Постанова № 39428298, 20.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 червня 2014 р. № 820/8554/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - Маховицького М.Є.,

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області від 18.11.2013 року без номеру за наслідками службового розслідування за відомостями, викладеними у рапорті підполковника міліції ОСОБА_1 від 18.10.2013 року за вхідним номером Г-436о/с про отримання травми, відповідно до яких визнається, що ОСОБА_1 09.08.2003 року отримав тілесні ушкодження при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області прийняти висновок за наслідками службового розслідування за відомостями, викладеними у рапорті підполковника міліції ОСОБА_1 від 18.10.2013 року за вхідним номером Г-436о/с про отримання травми, відповідно до якого визнати, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав 09.08.2003 року тілесні ушкодження у вигляді: закрите пошкодження внутрішньої і зовнішньої колатеральних зв'язок правого та лівого колінних суглобів, гемартроз правого і лівого колінних суглобів, закрите пошкодження зв'язкового апарату правої ступні, множинні забиття поверхні правої та лівої гомілки, тильної поверхні правої ступні, струс головного мозку, лікворно - гіпертензійний синдром в період проходження служби при обставинах, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає дії відповідача протиправними, такими, що не відповідають вимогам законодавства, а оскаржуваний висновок таким, що підлягає скасуванню.

Протокольною ухвалою суду від 03.06.2014 року пропущений позивачем строк подання позову до суду визнано пропущеним з поважних причин та поновлено.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив державну службу в підрозділах міліції з 1994 року по 2013 рік.

Під час проходження служби, а саме 09.08.2003 року, позивач отримав тілесні ушкодження, які на даний час спричинили часткову втрату працездатності.

18.10.2013 року під час проходження служби ОСОБА_1 звернувся з рапортом до відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення Головного управління Харківської області з проханням провести службове розслідування за фактом отримання останнім травм 09.08.2003 року, оскільки раніше таке службове розслідування не проводилось.

За наслідками службового розслідування 18.11.2013 року відповідачем було прийнято висновок, відповідно до якого було встановлено, що 09.08.2003 року ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження в період проходження служби при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Зазначений висновок завадив військово-лікарській комісії госпіталю ГУМВС України в Харківській області у лікарському свідоцтві про хворобу №305 від 09.12.2013 року встановити наявність причинного зв'язку травм з виконанням службових обов'язків.

У зв'язку з цим позивач під час встановлення інвалідності не отримав висновок медико-соціальної експертної комісії щодо наявності причинного зв'язку інвалідності із виконанням службових обов'язків, що виключило можливість отримання категорії інвалідності, що передбачена п. а ч.1 ст. 20 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач не погодився із такими діями відповідача та оскаржив їх в судовому порядку.

З пояснень позивача вбачається, що 09.08.2003 року він проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого Відділення боротьби зі злочинністю в базових галузях економіки, держбюджетних установах та з нецільовим використанням бюджетних коштів відділу ДСБЕЗ ХМУ УМВС України в Харківській області.

09.08.2003 року позивач разом з оперуповноваженими цього ж відділу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 о 17:00 годині за дорученням керівництва ВДСБЕЗ ХМУ УМВС України в Харківській області проводив заходи щодо встановлення незаконної підприємницької діяльності з виявлення у невстановлених місцях фактів продажу паливно-мастильних матеріалів на трасі Харків-Сімферополь в районі селища Жихар. Всі співробітники знаходились у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї.

Під час проведення зазначених заходів транспортний засіб ВАЗ-2103, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 створив аварійну ситуацію, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем, на якому пересувались оперуповноважені.

Після зіткнення водій транспортного засобу ВАЗ-2103 намагався зникнути з місця події, через що скоїв наїзд на позивача. За фактом протиправних дій зазначеного водія прокуратурою Червонозаводського району м. Харкова проводилась перевірка.

12.08.2003 року позивач у зв'язку із погіршенням стану здоров'я звернувся за медичною допомогою до ХМКЛШНМД ім. професора Мєщанінова, після чого знаходився на лікуванні у даному медичному закладі до 05.09.2003 року з діагнозом закрите пошкодження внутрішньої і зовнішньої колатеральних зв'язок правого та лівого колінних суглобів, гемартроз правого і лівого колінних суглобів, закрите пошкодження зв'язкового апарату правої ступні, множинні забиття поверхні правої та лівої гомілки, тильної поверхні правої ступні, струс головного мозку, лікворно-гіпертензійний синдром, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до висновку службового розслідування за відомостями, викладеними у рапорті підполковника міліції ОСОБА_1 про отримання травми від 18.11.2013 року, невизнання факту, що під час травмування 09.08.2003 року ОСОБА_1 знаходився при виконанні службових обов'язків вмотивоване тим, що під час службового розслідування, крім пояснень вказаних вище працівників міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5, інших матеріалів, які б це підтверджували, здобути не видалось можливим, а особа, внаслідок дій якої позивач отримав травми, до кримінальної відповідальності не притягувалась.

Таким чином, комісія з розслідування визнала, що дане травмування не може бути кваліфіковане за п.3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346, як таке, що отримане при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю.

Відповідно до п. 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю", якщо він трапився в період проходження служби, зокрема, унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).

Однак суд не може погодитись із такою позицією відповідача, оскільки відповідно до п.3.9 зазначеного вище Порядку встановлено, що комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він стався в період проходження служби під час, серед іншого, перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за дорученням керівника; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий.

З пояснень свідка ОСОБА_7, наданих в судовому засіданні, судом встановлено, що останній 09.08.2003 року очолював відділення боротьби зі злочинністю в базових галузях економіки, держбюджетних установах та з нецільовим використанням бюджетних коштів відділу ДСБЕЗ Харківського міського Управління УМВС в Харківській області на посаді начальника цього відділення.

ОСОБА_1 працював у цьому ж відділенні на посаді старшого оперуповноваженого.

Свідок зазначив, що в робочий час, а саме о 17:00 годині він дав позивачу усне доручення разом з оперуповноваженими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 провести дії в інтересах підрозділу. а саме: ОСОБА_1 здійснював заходи щодо встановлення незаконної підприємницької діяльності з виявлення у невстановлених місцях фактів продажу паливно-мастильних матеріалів на трасі Харків-Сімферополь, у тому числі в районі селища Жихар.

Суду не зрозуміло та представником відповідача не обгрунтовано, чому в оскаржуваному висновку від 18.11.2013 року комісією застосовано саме п.3.11 Порядку №1346.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач дійсно отримав травми під час виконання службових обов'язків, а відповідач неправомірно у висновку від 18.11.2013 року зазначив, що тілесні ушкодження отримані ОСОБА_1 при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Відповідно до статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не доведено, що під час прийняття оскаржуваного висновку службового розслідування від 18.11.2013 року він діяв правомірно, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області від 18.11.2013 року без номеру за наслідками службового розслідування за відомостями, викладеними у рапорті підполковника міліції ОСОБА_1 від 18.10.2013 року за вхідним номером Г-436о/с про отримання травми, відповідно до якого визнається, що ОСОБА_1 09.08.2003 року отримав тілесні ушкодження при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області прийняти висновок за наслідками службового розслідування за відомостями, викладеними у рапорті підполковника міліції ОСОБА_1 від 18.10.2013 року за вхідним номером Г-436о/с про отримання травми, відповідно до якого визнати, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав 09.08.2003 року тілесні ушкодження у вигляді: закрите пошкодження внутрішньої і зовнішньої колатеральних зв'язок правого та лівого колінних суглобів, гемартроз правого і лівого колінних суглобів, закрите пошкодження зв'язкового апарату правої ступні, множинні забиття поверхні правої та лівої гомілки, тильної поверхні правої ступні, струс головного мозку, лікворно - гіпертензійний синдром в період проходження служби при обставинах, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь ОСОБА_1 (адреса: 612082, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 194,88 (сто дев'яноста чотири грн., 88 коп.)..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 25.06.2014 року.

Суддя Н.А. Полях