Постанова № 39419392, 16.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 р. Справа №805/4074/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Усові Д.В.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Карташова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 19 березня 2014 року № 0000061521/5369 про застосування фінансових санкцій у розмірі 6 800,00 грн., -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області) про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 19 березня 2014 року № 0000061521/5369 про застосування фінансових санкцій у розмірі 6 800,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що з телефонної розмови з посадовою особою відповідача вона дізналась, що працівниками органів внутрішніх справ нібито встановлений в магазині, який належить позивачеві, факт продажу тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років. З урахуванням чого, 23 грудня 2013 року позивач направила до ДПІ у м. Краматорську лист з проханням надати для ознайомлення вказані матеріали справи по протоколу міського відділу міліції від 29 вересня 2013 року. 30 грудня 2013 року листом № 13072/10/05-12-21 відповідач повідомив позивача про те, що до неї будуть застосовані фінансові санкції відповідно до статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних та тютюнових виробів» за продаж тютюнових виробів неповнолітній особі. Крім того, відповідач надав копію протоколу Краматорського МВ ГУМВС України про адміністративне правопорушення ДО № 138101 від 29 вересня 2013 року та копію постанови № 72 від 04 листопада 2013 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, на підставі яких, начебто було встановлено факт продажу в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_4 сигарет «Bond Street Lights» неповнолітній особі, чим порушила вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». 04 листопада 2013 року постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Краматорської міської ради ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ознайомившись з даними документами, позивач направила лист на адресу відповідача, в якому повідомила, що ОСОБА_4, відносно якої складено протокол ДО № 138101, в трудових відносинах з ФО-П ОСОБА_3 не знаходиться та в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» ніколи не працювала, про факт продажу тютюнових виробів особі, яка не досягла повноліття ФО-П ОСОБА_3 нічого не відомо.

З урахуванням викладеного, позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом про скасування рішення ДПІ у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 19 березня 2014 року № 00000061521/5369 про застосування фінансових санкцій у розмірі 6 800,00 грн. (арк. справи 3-5).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року відкрите провадження в даній адміністративній справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні (арк. справи 1).

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав письмові заперечення (арк. справи 21-22), в яких вказав, що на підставі адміністративної справи, сформованої по факту продажу тютюнових виробів неповнолітній особі (протокол про адміністративне правопорушення № 138101 від 29 вересня 2013 року) на ОСОБА_4 - продавця магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» по АДРЕСА_1 у м. Краматорську та згідно з абзацом 9 статті 17, статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а також пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій відповідачем винесено рішення від 19 березня 2014 року № 00000061521/5369 про застосування фінансових санкцій до ФО-П ОСОБА_3 у розмірі 6 800,00 грн., яке було спрямоване на адресу позивача та отримане нею особисто 22 березня 2014 року. У своїх запереченнях представник відповідача вказав, що ФО-П ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність, у тому числі діяльність з роздрібної торгівлі тютюновими виробами в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» по АДРЕСА_1 у м. Краматорську (на день скоєння правопорушення чинна ліцензія серії НОМЕР_2, реєстраційний номер 05/15/12/1/12104 від 22 листопада 2012 року, яка зареєстрована в ДПІ у м. Краматорську 23 листопада 2012 за № 154 Т, копія якої знаходиться в органі ліцензування - ГУ Міндоходів у Донецькій області).

З приводу посилань позивача на те, що з ОСОБА_4 не була укладена трудова угода, відповідно до вимог законодавства, що нею не підписаний протокол про адміністративне правопорушення та не наданий касовий чек, не є достатнім доказом відсутності адміністративного правопорушення в магазині, оскільки в матеріалах справи наявні підписи свідків (понятих) та неповнолітньої особи, яка придбала тютюнові вироби, а також їх пояснення, відповідно до статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є достатнім доказом факту скоєння правопорушення. Також, в поясненнях неповнолітньої особи та свідків описане місце, дата, час та обставини продажу тютюнових виробів неповнолітній особі, а також зазначено, що продавець магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» представилась як ОСОБА_4 і саме вона здійснила продаж тютюнових виробів, не видавши чек, а також описані обставини та причини, при яких ОСОБА_4 почала відмовлятися від своїх слів та факту скоєння правопорушення

Співробітниками міліції при документуванні факту продажу неповнолітній особі тютюнових виробів було встановлено особу продавця (що підтверджено копія довідки паспортної служби) та особу суб'єкта господарювання, яка здійснює торгівлю тютюновими виробами в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» якою є позивач - ОСОБА_3, шляхом фото та відео зйомки приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», а також куточка покупця (фотокопія дозвільного документу - ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами).

Таким чином, представник відповідача зауважив, що матеріали адміністративної справи щодо продажу неповнолітній особі тютюнових виробів продавцем ОСОБА_4, яка працювала в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», за адресою: м. Краматорськ, АДРЕСА_1, та в якому здійснює діяльність з продажу тютюнових виробів ФО-П ОСОБА_3, містять достатньо доказів, необхідних для застосування до ОСОБА_3 фінансових санкцій у відповідності зі статтею 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а також пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 наведеного Закону. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, покази свідка, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та заперечення відповідача, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов не підлягає підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач - ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 08 грудня 2008 року за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, у тому числі тютюновими виробами в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» по АДРЕСА_1, у м. Краматорську, що підтверджується копією торгового патенту та копіями ліцензії серії НОМЕР_2, реєстраційний номер 05/15/12/1/12104 від 22 листопада 2012 року, яка зареєстрована в ДПІ у м. Краматорську 23 листопада 2012 за № 154 Т; ліцензії серії НОМЕР_3, реєстраційний номер 05/15/13/1/11898 від 22 листопада 2013 року, яка зареєстрована в ДПІ у м. Краматорську 06 грудня 2013 за № 97 Т (арк. справи 35, 49-50, 54).

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

19 березня 2014 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 0000061521/5369, згідно якого до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовані фінансові санкції у розмірі 6 800,00 грн. за порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», за продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років (арк. справи 12-13), яке отримане позивачем 22 березня 2012 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач 31 березня 2013 року звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 19 березня 2014 року № 0000061521/5369 про застосування фінансових санкцій у розмірі 6 800,00 грн.

Прийняте відповідачем рішення є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини 1 статті 9 КАС України.

Спірною обставиною у справі є обґрунтованість застосування відповідачем спірним рішенням до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу за порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР у розмірі 6800,00 грн. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ратифікованим виноградним, спиртом етиловим ратифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до положень статей 16 та 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» контроль за дотриманням цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції визначеної Законами.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6 800,00 гривень.

Пунктом 5 Порядку застосування фінансових санкцій передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790, визначено, що однією з підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, спірне рішення відповідачем прийняте на підставі отриманих матеріалів про адміністративні правопорушення, що складені працівниками Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

Зокрема, із зазначених документів вбачається, що 29 вересня 2013 року старшим оперуповноваженим Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області капітаном міліції Войтюком А.В. складено протокол ДО № 138101 про адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за частиною 2 статті 156 КУпАП України, відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 10).

Наведеним протоколом встановлено факт продажу 29 вересня 2013 року приблизно о 18 годині 00 хвилин в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованого у м. Краматорську, АДРЕСА_1, стажером на посаду продавця даного магазину - ОСОБА_6 пачки цигарок «Бонд» неповнолітній особі - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. справи 10, 34).

ОСОБА_6 під час складання адміністративного протоколу від надання письмових пояснень відмовилася (арк. справи 30). Разом із цим, опитані працівниками міліції свідки події - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також неповнолітня особа - ОСОБА_7, підтвердили факт продажу цигарок останній продавцем у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованого у м. Краматорську, АДРЕСА_1 (арк. справи 27-29).

Також згідно рапорту оперуповноваженого Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області Войтюка А.В. ним в ході документування правопорушення в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» за адресою: м. Краматорську, АДРЕСА_1, здійснювалась відео фіксація дій ОСОБА_6 (арк. справи 32).

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Краматорської міської ради від 04 листопада 2013 року ОСОБА_6 за вказані вище дії визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 156 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. (арк. справи 25). Вказана постанова є чинною.

У судовому засіданні здійснювалася демонстрація відеозапису, що отриманий представником відповідача від працівників міліції, з якого вбачається, що у приміщенні продовольчого магазину зафіксована ОСОБА_6, яка знаходилася на робочому місці касиру та вела розмови із певними особами, особи яких із представленого відеозапису встановити суду не представилось можливим. Водночас, із продемонстрованого відеозапису можна встановити, що на останньому зафіксована саме ОСОБА_4 шляхом співставлення особи у відеозаписі із відомостями отриманими із міграційної служби, а саме з формою №1, що заповнювалася при отриманні паспорту громадянина України ОСОБА_4, яка містить її фотокартку (арк. справи 33).

Допитана у судовому засіданні за клопотанням представника позивача свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона працювала завідуючим магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованого у м. Краматорську, АДРЕСА_1, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до лютого 2014 року. Пояснила, що 29 вересня 2013 року вона перебувала на своєму робочому місці - у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3» та, як завжди у неділю, проводила інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей. На робочому місці знаходилася до закінчення робочого дня, тобто до вечора. У цей день у магазині продавцем працювала ОСОБА_11, з якою вона і проводила інвентаризацію. Особа ОСОБА_4 їй не відома і така особа 29 вересня 2013 року у магазині продавцем не працювала. При цьому, ОСОБА_10 пояснила, що у неї був ненормований робочий графік, згідно якого вона працювала майже кожного дня, а лише коли у неї виникала потреба, то вона на роботу не виходила, відпочивала або ж займалася особистими справами.

При цьому, судом вказаному свідку було продемонстровано відеозапис, який отриманий представником відповідача від працівників міліції та який проглядався судом з іншими учасниками судового процесу, з перегляду якого свідок вказала, що приміщення магазину, яке зафіксоване на відеозаписі дуже схоже із тим приміщенням магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» в якому вона працювала. Вказала, що приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» є типовим з іншими магазинами в Донецькій області. Однак, будь-які відмінні ознаки зафіксованого приміщення (магазину) із тим магазином в якому вона працювала вказати не змогла. При цьому, свідок до моменту їй демонстрації відеозапису описувала приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», який цілком відповідав тому приміщенню магазину зафіксованого на відеозаписі, що був продемонстрований у судовому засіданні.

Покази свідка ОСОБА_10 стосовно того, що особа ОСОБА_4 їй не відома і вона не працювала у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», у тому числі 29 вересня 2013 року, коли відносно ОСОБА_4 складався адміністративний протокол, судом оцінюються критично, з огляду на те, що означені покази суттєво відрізняються від інших доказів, які були досліджені у судовому засіданні, а також зважаючи на те, що даний свідок одразу пригадала, що вона робила 29 вересня 2013 року та коли вона залишила магазин, хоча з моменту її допиту у судовому засіданні до означеної дати сплинуло доволі багато часу, однак, свідок не змогла пояснити, чим їй запам'яталась саме дата - 29 вересня 2013 року. При цьому, згідно графіку виходу працівників на роботу ФО-П ОСОБА_3, який міститься у матеріалах адміністративної справи (арк. справи 14) вбачається, що ОСОБА_10 напередодні складання відносно ОСОБА_4 адміністративного протоколу була вихідної три дні, зокрема 26-28 вересня 2013 року, а у вересні 2013 року, згідно вказаного ж графіку вона була вихідною дев'ять днів, однак про дані обставини ОСОБА_4 при її допиті в якості свідка не повідомляла, вказуючи, що вона працювала кожного дня, за виключенням окремих днів, коли на роботу вона не виходила.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні матеріалами адміністративної справи відносно ОСОБА_6, що складені працівниками Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, повністю підтверджується факт продажу 29 вересня 2013 року в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованого у м. Краматорську, АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_3, стажером на посаду продавця даного магазину - ОСОБА_6 пачки цигарок «Бонд» неповнолітній особі - ОСОБА_7, які стали підставою для винесення адміністративною комісією при виконавчому комітеті Краматорської міської ради постанови від 04 листопада 2013 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за частиною 2 статті 156 КУпАП, а також для прийняття відповідачем спірного рішення.

Отже, доводи позивача та її представника, що ОСОБА_4, відносно якої складено адміністративний протокол, у позивача не працювала, спростовуються наведеними вище доказами, які досліджені у судовому засіданні. Водночас, означені доводи позивача судом оцінюються критично, зокрема, як такі, що спрямовані на уникнення позивачем від відповідальності та сплати штрафних санкцій.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області доведено правомірність прийнятого спірного рішення.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 19 березня 2014 року № 0000061521/5369 про застосування фінансових санкцій у розмірі 6 800,00 грн., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

При цьому, частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 4 цього ж Закону зазначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Із врахуванням викладеного, сума судового збору, що мала бути сплаченою позивачем за подання позову про скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 19 березня 2014 року № 0000061521/5369 про застосування фінансових санкцій у розмірі 6 800,00 грн., складає 1 827,00 грн. (1 218 * 1,5 розміру мінімальної заробітної плати). З наявної в матеріалах справи квитанції вбачається, що позивач при поданні позову сплатив 182,70 грн. (арк. справи 2). Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовлено повністю, решта судового збору в сумі 1 644,30 грн. (1 218 * 1,5 - 182,70), підлягає стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 19 березня 2014 року № 0000061521/5369 про застосування фінансових санкцій у розмірі 6 800,00 грн., - відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1 644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.) за наступними реквізитами: отримувач коштів Держбюджет Калінінського р-ну м. Донецьк, код за ЄДРПОУ отримувача 38034015, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, р/р 31217206784005, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 червня 2014 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 20 червня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.