Постанова № 39429503, 19.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2014 року 09:12 № 2а-8781/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»до 1) Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, 2) Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києвітретя особаДержавна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіза участіПрокуратури міста Києвапроскасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" (далі - позивач, ПрАТ "Бліц-Інформ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України на рахунок Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» (код ЄДРПОУ 20050164) через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві відшкодування податку на додану вартість згідно з поданою податковою декларацією за вересень 2011 року (від 18.10.2011р. №9008763632) у сумі 2 088 620,00грн. ( з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2014 справа №2а-8781/12/2670 прийнята до провадження суддею Кобилянським К.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2014 було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Державну податкову інспекцію у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ПрАТ "Бліц-Інформ" має право на відшкодування суми ПДВ з Державного бюджету України, яка була заявлена позивачем у податковій декларації за вересень 2011 року та про необхідність стягнення такої суми через відповідача-2.

Відповідач-1 позов не визнав та зазначив, що при проведенні перевірки підприємства було встановлено завищення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ, а пізніше сум бюджетного відшкодування з цього податку, оскільки ввезений позивачем товар оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, відповідно позивач не має право на податковий кредит, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідач-2 проти позовних вимог заперечив у повному обсязі та зазначив, що чинне законодавство передбачає механізм бюджетного відшкодування платником податку на додану вартість, проте станом на час розгляду справи висновки від податкового органу про відшкодування ПДВ за вересень 2011 року не надходили до казначейської служби.

Представник прокуратури в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що позивач подав до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП податкову декларацію з ПДВ за вересень 2011 року (від 18.10.2011р. № 9008763632), заяву та розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно яких сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача складає 2 088 620,00 грн.

Також, позивач подав до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2011 року (від 17.11.2011р. № 9011305035), заяву та розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно яких сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача складає 3 156 547,00 грн.

Крім того, позивач подав до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2011 року (від 19.12.2011р. № 9012524555), заяву та розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно яких сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача складає 3 083 169,00грн.

В період з 23.05.2012 по 31.05.2012 посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року у сумі 2 088 620,00грн., за жовтень 2011 року у сумі 3 156 547,00грн. та за листопад 2011 року у сумі 3 083 169,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 31.05.2012 № 482/40-40/23-20/20050164 (далі - акт перевірки), в якому зазначено наступні порушення: п.187.8 ст.187, п.198.2, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V, п.7 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та безпідставне віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не підтверджені перевіркою за вересень 2011 року в розмірі 257 321.00грн. та за жовтень 2011 року в розмірі 130 203,00грн. та підлягають зменшенню; п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України та завищення сум від'ємного значення податку на додану вартість, які включається до складу податкового кредиту наступного періоду за вересень 2011 року в розмірі 257 321,00грн. та за жовтень 2011 року в розмірі 130 203,00грн. та підлягають зменшенню; п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення сум заявленого бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року в розмірі 257 321,00грн. та за листопад 2011 року в розмірі 130 203.00грн. та підлягають зменшенню.

В п. 4 розділу 4 акту перевірки стосовно достовірності заявленого ПрАТ "Бліц-Інформ" бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок по декларації за вересень 2011 року в розмірі 2 088 620,00грн., по декларації за жовтень 2011 року в розмірі 2 899 226,00грн., по декларації за листопад 2011 року в розмірі 2 952 966,00грн. та від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в розмірі 3 494 170грн. по декларації за липень 2011 року (від 17.08.2011) вказано, що висновки будуть здійснені після проведення заходів, передбачених чинним законодавством.

За результатами перевірки податковим органом було направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 18.06.2012 № 0000082310, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 257 321,00грн. за жовтень 2011 року та на суму 130 203,00 грн. за листопад 2011 року, а також зобов'язано сплатити штрафні санкції у сумі 193 762,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013, позов задоволено частково; оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано з тих підстав, що позивачем було сплачено ПДВ при імпорті товару (фарби друкарської), у зв'язку з чим підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит за цими операціями відсутні; податкову службу зобов'язано у відповідності до вимог чинного законодавства провести перевірку щодо підтвердження права товариства на відшкодування з бюджету ПДВ за вересень 2011 року в сумі 2 088 620 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 3 156 547 грн. та за листопад 2011 року у сумі 3 083 169 грн. за поданими податковими деклараціями.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 року по справі №2а-8781/12/2670 (К/800/12961/13, № К/800/13367/13) було скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі № 2а-8781/12/2670. В частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2012 №0000082310 відмовлено. В решті справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При скеруванні справи на новий розгляд Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що у даному випадку для вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь товариства спірної суми бюджетного відшкодування з ПДВ судам слід безпосередньо дослідити усі обставини щодо виникнення у платника від'ємного значення ПДВ у відповідних сумах, встановивши, за якими саме операціями позивачем було сформовано податковий кредит, перевіривши дотримання товариством законодавчо встановлених умов формування податкового кредиту, правильність здійсненого позивачем розрахунку від'ємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування у поданих деклараціях.

В матеріалах справи містяться пояснення ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (третя особа) від 12.06.2014 №4065/9/26-52-10-15, з яких вбачається, що 31.05.2013 ПрАТ "Бліц-Інформ" відшкодовано податок на додану вартість шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку за період жовтень, листопад 2011 року (податкова декларація з податку на додану вартість № 9011305035 від 17.11.2011, №9012524555 від 19.12.2011) платіжними дорученнями №1090-20 від 31.05.2013 на суму 2899226 грн. та №1091-20 від 31.05.2013 на суму 295266 грн. За період 2011 рік (податкова декларація з податку на додану вартість №9008769632 від 18.10.2011) не відшкодовано податку на додану вартість шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Досліджуючи питання щодо наявності у позивача права на бюджетне відшкодування суми податку а додану вартість, заявленого у податковій декларації за вересень 2011 року №9008769632 від 18.10.2011 у сумі 2 088 620,00грн., суд встановив наступне.

Між ПрАТ "Бліц-Інформ" (Покупець), з одного боку, та Фірмою «Друкмастер ГмбХ» (Продавець), з іншого боку, було укладено Контракт №0111/DM від 28.12.2010 (надалі по тексту Контракт №0111/DM).

В п. 1 Контракту №0111/DM зазначено наступне: «Продавец продает, а Покупатель покупает расходные материалы для офсетной печати, далее именуемые Товар, в ассортименте, количестве, по цене и стоимости определенных в соответствующих Приложениях (Спецификациях) к настоящему Контракту, и являющихся неотъемлемой его частью.».

Згідно Специфікацій товару: Додатку №8 від 30.09.2011 та Додатку №8 від 30.09.2011 було поставлено фарбу поліграфічну.

З матеріалів справи вбачається, що суми ПДВ були сплачені та віднесені до складу податкового кредиту: вересень 2011 року на підставі вантажно-митних декларацій №100190000/2011/367855 від 13.09.2011 та №100190000/2011/368680 від 28.09.2011 по придбаній фарбі друкарській (код УКТ ЗЕД 32151900), сума ПДВ при цьому складає, відповідно, - 129 013,90 грн. та 128 307,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажно-митні декларації підтверджують здійснення митного контролю Київською регіональною митницею, сплату позивачем ПДВ, митних зборів та інших платежів при митному оформленні фарби на користь митного органу.

Вантажно-митні декларації №100190000/2011/367855, №100190000/2011/368680 є дійсними документами, які підтверджують право позивача на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Пунктом 7 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в редакції із змінами, внесеними Законом України від 7 липня 2011 року N 3610-VI, визначено, що тимчасово, до 01.01.2015, звільняються від оподаткування податком на додану вартість: операції з ввезення товарів, визначених пунктом "о" частини першої статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф", для використання у власній виробничій діяльності; операції з постачання товарів, визначених пунктом "о" частини першої статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф", переробникам, видавництвам і підприємствам поліграфії на території України.

У разі нецільового використання зазначених товарів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент імпорту таких товарів, а також сплатити пеню відповідно до закону.

Відповідно до пп. "о" ст. 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" звільнення від сплати мита до 01.01.2015 групи товарів, які не виробляються в Україні, крім товарів за кодами згідно з УКТ ЗЕД 4707 90 10 00, 4707 90 90 00 і ввозяться на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні, та мають згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) такі коди, зокрема, 3215190000 - Фарба друкарська, крім чорної.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що звільнення від ПДВ може застосовуватись тільки щодо операцій з постачання товарів, зокрема, фарби друкарської, крім чорної за кодом УКТ ЗЕД 3215190000, які мають відповідне цільове призначення та використовуються у видавничій та книговидавничій діяльності.

Враховуючи, що митними деклараціями №100190000/2011/367855, №100190000/2011/368680, копії яких містяться в матеріалах справи, підтверджується ввезення на митну територію фарби та їх митне оформлення, а сплата ПДВ у сумі 257 321,26 грн. (129 013,90 грн. + 128 307,36 грн.) за вказаними ВМД підтверджується платіжними дорученнями, суд приходить до висновку про виконання позивачем вимог законодавства України щодо сплати ПДВ та митних платежів при імпорті товарів.

Приписами п. 37.1 ст.37 Податкового кодексу України визначено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Згідно пп. 54.3.6 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що митним органом та податковий органи не визначили інші суми податкового зобов'язання позивача згідно ВМД №100190000/2011/367855, №100190000/2011/368680.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно абз. 4 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Приписи п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, для отримання права на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку виключно у випадку підтвердження його, зокрема, митними деклараціями, а також сплатою податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, одним з принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позивач правомірно сплатив суму ПДВ у розмірі 257 321,26 грн. за ВМД №100190000/2011/367855, №100190000/2011/368680, а тому, мав право включити вказану суму податку на додану вартість до податкового кредиту за вересень 2011 року.

У відповідності до п.п. 200.1, 200.4, 200.6, п. 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, може бути подано не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У відповідності до п. 200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За приписами п. 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс встановлює єдиний випадок, коли не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг (п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України), зокрема, це суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що усі сума податку на додану вартість, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, підтверджено, порушень щодо їх оформлення перевіркою не встановлено, отже позивач правомірно відніс відповідні суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг до податкового кредиту.

Згідно з п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У відповідності до п. 200.17 ст 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом не вчинено дій щодо підготування висновку про бюджетне відшкодування.

У відповідності до п. 6- п. 8 Постанови Кабінету Міністрів від 17.01.2011 № 39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» (надалі по тексту Постанова № 39), у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету. Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість. Висновки та реєстр висновків, що передані до органів державної казначейської служби, подаються починаючи з 01.07.2011 в електронній формі з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис" і "Про електронні документи та електронний документообіг" і не пізніше наступного операційного дня на паперовому носії. Державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

Згідно з п. 9 Постанови № 39, на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що змінені позовні вимоги містять лише вимогу про стягнення з Державного бюджету України на рахунок приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» (код ЄДРПОУ 20050164) через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві відшкодування податку на додану вартість згідно з поданою податковою декларацією за вересень 2011 року, проте відсутні вимоги щодо зобов'язання податкового органу підготувати відповідний висновок.

Позивач не оскаржував бездіяльність податкового органу щодо ненадання такого висновку. Доказів того, що такий висновок був складений податковим органом на направлений до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, однак через бездіяльність останнього, кошти не перераховані на рахунок позивача суду також не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення спірних сум ПДВ з Державного бюджету України на рахунок позивача через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, з огляду на те, що законодавчо встановлений механізм відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість передбачає підготовку податковим органом належного висновку про підтвердження сум такого відшкодування.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись положеннями ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський