Рішення № 39422795, 29.05.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 269/1035/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4736/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Новікової Г.В.,

суддів: Новосьолової Г.Г.,Шевченко В.Ю.

при секретарі : Стрижак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляційну скаргу представника відповідача- ОСОБА_1 на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 16 квітня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк « Приватбанк» до ОСОБА_2 про передачу в заклад рухомого майна ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про вилучення у ОСОБА_2 та передачі в заклад ПАТ КБ « Приватбанк» предмет застави в забезпечення виконання зобов'язання за кредитно - заставним договором № DOM7AN92514970 д 10 вересня 2008 року. ОСОБА_2 19 вересня 2008 року отримала кредит у розмірі 94208,35 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.09.2015 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 надала в заставу автомобіль СНЕRY, модель: ТIGGO Т 11, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Відповідач не виконувала свої зобов'язання щодо повернення кредиту,тому рішенням Совєтського районного суду м.Макіївки від 7 вересня 2011 року звернуто стягнення на предмет застави-автомобіль шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ комерційним банком »Приватбанк». ОСОБА_2 предмет застави в заклад банку не передає.

Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки від 16 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Вилучено у ОСОБА_2 та передано в заклад ПАТ КБ« Приватбанк» предмет застави - автомобіль СНЕRY, модель: ТIGGO Т 11, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі:НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля СНЕRY.

В апеляційній скарзі представник відповідача- ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та позов залишити без задоволення. Посилається на те, що суд першої інстанції прийняв необґрунтоване та незаконне рішення, оскільки застосував спосіб захисту, що не передбачено нормами чинного законодавства в формі передачі предмета застави в заклад.

В судове засідання з'явився представник ПАТ КБ« Приватбанк» за дорученням -Чумак С.О.. ОСОБА_2-не з'явилася,повідомлена належним чином.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги,суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Совєтського районного суду м.Макіївки від 7 вересня 2011 року звернуто стягнення на предмет застави-автомобіль шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ комерційним банком »Приватбанк». ОСОБА_2 предмет застави в заклад банку не передає, чим не виконує ні умови договору,ні рішення суду, що є підставою для задоволення позову.

Разом з тим ,такий висновок не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно кредитно - заставного договору № DOM7AN92514970 д від 10 вересня 2008 року ОСОБА_2 19 вересня 2008 року отримала кредит у розмірі 94208,35 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.09.2015 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 надала в заставу автомобіль СНЕRY, модель: ТIGGO Т 11, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Рішенням Совєтського районного суду м.Макіївки від 7 вересня 2011 року звернуто стягнення на предмет застави-автомобіль шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ комерційним банком »Приватбанк».

Дійшовши висновку про задоволення позовних вимог про передачу банку в заклад автомобіля ,суд першої інстанції не звернув уваги на положення статті 20 Закону України "Про заставу",яка передбачає, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса в установленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

В даному випадку Банк розпорядився своїм правом на звернення стягнення на предмет застави, відповідно до рішення суду йому надано можливість самостійної реалізації автомобілю. Даних щодо неможливості виконання Банком рішення суду, зокрема, у відповідності з нормами ч. ч. 1, 5 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання в порядку ст. 373 ЦПК України матеріали справи не містять. Представник банку в суді апеляційної інстанції пояснив, що рішення суду про звернення стягнення на предмет застави на теперішній час передано для примусового виконання до державної виконавчої служби.

Таким чином, враховуючи зміст поняття закладу, права та обов'язки сторін при закладі, відповідно до ст.ст. 44, 45, 46 Закону України "Про заставу", заклад є одним із самостійних способів застави, і за своєю правовою природою покликаний забезпечити можливість заставодержателя виконати зобов'язання заставодателя примусово, зокрема шляхом звернення стягнення на предмет застави. Примусове ж передання предмету застави в заклад Банку при існуючому рішенні суду про звернення стягнення на цей предмет застави, яким спірне майно вже передано у володіння та розпорядження заставодержателя не відповідає вимогам закону.

Законом України «Про заставу» прямо покладено на заставодавця обов'язок запитати згоду заставодержателя на відчуження обтяженого майна, цей обов'язок презюмується і йому кореспондує право заставодержателя на захист шляхом визнання правочину недійсним у разі відчуження майна без його згоди, а тому позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-64цс12.

За встановлених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.307,316 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити

частково.

Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 16 квітня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про передачу заставного рухомого майна відмовити .

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: