСОБА_2 реально відбула 4 роки 4 місяці і 5 днів позбавлення волі, а тому, приймаючи до уваги наявність у неї на утриманні малолітньої дитини, не вбачає підстав для посилення покарання.

Стосовно порядку стягнення судових витрат, то суд у мотивувальній частині вироку вказав про дольовий порядок стягнення, що відповідає положенням чинного законодавства, а у резолютивній частині вироку помилково зазначив про солідарний порядок стягнення судових витрат. У зв'язку з цим вирок підлягає зміні в цій частині у резолютивній частині.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 366, 377, 379 ч.2 КПК України 1960 р. та п. 11 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 р., колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора зі змінами задовольнити частково, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду від 04.02.2014 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 як на докази по справі.

В резолютивній частині вироку змінити вказівку на порядок стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 процесуальних витрат в сумі 66502 грн. 60 коп. з солідарного на дольовий, тобто з кожного по 33251 грн. 30 коп.

В решті вирок залишити без змін.

На ухвалу можуть бути подані касаційні скарги безпосередньо до касаційного суду - Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Судді:

З оригіналом згідно: