Постанова № 39428812, 18.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3219/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Ключковича В.Ю., Собківа Я.М.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» та Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» (далі-позивач) пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2013 року № 00001111710, № 0001412204, № 000142204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач та відповідач звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким: позовні вимоги задовольнити повністю, та, відповідно, відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню в частині з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АСТ-Технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено Акт від 04.10.2013 р. №219/26-57-22-04-09/34645705 (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення норм: п.44.1 ст.44, п.138,2 статті 138., п.п.139.1.9. п.139.1 статті 139, Податкового кодексу України, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 463630 грн., п.198.3, п.198.6ст.198, п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 8231137,00 грн.; п.п.164.17.2 п. 164.17ст. 164, ст.109, ст.110,. п.п.168.1.1 п. 168.1 ст.168, ст. 171, ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 4658,64 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 23.10.2013р. прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001111710, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 823,30 грн. (за основним платежем 4658,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1164,66 грн.); №0001412204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 597 523,00 грн. (за основним платежем + 463630,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями +133893,00 грн.); № 0001422204, яким позивачу яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 130 742,50 грн. (за основним платежем + 8231137,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3782605,00 грн.)

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва в частині відмови скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0001412204, №000142204 від 23.10.2013 року з огляду на наступне.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарів, докази обліку отриманого товару на складах, банківські виписки по фінансово-господарським відносинам з TOB «Пластум», TOB «Нудвін», TOB «Тікрам» щодо поставки ними обладнання. Крім того, у матеріалах справи відсутні первинні документи, що підтверджують виконання робіт TOB «БК Турам», TOB «Тікрам», а саме протоколи переговорів, листи, довідки про проблемну роботу, банківські виписки.

З даними висновками колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Матеріали справи містять всі необхідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факти придбання товарів, робіт та послуг у TOB «Пластум», TOB «Нудвін», TOB «Тікрам», а саме договори, видаткові накладні, податкові накладні, в тих випадках, коли договорами було передбачено, що перевезення товарів здійснював покупець (TOB «АСТ- Технології»), суду були надані товарно-транспортні накладні.

З приводу відсутності в матеріалах справи довіреностей на отримання товарів, то при отриманні товару довіреності передаються продавцю, оскільки вони засвідчують право певної особи отримати товар, тому у TOB «АСТ-Технології» теоретично не повинно їх бути.

Як стверджує представник позивача, придбане TOB «АСТ-Технології», як у вищевказаних контрагентів, так і у інших підприємств, обладнання в більшості випадків поставляється безпосередньо на об'єкт, оскільки у TOB «АСТ-Технології» відсутні об'ємні складські приміщення, тому вести складський облік немає необхідності, в зв'язку з чим суду і не надавались документи щодо його обліку.

Крім того, в матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують виконання робіт TOB «БК Турам» та TOB «Тікрам», позивачем були надані акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в, КВ-3) та довідки про вартість виконаних робіт, в яких зазначені назви об'єктів, деталізовані види проведених робіт та об'єми використаних матеріалів.

Також, відповідачем були надані суду першої інстанції належним чином засвідчені копії банківських виписок з особового рахунку по розрахункам з контрагентами, як щодо придбання товарів (робіт, послуг) так і щодо оплати ТОВ «АСТ-Технології» їх вартості покупцями (замовниками).

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій, TOB «АСТ-Технології» надало суду копії документів щодо використання у власній господарській діяльності та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у вказаних контрагентів, а саме договори, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарів, специфікації, довідки щодо вартості робіт, акти виконаних робіт.

Таким чином, всі договори укладені TOB «АСТ-Технології» з TOB «Пластум», TOB

Нудвін», TOB «БК Турам», TOB «Тікрам» були виконані в повному об'ємі і призвели до

значних змін майнового стану товариства у вигляді збільшення собівартості придбаних

товарів (робіт, послуг) та отримання прибутку за результатом їх реалізації іншим суб'єктам

підприємницької діяльності.

Так, на час податкової перевірки у TOB «АСТ-Технології» були відсутні всі первинні документи, в тому числі податкові накладні, по фінансово-господарським відносинам з TOB Торговий Дім «Ортей», TOB «БК «Стандарт С», TOB «Комершиал Трейд КО», TOB Трейдайленд», TOB «Центрдормонтаж», TOB «Будсецкомплекс».

Причиною відсутності стало їх вилучення співробітниками податкової міліції правоохоронного органу), а саме ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, з приводу чого перевіряючим була надана копія протоколу обшуку від 28.03.2013 року, та копія ухвали слідчого судді від 07.03.2013 року.

Вказана обставина хоча і була відображена в Акті перевірки, однак перевіряючими до уваги взята не була. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що в протоколі обшуку від 28.03.2013 року вказано про вилучення папок з документами і за змістом вилучених документів не можливо встановити, що було вилучено саме первинну документацію по вищевказаним контрагентам та зроблено висновок, що оскільки відповідачу під час перевірки не було надано бухгалтерські документи в повному об'ємі, висновок відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу щодо обов'язкового підтвердження витрат та податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами є правомірним.

Однак, колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки той факт, що співробітники податкової міліції (правоохоронного органу), при вилученні документів, не зазначили в протоколі обшуку їх реквізитів, а вказали лише ознаки (колір) папок, в яких вони знаходились, є грубим порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України, про що було вказано службовими особами TOB «АСТ-Технології» в зауваженнях до протоколу обшуку, як то передбачено частиною 8 статті 236 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, згідно з пункт 85.9 статті 89 ПК України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими гривнами. зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

У абзаці третьому зазначеного пункту вказано, що у разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Таким чином, відповідач, будучи повідомлений про вилучення документів, та відповідно маючи передбачені законодавством можливість і обов'язок їх витребувати, в порушення вимог вищезазначеної норми, не витребував копії вказаних документів у ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, терміни проведення перевірки не переніс до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно поклав обов'язок надання вилучених документів на позивача, оскільки пункт 85.9 статті 89 ПК України прямо зобов'язує контролюючий орган самостійно витребувати у правоохоронного органу раніше вилучені первинні бухгалтерські документи.

TOB «АСТ-Технології» повністю відновило вказані документи та надало суду першої інстанції належним чином завірені копії бухгалтерських документів по фінансово-господарським відносинам з TOB «Торговий Дім «Ортей», TOB «БК «Стандарт С , TOB «Комершиал Трейд KO», TOB «Трейдайленд», TOB «Центрдормонтаж», TOB Будсецкомплекс», в повному об'ємі.

Крім того, позивачем були надані суду детальні письмові пояснення, які містять всю необхідну інформацію, яким саме чином використані в господарській діяльності TOB «АСТ- Технології» товари (роботи, послуги) придбані у вказаних контрагентів, з посиланням на первинні бухгалтерські документи, які при цьому складались, а також надані самі копії цих документів, в тому числі банківські виписки.

Отже, суду було надано докази щодо фактичного придбання TOB «АСТ-Технології» товарів (робіт, послуг) у TOB «Пластум», TOB «Нудвін», TOB «Тікрам», TOB «БК Турам», 70В «Торговий Дім «Ортей», TOB «БК «Стандарт С», TOB «Комершиал Трейд KO», TOB Трейдайленд», TOB «Центрдормонтаж», TOB «Будсецкомплекс».

Судові рішення, що встановлювали б недійсність правочинів, укладених між цими підприємствами - відсутні.

Докази про скасування чи припинення державної реєстрації контрагентів та анулювання їх свідоцтв про сплату податку на додану вартість на момент виконання договорів, укладених між цими юридичними особами та TOB «АСТ-Технології» відсутні.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаним договором операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Також, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з TOB «Пластум», TOB «Нудвін», TOB «БК Турам», TOB «Тікрам» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, установчі документи TOB «Пластум», TOB «Нудвін», TOB «Тікрам», TOB «БК Турам», 70В «Торговий Дім «Ортей», TOB «БК «Стандарт С», TOB «Комершиал Трейд KO», TOB Трейдайленд», TOB «Центрдормонтаж», TOB «Будсецкомплекс» не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб TOB «Пластум», TOB «Нудвін», TOB «Тікрам», TOB «БК Турам», 70В «Торговий Дім «Ортей», TOB «БК «Стандарт С», TOB «Комершиал Трейд KO», TOB Трейдайленд», TOB «Центрдормонтаж», TOB «Будсецкомплекс», правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними актами здачі-прийому виконаних робіт, довідками щодо наданих послуг та виписками з банку по особових рахунках, згідно до чого TOB «Пластум», TOB «Нудвін», TOB «Тікрам», TOB «БК Турам», 70В «Торговий Дім «Ортей», TOB «БК «Стандарт С», TOB «Комершиал Трейд KO», TOB Трейдайленд», TOB «Центрдормонтаж», TOB «Будсецкомплекс» на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0001412204, №000142204 від 23.10.2013.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування від 23.10.2013р. податкового повідомлення-рішення №0001111710, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 823,30 грн. (за основним платежем 4658,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1164,66 грн.), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Судом встановлено, що понесені витрати на відрядження працівників позивача підтверджені матеріалами справи, а саме: наказами на відрядження від 17.09.2012р. № 91-В, від 09.09.2012 року № 87-В, від 27.08.2012 p. № 86-В, від 27.08.2012р. № 84-В, від 14.08.2012 р.№ 80-В, від 09.08.2012 № 78-В, від 30.07.2012 року № 75-В, від 21.08.2012 року № 72-В, від 02.10.2012 № 97-В, посвідченнями про відрядження із відмітками про прибуття посадових осіб позивача до пунктів призначення, чеками та рахунками.

Кошти на проживання працівника підприємства в готелі, відшкодовуються працівникам в зв'язку з тим, що вони не є «додатковим благом», а являються прямими витрати підприємства у зв'язку з виробничою необхідністю.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04 березня 2014 р. по справі №К/800/12393/13.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001111710 від 23.10.2013р. , яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 823,30 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції в частині та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року в частині відмови в задоволені позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.10.2013 року № 0001412204 та № 0001422204.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: В.Ю. Ключкович

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.