Постанова № 39429456, 18.06.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1604/14

18 червня 2014 року

16год. 55хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився;

відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

до

Малого приватного підприємства-фірми "Юлія"

про стягнення заборгованості та накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - позивач) звернулася в Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до Малого приватного підприємства-фірми "Юлія" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків.

Представник позивача в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, просив розгляд справи здійснювати без участі податкового органу.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без його участі не подавав. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відправлений конверт з повісткою та ухвалами № 3300110769932, який повернувся на адресу суду з відміткою пошти "за даною адресою фірма не значиться"(а.с.34).

Згідно із частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Мале приватне підприємство-фірма "Юлія" (далі - МПП- фірма "Юлія") зареєстроване юридичною особою виконавчим комітетом Рівненської міської ради 20.03. 1991 року, що підтверджується копією довідки статистики (а.с.4).

Судом встановлено, що МПП- фірма "Юлія" має податковий борг з податку на додану вартість, в загальній сумі 2 843,59 грн.

Дана заборгованість виникла на підставі:

- податкової декларації з податку на додану вартість від 09.04. 2014 року (а.с.14-17);

- податкової декларації з податку на додану вартість від 07.02. 2014 року (а.с.10-13);

- податкової декларації з податку на додану вартість від 18.03. 2014 року (а.с.18-21);

- податкової декларації з податку на додану вартість від 15.01. 2014 року (а.с.22-25).

Таким чином, відповідач самостійно визначив податкові зобов’язання з податку на додану вартість, які виникли на підставі вищезазначених декларацій. Разом з тим, МПП- фірмою "Юлія" не було погашено дану заборгованість. Тому, її наявність підтверджується також обліковою карткою платника податків з податку на додану вартість (а.с.8-9), розрахунком виникнення податкової заборгованості згідно карток особових рахунків по МПП- фірма "Юлія", станом на 15.05. 2014 року (а.с.17).

На момент розгляду справи судом, заборгованість перед бюджетом на загальну суму 2 843,59 грн. відповідачем не погашено.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи податкових декларацій, відповідач самостійно визначив податкові зобов’язання по податку на додану вартість.

Згідно з вимогами п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що податковим керуючим від 07.04. 2014 року складено акт опису майна № 14 (а.с.27), на підставі рішення заступника начальника ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області від 27.02. 2014 року № 36 про опис майна у податкову заставу (а.с. 26). Даним актом опису майна № 14 від 07.04. 2014 року, підтверджується відсутність на день складення акту ліквідного майна, що може бути описано у податкову заставу.

Відповідно до копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 952179, наявність даних про порушення провадження у справі про банкрутство щодо юридичної особи - відсутні (а.с.28).

Згідно з п.89.1.2. ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Пунктом 89.2. ст. 89 цього Кодексу право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Так, згідно із пункту 89.3. Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пп.20.1.33. п.20.1. ст.20 цього Кодексу встановлено, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В силу вимог ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України зазначається, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

З матеріалів справи вбачається, що МПП- фірмі "Юлія" було виставлено податкову вимогу форми “Ю” від 26.02. 2014 року № 177-25, на загальну суму 2828,59 грн. (а.с.5). У встановленому порядку податкова вимога не оскаржувалася.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.3. Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його територіальні органи.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. Разом з тим, на момент розгляду справи, у суду відсутні докази сплати відповідачем боргу в сумі 2 843,59грн.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги податкового органу є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення.

В силу ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем — фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути кошти з Малого приватного підприємства-фірми "Юлія"(33028, м. Рівне, вул. Словацького, буд. 1, код 13971610), яке має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу 2 843 (дві тисячі вісімсот сорок три) грн. 59 коп.

Накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків Малого приватного підприємства-фірми "Юлія"(33028, м. Рівне, вул. Словацького, буд. 1, код 13971610), що знаходяться в банку, в розмірі суми податкового боргу.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.