Постанова № 39423316, 18.06.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12135/14-а

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року cуддя Печерського районного суду Горкава В.Ю., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя, Пенсійного Фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України Автономної Республіки Крим, третя особа: Держава України в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання поновити виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 12.05.2014, направивши позов поштою, звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, просив визнати протиправною бездіяльність Правління Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України Автономної Республіки Крим, щодо відмови передачі уповноваженому територіальному органу її заяви для прийняття рішення про поновлення виплати їй пенсії за віком за межі України, зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя поновити їй виплату пенсії за межі України за період з 01.05.1998 року, посилаючись на те, що вона є пенсіонеркою за віком, з 1992 року по 2001 рік вона отримувала пенсію, але у зв'язку з її виїздом у 2011 році за кордон на постійне місце проживання відповідачі припинили виплачувати їй пенсію. 22.01.2014року позивач звернулася до Правління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про поновлення виплати їй пенсії за віком у відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009, однак останній своїм листом від 05.02.2014 відмовив їй у поновленні виплати пенсії, у зв'язку з відсутністю на те законних підстав.

Ухвалою судді від 19.05.2014 року позовні вимоги за період з 01.05.1998 по 11.11.2013 залишені без розгляду, у зв'язку з пропуском встановленого ч.2 ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідно до п.2 ч.1, ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач Пенсійний фонд України в особі представника Іванюк В.В. направив до суду письмові заперечення проти позову, згідно яких проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, згідно письмових заперечень, представник відповідача послався на пропуск позивачем встановленого строку звернення до суду, а також на безпідставність вимог позивача, оскільки правління Пенсійного фонду України будь-яких рішень відносно позивача не приймало, а надало лише роз'яснення в порядку та строки, визначені Законом України "Про звернення громадян", а відтак на думку останнього правління Пенсійного фонду України є неналежним відповідачем. Крім того представник відповідача зазначив, що законодавством не визначено процедуру виплати пенсії громадянам України, які проживають за її межами в країнах, з якими не укладено міждержавних угод стосовно призначення та виплати пенсій. Одночасно зазначив про відсутність на даний час міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення між Україною та державою Ізраїль, який передбачав би умови поновлення та виплати пенсій, а тому вважає відсутніми підстави для поновлення пенсії позивачу, який проживає за кордоном.

Представники відповідачів Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя, Головного управління Пенсійного фонду України Автономної Республіки Крим та третя особа Держава України в особі Державної казначейської служби України письмові заперечення до суду не направили.

Суд, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта (а.с.22).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 1959 року по 1992 рік працювала на території України.

В 2001 року позивач виїхала з України до Держави Ізраїль на постійне місце проживання.

22.01.2014року позивач звернулася до відповідача Правління Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати їй пенсії у зв'язку з прийняттям Конституційним судом України рішення № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, яким визнано недійсними положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом відповідача Правління Пенсійного фонду України від 05.02.2014 року позивачу було відмовлено у поновлення пенсії та повідомлено, що порядок подання документів про поновлення виплати пенсії в межах України визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (а.с.112-117)

19.02.2014року позивач звернулася до відповідача Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя із заявою про поновлення виплати їй пенсії у зв'язку з прийняттям Конституційним судом України рішення № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, яким визнано недійсними положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом відповідача Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя від 04.03.2014 року позивачу було відмовлено у поновленні пенсії та повідомлено, що порядок подання документів про поновлення виплати пенсії в межах України визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (а.с.106-111).

Судом встановлено, що на час виїзду позивача на постійне місце проживання в державу Ізраїль положення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяли у редакції, згідно якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Між Україною та Ізраїлем відсутній міжнародний договір, який би передбачав виплату пенсії позивачу під час її проживання в Ізраїлі.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з п. 2 рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність 07 жовтня 2009 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цьогоЗакону.

Згідно з п. 3 та п. 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок) поновлення виплати пенсії здійснюється за заявою пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії, та додатковими документами, якщо такі будуть подані.

З огляду на те, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 виникли умови для поновлення виплати пенсії, а позивачка звернулася до Пенсійного фонду України із відповідною заявою, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на поновлення виплати пенсії.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про поновлення виплати пенсії Пенсійний фонд України послався на те, що рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 поширюється виключно на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після його прийняття.

Однак, такі доводи Пенсійного фонду України не ґрунтуються на вимогах закону. Як раніше зазначалося, положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009. Відтак, зазначене рішення поширюється на всіх осіб, яким було припинено виплату пенсії з підстав, передбачених ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин суд вважає, що у Пенсійного фонду України були відсутні підстави для направлення ОСОБА_1 листа з роз'ясненнями про те, що рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 поширюється лише на тих осіб, які виїхали за межі України після 07 жовтня 2009 року.

Разом з тим, до компетенції Пенсійного фонду України не належить прийняття рішення про поновлення виплати пенсії чи про відмову в поновленні її виплати, адже відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Таким чином, Пенсійний фонд України, отримавши заяву позивача про поновлення виплати пенсії, зобов'язаний був направити її за належністю до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя.

Оскільки Пенсійним фондом України такі дії не були вчинені, суд вважає необхідним визнати протиправною його бездіяльності щодо відновлення та виплати позивачу пенсії за віком за межі України.

Також суд вважає необхідним зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя поновити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за межі України.

Відповідно до п. 3 Порядку поновлення виплати пенсії дійсно здійснюється за заявою пенсіонера.

Позивач ОСОБА_1 22 січня 2014 року подала заяву про поновлення виплати пенсії, а, отже, створила залежні від неї передумови для поновлення виплати пенсії. Зазначену заяву не було надіслано до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя не з вини позивача, а внаслідок протиправної бездіяльності Пенсійного фонду України.

За таких обставин суд вважає, що позивачу не може бути відмовлено в захисті права на поновлення виплати пенсії з посиланням на відсутність відповідної заяви.

Вирішуючи питання про те, з якої дати позивачу слід поновити виплату пенсії суд виходить з того, що обов'язковою передумовою для поновлення виплати пенсії є подача пенсіонером відповідної заяви. Поновлення виплати пенсії з ініціативи територіального органу Пенсійного фонду України чинним законодавством - не передбачено.

Відповідно до ч.2 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється на рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов після відновлення її виплати.

Оскільки заява про поновлення виплати пенсії була подана позивачем 22 січня 2014року, рішення про результати розгляду вказаної заяви мало бути прийняте у строк до 02 лютого 2014року.

Таким чином, суддя вважає необхідним зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя відновити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 02 лютого 2014 року.

У ч. 3 ст. 94 КАС України зазначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути 73 грн. 08 коп. у відшкодування сплаченого при звернені до суду судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 24, 46 Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, ст.ст. 2, 9, 21, 71, 87, 90, 94, 99, 102, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя, Пенсійного Фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України Автономної Республіки Крим, третя особа: Держава України в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання поновити виплату пенсії -задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Пенсійного Фонду України щодо відновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, яка постійно проживає за межами України -в Державі Ізраіль - протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя відновити та виплачувати з 02 лютого 2014року пенсію за віком ОСОБА_1,яка постійно проживає за межами України - в Державі Ізраіль.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. у відшкодування судового збору.

В іншій частині вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя В.Ю.Горкава