Ухвала суду № 39419582, 24.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/77/14-ц Головуючий у І інстанції Литвин Л.І.Провадження № 22-ц/780/3609/14 Доповідач у 2 інстанції ІгнатченкоКатегорія 22 24.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

24 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Малорода О.І., Волохова Л.А.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба», третя особа спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом та просила встановити нікчемність договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2006 року, укладеного між нею та ТОВ «Агрофірма Дружба», та визнати його недійсним.

Позов обґрунтований тим, що 20 березня 2013 року між СП ТОВ «Нива Переяславщини» та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, якій було привласнено кадастровий номер та договір був зареєстрований у Реєстраційній службі Яготинського РУЮ про що у державному реєстрі земель вчинено відповідні записи.

Вважає, що договір про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Агрофірма Дружба» від 21 грудня 2006 року є недійсним з наступних підстав.

Порядок державної реєстрації договору оренди землі було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі», (втратила чинність 20 липня 2011 року) та наказом Держкомзему України від 2 липня 2003 року № 174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель», зареєстрованим в Мінюсті 25 червня 2003 року за № 641/7962 (втратив чинність 7 липня 2012 року).

Пізніше з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» були внесені зміни і до ст. 15 Закону «Про оренду землі», та однією з істотних умов договору оренди землі був визначений об'єкт оренди, дані котрого включали в себе кадастровий номер земельної ділянки, (в редакції Закону N 3613-VI 3613-17 від 7 липня 2011 року).

Вказувала, що під час проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між нею та TOB «Агрофірма Дружба», не було визначено кадастровий номер земельної ділянки, в зв'язку з чим не було можливим відкриття Поземельної книги, номер якої повинен збігатись з кадастровим номером земельної ділянки і дані для формування якої вносяться до бази даних АС ДЗК.

Зазначала з посиланням на ст. 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки державна реєстрація у встановленому законом порядку між TOB «Агрофірма Дружба» та ОСОБА_1 не відбулась, не були відкриті Поземельні книги, дані якої до бази АСДЗК не були внесені, книги записів реєстрації договорів оренди також не містили, всупереч закону, відомостей щодо кадастрового номеру земельної ділянки, договір оренди є недійсним.

Мотивувала вимоги також тим, що з наданих TOB «Агрофірма Дружба» договору оренди вбачається, що такий не містять план або схему земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, у зв'язку з тим, що у договорі оренди землі укладеного між TOB «Агрофірма Дружба» та позивачем, відсутні істотні умови договору оренди та додатки до них, вважала, що зазначене є підставою для задоволення позову.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 6 травня 2014 року позивач через представника за довіреністю ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача вказаваналогічні підстави для її задоволення що й в позовній заяві, додатково вказавши, що судом не враховано та звернуто уваги на ряд обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так судом встановлено, що 21 грудня 2006 року між ТОВ «Агрофірма Дружба» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області 23 квітня 2007 року № 040733350661.

Під час проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем, в порушення вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі», не було визначено кадастрового номеру земельної ділянки, в зв'язку з чим не було можливим відкриття Поземельної книги, номер якої повинен збігатись з кадастровим номером земельної ділянки і дані для формування якої вносяться до бази даних АСДЗК.

Також не були додані додатки, які є невід'ємною частиною договору оренди: план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, акт визначення меж земельних ділянок в натурі.

Встановлено судом, що договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 20 березня 2013 року, між СП ТОВ «Нива Переяславщини» та позивачем, укладені та зареєстровані з дотриманням вимог чинного законодавства.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень ст. 215 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про оренду землі», якими передбачено, що відсутність у договорі однієї з істотних умов договору є підставою для визнання договору недійсним, тобто такий правочин є оспорюваним, а не нікчемним.

При цьому суд вважав, що на час укладання договору оренди земельної ділянки між сторонами, будь-які права землевласника не були порушені.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи із того, що відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу є обов'язковими для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до із рішенням ВСУ.

У постанові від 25 грудня 2013 року (справа № 6-94 цс 13) Верховний Суд України висловив правову позицію у подібних правовідносинах і зазначив, що відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Суд першої інстанції на зазначене увагу звернув та у відповідності вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України дійшов до обґрунтованого висновку, що позивач та її представник не вказали та не обґрунтували, які її права порушено відсутністю істотних умов в договорі оренди, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Дружба», і тим більше оспорювання її права на розпорядження земельною ділянкою.

Крім того, за умовами оскаржуваного позивачем договору оренди, остання передала, а орендар прийняв у строкове, платне користування цю земельну ділянку, а також орендарем сплачується, орендодавцем приймається орендна плата.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Таким чином, судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленими обставинами справи й не може бути скасоване з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: