КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2843/14 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
18 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудпостач Еліт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудпостач Еліт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудпостач Еліт» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2014 року № 26426552208 та № 26526552208.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.02.2014 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрбудпостач Еліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Бравіус» за період з 01.01.2011 по 31.08.2013 ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено Акт № 104/26-55-22-08/36520544 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 128960 грн., а також порушення ст. 134, пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 81006 грн.
21.02.2014 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 26426552208, яким у зв'язку з порушенням п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 128960 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32241 грн.; № 26526552208, яким у зв'язку з порушенням ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 81006 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20252 грн.
Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).
Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.
При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.
Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Бравіус» укладено договори поставки товару від 01.10.2012 № 0110/1 та від 01.03.2013 № 0103/1 відповідно (далі - Договори).
На підтвердження факту виконання вказаних Договорів складено відповідні видаткові накладні, а також ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Бравіус» виписали позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірний період на суму у розмірі 128960 грн.
Водночас, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к, який набрав законної сили 30.10.2013, встановлено, зокрема, що ОСОБА_5 (засновник ТОВ «Бравіус») та ОСОБА_6 (засновник ТОВ «Каргаріус») не мали наміру здійснювати та не здійснювали підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Бравіус».
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
При цьому, суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагентів, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Бравіус».
Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.
Враховуючи, що складені з ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Бравіус» на підставі Договорів видаткові та податкові накладні, які є доказами реальності здійснення господарських операцій, підписані невідомими особами від імені директора ТОВ «Бравіус» ОСОБА_5 та директора ТОВ «Каргаріус» ОСОБА_6, хоча у них навпроти підписів зазначено прізвища останніх, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.
При цьому, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у ТОВ ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Бравіус» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного чи торгівельного обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.
Колегія суддів зазначає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.
Фактичне неотримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні вищевказаних Договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «Укрбудпостач Еліт» податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України.
Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.
З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).
Відповідно до п.п. 1, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Як встановлено судом, податкові накладні виписані ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Бравіус» на користь позивача, з урахуванням обставин встановлених вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к, фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Порядку № 1379 підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а не останніми, хоча у них навпроти підписів зазначено прізвища останніх, а доказів зворотнього суду не надано, у зв'язку з чим дані податкові накладні за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи, що податкові накладні, які стали підставою для формування ТОВ «Укрбудпостач Еліт» податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановленої особи від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності цих товариств, колегія суддів приходить до висновку, що виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. А тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11.
Статуси ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Бравіус» як платників ПДВ не спростовує наявність вказаних порушень і не може свідчити про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ, адже за змістом наведеного вище п. 198.6 ст. 198 ПК не дозволяється віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, що оформлені з порушенням вимог ст. 201 ПК. Також не спростовують відсутність належно оформлених первинних бухгалтерських і податкових документів по взаємовідносинах з ТОВ «Каргаріус» та ТОВ «Бравіус».
Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 21.02.2014 № 26526552208 та № 26426552208 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудпостач Еліт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Петрик І.Й.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.
.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.
Судове рішення № 39428813, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 18.06.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/2843/14. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: