Ухвала суду № 39417434, 19.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1620/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Розумні комунікації» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Розумні комунікації» (надалі за текстом - «ТОВ «Розумні комунікації») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 51426552208 від 18 вересня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 114 739 грн. та податкового повідомлення-рішення № 51526552208 від 18 вересня 2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 109 274 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Печерському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22.08.2013 р. по 28.08.2013 року посадовцями ДПІ у Печерському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Розумні комунікації» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД «Скандинавія» за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2013 р.

Результати перевірки оформлено актом № 326/26-55-22-08/34528625 від 04.09.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 185, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, за договорами укладеними з ТОВ «ТД «Скандинавія».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору № 1-ПБВ від 01 вересня 2012 р. «ТД «Скандинавія» зобов'язалось надати послуги з проведення рекламно-інформаційної акції, а позивач - прийняти і оплатити їх.

За договором № 160912-ПСК від 16 вересня 2012 р. ТОВ «ТД «Скандинавія» зобов'язалось надати послуги по організації та проведенню освітньо-мотиваційної програми для продавців в торгових точках, які розповсюджують продукцію, що виробляється і розповсюджується під знаком для товарів і умов ТОВ «Розумні комунікації».

Згідно договору № 01/10/12-ПСК від 01 жовтня 2012 р. ТОВ «ТД «Скандинавія» взяло на себе зобов'язання надати послуги з проведення рекламної акції позивача, спрямованої на просування його товарів, а саме ТМ «ТАТО».

За умовами договору № 0111-12ПС від 05 жовтня 2012 р. ТОВ «ТД «Скандинавія» зобов'язалось надати послуги з маркетингового обслуговування товарів, що реалізуються клієнтом ТОВ «Розумні комунікації» з метою просування їх в магазинах мережі «Good Wine».

01 листопада 2012 р. між позивачем та ТОВ «ТД «Скандинавія» укладено договір № 01/11/12СК про надання послуг з мерчандайзингу.

Відповідно до додатку №1 до договору № 19/11/12СК від 19 листопада 2012 р. ТОВ «ТД «Скандинавія» зобов'язалось надати послуги з проведення рекламного інформування.

На підставі названих договорів були складені акти здачі-прийняття виконаних робіт, видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 524 517 грн. 40 коп., у т.ч. ПДВ 87 419 грн. 57 коп.

Зазначені суми позивач відніс до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, відповідно до протоколу допиту директора ТОВ «ТД «Скандинавія» ОСОБА_2 останній ніколи не реєстрував та товариство та не здійснював фінансово-господарську діяльність.

На думку органу доходів і зборів наведене свідчить про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Печерському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 51426552208 від 18 вересня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 114 739 грн., у тому числі 91 791 грн. за основним платежем та 22 948 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 51526552208 від 18 вересня 2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 109 274 грн., у тому числі 87 419 грн. за основним платежем та 21 855 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Скандинавія».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, позивачем було надано копії: договорів, додатків до них, звітів про надання послуг, актів здачі-прийняття виконаних робіт, рахунків-фактур, накладних, податкових накладних, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Розумні комунікації» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, за спірними договорами, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «ТД «Скандинавія».

Посилання відповідача на протокол допиту директора ТОВ «ТД «Скандинавія» обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 24 червня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.