Рішення № 39419738, 10.06.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" червня 2014 р. Справа № 906/673/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Буковський В.М. - довіреність за вих. №20-12/2013 від 20.12.13р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Фірма РОМ" (м. Рівне)

до Приватного підприємства "Полісся" (с. Щиглівка Коростишівського району)

про стягнення 331455,10 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 331455,10 грн. заборгованості, з яких: 229996,25 грн. - основний борг, 36856,49 грн. - пеня, 27599,55 грн. - штраф, 28174,15 грн. - інфляційні, 8828,66 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення адресату поштового відправлення (а.с. 55).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.13р. між Приватним підприємством "Фірма РОМ" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Полісся" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №687 (а.с. 8), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (п. 1 договору).

Ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару, який відпускається (поставляється) по цьому договору вказані в накладних і (або) специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п.п. 4.1. договору).

Відповідно до п.п. 4.3. договору загальна вартість договору складається із сум визначених у видаткових накладних за період дії чинного договору.

Пунктом 5 договору передбачені умови розрахунків за поставлений товар, а саме:

в п.п. 5.1. договору зазначено, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, форма розрахунків - платіжним дорученням.

в п.п. 5.2. договору зазначено, що покупець зобов'язується проводити оплату вартості товару в термін, що зазначений в специфікації(-ях) до договору, а при відсутності такої(-их) - на протязі одного дня з моменту відпуску (поставки) товару (п. 3.1.).

Також п.п. 6.1. сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання накладної (видаткової) уповноваженими представниками сторін, що являється свідченням факту передачі товару.

Згідно п.п. 7.2. договору покупець за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору несе відповідальність у вигляді пені, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ/365 від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу, а при простроченні проведення розрахунків більше 20 (двадцяти) календарних днів - додатковий штраф в розмірі 12 (дванадцяти) відсотків від загальної вартості відпущеного (поставленого) неоплаченого Товару.

Сплата пені та штрафних санкцій не звільняє сторін від виконання зобов'язань за цим договором (п.п. 7.6. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2976135,50 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 16-23).

Відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 2526135,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 24-44).

11.03.14р. позивач направив відповідачу вимогу-претензію (а.с. 49) з проханням сплатити заборгованість в сумі 450000,00 грн.

Після цього відповідач сплатив позивачу 220003,75 грн. заборгованості, що підтверджується поданими банківськими виписками ( а.с. 46-48).

Оскільки ПП "Полісся" не сплатило заборгованість в сумі 229996,25 грн., ПП "РОМ" звернулось до суду з даним позовом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 229996,25 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 36856,49 грн. - пені, 27599,55грн. - штрафу, 28174,15 грн. - інфляційних та 8828,66 грн. - 3% річних.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, наведені позивачем в тексті позовної заяви (а.с. 3), суд вважає їх правильними, а вимоги обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, прийшов до висновку, що дані вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Полісся" (12534, Житомирська область, Коростишівський район, с. Щиглівка, ід. код 30793233)

- на користь Приватного підприємства "Фірма РОМ" (юр. адреса: 33009, м. Рівне, пров. Робітничий, 6; пошт. адреса: 33000, м. Рівне, вул. Крейдяна. 19-б. ід. код 23306434) 331455,10 грн. заборгованості, з яких: 229996,25 грн. - основний борг, 36856,49 грн. - пеня, 27599,55 грн. - штраф, 28174,15 грн. - інфляційні, 8828,66 грн. - 3% річних, а також 6629,11 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.06.14

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.) (направити згідно заяви на пошт. адресу);

3 - відповідачу (рек. з повід.)