Постанова № 39417413, 19.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2944/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Калашникової Оксани Володимирівни та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортіс» - Бєлкіна Леоніда Михайловича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сортіс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що виписка з реєстру угод ПАТ «Українська біржа» та виписка з Переліку укладених біржових контрактів ПАТ «Фондова біржа «ПФТС» містять всі суттєві умови укладених ТОВ «СОРТІС» договорів купівлі-продажу цінних паперів, які обертаються на ПАТ «Українська біржа» та ПАТ «Фондова біржа «ПФТС», а отже, є первинними документами, які під час проведення перевірки надавались відповідачу. Також позивач вказує на те, що оплата клірингових операцій з цінними паперами здійснюється шляхом перерахування коштів по технічних субрахунках для обліку грошових зобов'язань, відкритих у депозитарію, а не у банку. Виписками про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах підтверджується рух коштів в оплату за отримані (придбані) цінні папери: рахунок цінних паперів збільшується, а рахунок грошових коштів зменшується. Рух коштів та цінних паперів підтверджується виписками про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах. Крім того, біржа формує виписку з реєстру укладених угод, яка на переконання позивач, також є первинним документом, який підтверджує факт здійснення оплати за придбання цінних паперів. Окрім цього, позивач зазначає, що договір про надання юридичних послуг, акти прийому-передачі наданих послуг з додатками, а саме, звітами про надані послуги та специфікаціями послуг, в яких детально розкрита інформація про зміст та обсяг наданих юридичних послуг, мають всі обов'язкові реквізити первинних документів, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За вказаних обставин, на думку позивача, відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, діяв всупереч приписам норм чинного законодавства, таке рішення не ґрунтується на законодавстві та прямо йому суперечить, а тому податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 0006562202 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08 листопада 2013 року № 0006562202 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, а саме: основного платежу в розмірі 35542,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 8885,50 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 0006562202 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Калашникова Оксана Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортіс» - Бєлкін Леонід Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення даного позову в повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду - частковому скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «СОРТІС» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.07.2007 року за № 31942, на час проведення перевірки товариство перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У періоді, за який проводилась перевірка, ТОВ «СОРТІС» не реєструвалося платником податку на додану вартість та не отримувало Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

В період з 30.08.2013 року по 10.10.2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СОРТІС» (код за ЄДРПОУ 35265222) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами даної перевірки складено Акт № 1427/2202/35265222 від 17.10.2013 року, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «СОРТІС» занижено валовий дохід на загальну суму 160284978,00 грн.; пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «СОРТІС» завищено задекларовані ним валові витрати на загальну суму 142166,00 грн.

29.10.2013 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 1427/2202/35265222.

За результатами розгляду заперечень висновки, викладені в акті № 1427/2202/35265222, залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

08 листопада 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі висновків акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006562202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 39386018 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 37290944,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2095074,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ГУ Міндоходів у м. Києві та Міндоходів України, які рішеннями відповідача від 09.01.2014 року № 33/10/26-15-10-04-15 та від 30.01.2014 року № 1669/6/99-99-10-01-15 залишило без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, а саме: основного платежу в розмірі 35542,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 8885,50 грн. є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі та вважає його необгрунтованим в частині відмови у задоволення позову з огляду на наступне.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків контролюючого органу стосовно завищення підприємством валових витрат, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що 01 березня 2009 року між ТОВ «Гарант-Капітал», перейменоване в ТОВ «СОРТІС», (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 був укладений Договір про надання юридичних послуг № 01/03-09.

За умовами Договору № 01/03-09 Виконавець зобов'язується надати Замовнику визначені цим Договором юридичні послуги щодо юридичного супроводу укладання Замовником договорів купівлі-продажу цінних паперів та договорів на брокерське обслуговування, юридичних консультацій з питань ліцензійної діяльності, а Замовник зобов'язується оплатити такі послуги (п. 1.1 Договору № 01/03-09).

На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг відповідно до умов цього Договору складається акт про надання послуг, який підписується Сторонами цього Договору (п. 1.2 Договору № 01/03-09).

29 грудня 2009 року та 03 вересня 2010 року між Сторонами були укладені Додаткові угоди, відповідно № 1 та № 2.

Судом першої інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_4 були надані юридичні послуги Замовнику, про що Сторонами складені та підписані наступні Акти прийому-передачі наданих послуг: акт прийому-передачі наданих послуг в жовтні 2010 року від 25.10.2010 р.; акт прийому-передачі наданих послуг в листопаді 2010 року від 23.11.2010 р.; акт прийому-передачі наданих послуг в грудні 2010 року від 07.12.2010 р.

До кожного акту прийому-передачі наданих послуг додаються додатки № № 1, 2, а саме звіти про надані послуги ФОП ОСОБА_4 та специфікації послуг, в яких детально розкрита інформація про зміст та обсяг наданих юридичних послуг.

Таким чином, встановивши реальність наданих ФОП ОСОБА_4 юридичних послуг на підставі первинних документів контрагента позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вони складені у відповідності до приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач під час проведення перевірки не надав належної оцінки наявним первинним документам.

Крім того, з наявних в матеріалах справи документів, вбачається що контрагент позивача в вищезазначений період (перевіряємий період) був наділений цивільною правосуб'єктністю.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контрагентом позивача надано юридичні послуги позивачу, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Інших доказів сумнівності угод позивача з даним контрагентом, відповідачем не надано.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в частині, що стосується заниженого податку на прибуток у загальній сумі 35542,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8885,50 грн. (25% від суми основного платежу) було здійснено відповідачем неправомірно, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 0006562202 у вказаній вище частині.

Приписами п. 4.1 ст. 4 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно абз. 1 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону до валового доходу, зокрема, включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Приписами пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктами 135.5.4 та 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України передбачено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; інші доходи платника податку за звітний податковий період.

При цьому колегією суддів встановлено, що на підтвердження факту придбання цінних паперів позивачем, як торговцем цінних паперів, надано біржові звіти ПАТ «Українська біржа», звіти за угодами, виписок по операціях з цінними паперами.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, вказуючи на неналежність вказаних документів до первинних, не врахував наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Електронний документ згідно з ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні визначені Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону електронна торговельно-інформаційна мережа - це сукупність програмно-технічних засобів, що використовуються фондовою біржею чи організаційно оформленим позабіржовим ринком для забезпечення укладення угод щодо цінних паперів.

Приписами ст. 2 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» встановлено, що сферою діяльності Національної депозитарної системи є, зокрема, реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів.

Водночас, частиною 2 статті 6 вказаного Закону передбачено, що юридичні особи, які згідно з цим Законом є учасниками Національної депозитарної системи, здійснюють такі види діяльності: зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів; кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Згідно абз. 3 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Правила та операційні стандарти грошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперами затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України і Міністерством фінансів України.

Пунктом 5 розділу ІІІ Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.12.2006 року № 1449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.01.2007 року за № 52/13319, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі наявності у організатора торгівлі відповідної електронної торговельно-інформаційної мережі, яка передбачає систему електронного документообігу, допускається укладення договорів в електронній формі.

Згідно ч. 5 ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

Абзацом 2 частини 7 статті 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта зараховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами у банку окремо від власних коштів торговця цінними паперами, коштів інших клієнтів та відповідно до умов договору про управління цінними паперами. Торговець цінними паперами звітує перед клієнтами про використання їх грошових коштів.

Відповідно до Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року № 1001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2006 року за № 1198/13072, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунки за договорами щодо цінних паперів здійснюються депозитаріями на підставі, зокрема, інформації, наданої організаторами торгівлі відповідно до укладених на цих організаційно оформлених ринках договорів щодо цінних паперів. Право власності на цінні папери бездокументарної форми існування переходить до депонента - одержувача з моменту зарахування цих цінних паперів на його рахунок у цінних паперах у зберігача.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що первинним документом, який підтверджує виконання зобов'язань за угодами (операціями) щодо цінних паперів та деривативів на фондовій біржі та здійснення розрахунків між сторонами за наведеними операціями є виписка з реєстру укладених на біржі угод з цінними паперами та деривативами (біржовий звіт), на підставі якої суб'єктом господарювання відображаються відповідні господарські операції в бухгалтерському та податковому обліках.

При цьому судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що Позивачем безпосередньо не укладались договори купівлі-продажу цінних паперів, а грошові кошти власникам цінних паперів не перераховувались, адже з викладених вище правових норм випливає, що купівля-продаж цінних паперів здійснюється за посередництвом члена відповідної біржі - торговця цінними паперами, а грошові кошти клієнта для придбання цінних паперів самостійно зараховуються останнім на рахунок продавця цінних паперів з окремого відкритого у депозитарії рахунку, а не з поточного рахунку торговця цінних паперів.

Окрім того, судова колегія відзначає, що фактичне проведення відповідних розрахунків підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що факт придбання цінних паперів позивачем підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про порушення ним вимог податкового законодавства України, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню частково, а саме: скасування судового рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи у вказаній частині, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Калашникової Оксани Володимирівни - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортіс» - Бєлкіна Леоніда Михайловича - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.