Ухвала суду № 39417268, 19.06.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/11918/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Катрич О. М.Номер провадження 11-кп/788/227/14 Суддя-доповідач - Безверхий О. М. Категорія - Умисне вбивство

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Безверхого О. М.,

суддів - Забари І. К., Моїсеєнко Т. М.,

з участю секретаря судового засідання - Спориш М.В.

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Кравцової Л.М.

потерпілих : ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

адвоката - ОСОБА_7

та обвинуваченого - ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12013200440003546 від 15 травня 2013 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 лютого 2014 року, яким

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_2

визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, з призначенням йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_8 :

- на користь ОСОБА_3 10533 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 150000 грн. моральної шкоди;

- на користь ОСОБА_9 150000 грн. моральної шкоди;

- на користь ОСОБА_4 6030 ,53 грн. матеріальної шкоди та 150000 грн. моральної шкоди;

- на користь ОСОБА_5 150000 грн. моральної шкоди;

- на користь держави 90553,44 грн. витрат за проведення експертиз , -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_8 був визнаний винним і засуджений за скоєння умисного вбивства за наступних обставин.

14 травня 2013 року приблизно з 23.30 год. ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 спільно відпочивали у квартирі останнього за адресою: АДРЕСА_1. В ході спілкування між ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_8, у останнього виник злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Близько 00.10 год. 15 травня 2013 року ОСОБА_8, знаходячись у приміщенні кухні зазначеної квартири, діючи умисно, застосовуючи підручні засоби, серед яких були: кухонний ніж, розкладний ніж, ножиці, розібрана праска, мала табуретка, велика табуретка, дерев'яна палиця, наніс чисельні удари по різним частинам тулуба та голови ОСОБА_10, спричинивши йому багаточисельні тілесні ушкодження, й зокрема, тяжкі тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень в області шиї та нижньої щелепи справа з пересіченням кровоносних судин, що викликало масивну кровотечу з послідуючою масивною крововтратою, внаслідок чого настала смерть цього потерпілого.

Одразу ж після цього ОСОБА_8, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел в частині протиправного заподіяння смерті ОСОБА_11, який також у цей момент знаходився у кухні вказаної квартири, діючи умисно, застосовуючи підручні засоби, серед яких були: розкладний ніж, середня частина розібраної праски, велика табуретка, дерев'яна палиця, наніс чисельні удари по різним частинам тулуба та голови останнього, спричинивши йому множинні тілесні ушкодження, у тому числі небезпечні для життя в момент заподіяння тілесні ушкодження у вигляді сполученої тупої травми тіла, осколочного перелому тім'яно- скроневої кості зліва і дірчатого перелому лівої тім'яної кості, ускладнених ушкодженням твердої мозкової оболонки, які знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті цього потерпілого.

У поданих апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_8 посилається на неповноту , необ'єктивність та упередженість досудового розслідування і судового розгляду, й вважає незаконним вирок суду. При цьому зазначає, що у нього не було умислу на вбивство потерпілих, а висновки суду щодо доведеності обвинувачення ґрунтуються на неточно наведених у вироку показаннях як його обвинуваченого, так і показаннях свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, які не є об'єктивними і могли бути ними попередньо узгоджені між собою, оскільки вони є зацікавленими особами і безпосередніми учасниками події злочину. Також на його думку у вироку неповно та неточно були викладені показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та потерпілої ОСОБА_3 і висновки експертиз, які до того ж є не категоричними. В судовому засіданні не були досліджені такі речові докази як молоток, металевий прут, голки від шприця, подрібнена речовина рослинного походження та одежа ОСОБА_13 і ОСОБА_12 Судом не були перевірені дані й про те, що до нього можливо був застосований гіпноз, психологічний тиск чи психотропні речовини з боку ОСОБА_17 , ОСОБА_18 або інших осіб, які перебували в квартирі. Вважає неправильною кваліфікацію злочину, оскільки ОСОБА_11 помер не на місці події, а в лікарні, тому в цій частині його дії слід було кваліфікувати за ч.2 ст. 121 КК України. Стверджує про істотне порушення кримінального процесуального закону, а саме про не роз'яснення йому належним чином права на суд присяжних, про обмеження його в часі при промові в судових дебатах, ненаданні повної можливості в ознайомленні з матеріалами провадження в умовах СІЗО. Вважає надто суворим призначене йому покарання. Прохає переглянути в апеляційному порядку вирок суду з повторним дослідженням усіх доказів та обставин, встановлених судом першої інстанції, а за результатами перегляду скасувати вирок і направити провадження на новий судовий розгляд;

- адвокат ОСОБА_7, не оспорюючи доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 та правильності кваліфікації його злочинних дій, вважає, що призначене йому найсуворіше за видом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі винного. Просить врахувати позитивні дані про його особу та обставини, що пом'якшують покарання: фактичне визнання своєї вини, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, незадовільний стан здоров'я, наявність хворої матері - пенсіонерки, а також відсутність будь - яких обставин, які обтяжують покарання. Відповідно до наведеного прохає змінити вирок, визначивши обвинуваченому ОСОБА_8 більш м'яке покарання.

Заступник прокурора Сумської області Кухар О.В. в порядку ст. 403 КПК України відмовився від поданої ним апеляційної скарги, а інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Потерпілими ОСОБА_4 і ОСОБА_3 подано заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8

Заслухавши доповідь судді про зміст оскарженого вироку суду і доводів, викладених в апеляційних скаргах та запереченнях на них, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 і адвоката ОСОБА_7 на підтримку своїх апеляційних скарг, пояснення потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та прокурора Кравцової Л.М. про законність вироку і залишення його без змін, здійснивши апеляційний розгляд за частково задоволеним клопотанням обвинуваченого ОСОБА_8 з повторним дослідженням обставин вчинення кримінального правопорушення шляхом допитів його та свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, а також з дослідженням окремих матеріалів провадження в порядку перевірки апеляційних тверджень обвинуваченого про порушення його процесуальних прав, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_8, колегія суддів вважає, що вказані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтуються на досліджених й належно оцінених ним відповідно до вимог ст. 94 КПК України доказах, зазначених у вироку та покладених в його основу.

Так, з показань допитаного в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_8 слідувало, що при частковому визнанні своєї винуватості він визнав те, що саме його противоправними насильницькими діями було заподіяно смерть потерпілим ОСОБА_10 і ОСОБА_11, але при цьому зумовив, що не хотів позбавляти їх життя. Пояснив, що коли ОСОБА_14 запропонував йому піти з квартири, а з вулиці почувся сигнал машини, то він відчув загрозу небезпеки для себе. А коли ОСОБА_10 теж йому сказав іти на вулицю, то він став його душити проводом від зарядного пристрою, а згодом руками. Потім він почув голос, який йому наказав взяти ніж, але ОСОБА_11 його відібрав. Далі він декілька разів ударив праскою ОСОБА_10 по голові та тулубу, не усвідомлюючи, що робить. Після цього взятими ножицями він декілька разів ударив по тулубу ОСОБА_10, який вже лежав на підлозі та мовчав. Надалі ОСОБА_13 сказав йому, щоб він вбив ОСОБА_11 Він схопив ОСОБА_11, й вони стали боротися, а потім він взяв ніжку від стільця , якою наніс потерпілому декілька ударів в область голови.

Свідок ОСОБА_14 показав, що близько 24-ї години він сказав своїм гостям, що їм вже треба розходитися по домівках, після чого у коридорі квартири між ОСОБА_8 і ОСОБА_10 сталася сутичка, під час якої обвинувачений душив останнього. Потім вони знову зайшли до кухні, де ОСОБА_8 вдарив кулаком ОСОБА_10 по обличчю і той упав, а обвинувачений схопив ніж та замахнувся ударити потерпілого в грудну клітину, але він і ОСОБА_11 змогли відібрати ніж. Після цього він вийшов з квартири на вулицю, щоб викликати міліцію та швидку меддопомогу, а коли повернувся, то не зміг увійти, оскільки двері зсередини були чимось підперті, а з квартири чулися крики. Він по мобільному телефону подзвонив ОСОБА_12, який йому повідомив, що ОСОБА_8 вбиває ОСОБА_11.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що після пропозиції ОСОБА_14 гостям розходитися по домівках, ОСОБА_8, взявши шнур від зарядного пристрою для мобільного телефону, вийшов до коридору слідом за ОСОБА_10, де почав душити останнього, а вони змусили, щоб він його відпустив. Потім ОСОБА_8 сказав, що вб'є ОСОБА_10, знов накинувся на нього, повалив на підлогу і почав душити руками. Після цього обвинувачений взяв ніж, але ОСОБА_14 і ОСОБА_11 ніж відібрали, а ОСОБА_8 став наносити кулаками удари потерпілому. Оскільки ОСОБА_14 вийшов з квартири, щоб викликати міліцію, то він, будучи наляканим, вийшов у іншу кімнату, звідки чув крики ОСОБА_10 про допомогу. Надалі він бачив, як ОСОБА_13 і ОСОБА_11 підпирали вхідні двері пральною машиною, як ОСОБА_8 набирав воду у ванну та кричав, що йому все одно. Потім він побачив, що ОСОБА_8 б'є кулаками ОСОБА_11, який був без тями.

З показань свідка ОСОБА_13 видно, що у квартирі ОСОБА_14 з невідомих причин між ОСОБА_10 і ОСОБА_8 зав'язалася сутичка , в ході якої ОСОБА_8 схватив ніж, яким став наносити удари потерпілому, а він та ОСОБА_12 заховались у різних кімнатах, ОСОБА_14 вийшов на вулицю. Потім за наказом ОСОБА_11 він підпер вхідні двері пральною машиною та побачив, що у кухні на підлозі лежить ОСОБА_10, а повз нього до ванної пройшов ОСОБА_8, який був весь у крові. Пізніше, відчинивши двері кухні, він побачив лежачого ОСОБА_11, над яким стояв ОСОБА_8 та притиснув до його грудей предмет, схожий на виделку чи ніж.

Із досліджених судом протоколів слідчого експерименту з участю свідків ОСОБА_12, ОСОБА_14 і ОСОБА_13 також вбачається, що під час проведення цієї слідчої дії з метою відтворення обстановки та обставин події кримінального правопорушення кожен з них як очевидець поокремо на місці події пояснив та продемонстрував те, які саме злочинні дії ОСОБА_8 ним скоювались й полягали у позбавленні життя потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11

Зі складених у провадженні протоколів огляду місця події суд з'ясував, що при проведенні даної слідчої дії були зафіксовані обстановка, обставини та сліди злочину й вилучені речові докази, у тому числі речі та одяг потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 й підозрюваного ОСОБА_8, у які вони були одягнені під час події злочину.

Із досліджених судом протоколів огляду трупів ОСОБА_10 і ОСОБА_11 слідує, що при їх огляді були виявлені, зафіксовані та описані усі зовнішні тілесні ушкодження на кожному з вказаних трупів.

Згідно висновку судово - медичного експерта № 388 ( основного і додаткового) смерть потерпілого ОСОБА_10 настала в результаті множинних колото-різаних ран тіла, що супроводжувалось пересіченням кровоносних судин і ускладнилось гострою крововтратою . Рани в області шиї знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті й відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя , оскільки викликали масивну кровотечу з послідуючою масивною крововтратою. Вказані рани в області шиї утворились від ріжучої дії плоского знаряддя, яке має гостру ріжучу кромку - лезо. Між утворенням ушкоджень, які потягли смерть потерпілого, та настанням його смерті міг пройти проміжок часу від декількох хвилин до десяти хвилин. Враховуючи характер тілесних ушкоджень ( пошкодження великих кровоносних судин) відвернути смерть потерпілого навіть при умові надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги було малоймовірно.

Виходячи з висновку судово - медичного експерта № 390 ( основного і додаткового ) смерть потерпілого ОСОБА_11 настала в результаті сполученої тупої травми тіла, що супроводжувалось відкритою травмою черепа і головного мозку та ускладнилось забиттям - здавлюванням головного мозку. Багатооскольчатий перелом лівої тім'яно-скроневої кості і дірчатий перелом лівої тім'яної кості утворилися від дії кількох тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею незадовго від настання смерті потерпілого. Між утворенням тілесних ушкоджень і настанням смерті пройшов час в межах кількох годин. Враховуючи характер тілесних ушкоджень ( важка травма черепа і головного мозку) відвернути смерть потерпілого навіть при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги було малоймовірно.

Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення також підтверджується дослідженими, проаналізованими, оціненими та наведеними у вироку висновками експертів за результатами проведення судово - медичних імунологічних експертиз за №№ 444, 445, 458, 459, 464, 700, 739, 740, 741, 742, 743; судових молекулярно - генетичних експертиз за №№ 20-418, 20-420, 20-421, 20-422, 20-423, 20-425, 20-426, 20-469, 20-549, 20-550, 20-551, 20-554, 20-557, 20-560, 20-593, 20-594, 20-596 і іншими доказами.

За висновками акту комісійної стаціонарної судово - психіатричної експертизи вбачається, що ОСОБА_8 не страждає на хронічне душевне захворювання, недоумство, тимчасовий розлад душевної діяльності або інший хворобливий стан і не страждав на такі в період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, а перебував у такому стані, коли міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру він не потребує.

Об'єктивно дослідивши обставини події кримінального правопорушення, які були підтверджені доказами, дослідженими та належно оціненими при судовому провадженні, суд у вироку умотивовано спростував твердження обвинуваченого ОСОБА_8 на свій захист про те, що він не мав умислу на вбивство потерпілих і що перебував у хворобливому стані, чув голос, який ним керував, й не розумів своїх дій.

Дійшовши переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених у вироку обставин, суд правильно кваліфікував його злочинні дії за ст. 115 ч.2 п.1 КК України за ознаками скоєння умисного вбивства двох осіб.

При вирішенні питання про призначення покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

При цьому, призначаючи винному покарання саме у виді довічного позбавлення волі, суд у вироку умотивував, що враховує особливу тяжкість і наслідки скоєного ним злочину, характер і жорстокість його діянь та ступінь небезпечності ОСОБА_8 для суспільства, а тому, незважаючи на наявність обставин, що пом'якшують покарання, не знаходить за можливе застосувати йому за вчинений злочин покарання у виді позбавлення волі на певний строк, вважаючи, що саме довічне позбавлення волі буде необхідним і достатнім покаранням для його виправлення та попередження нових злочинів.

Переглянувши зазначений вирок суду першої інстанції з точки зору законності та обґрунтованості в межах апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 і адвоката ОСОБА_7, колегія суддів апеляційного суду знаходить, що викладене в цих скаргах обґрунтування не дає підстав для скасування чи зміни цього судового рішення.

Так, твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілих спростовуються поряд з висновками судово - медичного експерта про причини смерті потерпілих, та показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_12 і ОСОБА_13, також й характером та цілеспрямованістю діянь самого обвинуваченого саме на позбавлення їх життя, який виказував погрози про це, застосував знаряддя з уражаючими властивостями, якими з силою наносив цілеспрямовані удари у життєво важливі органи потерпілим й заподіяв смертельні поранення, від яких ОСОБА_10 помер на місці злочину, а ОСОБА_11 - через одну годину 35 хвилин після доставлення до реанімаційного відділення СОКЛ, а за висновком судово-медичного експерта навіть при наданні йому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги відвернути його смерть було малоймовірно. Тому, є теж безгрунтованими й інші доводи обвинуваченого про перекваліфікацію його злочинних дій на ч.2 ст.121 КК України по епізоду зі спричиненням смерті ОСОБА_11

Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що висновки суду щодо нього у вироку ґрунтуються на необ'єктивних та неточно наведених показання його самого та зацікавлених свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 ним конкретно не були обґрунтовані. Він і ці свідки за клопотанням обвинуваченого були повторно допитані в засіданні апеляційного суду і обвинувачений мав реальну можливість теж їх допитувати та ставити їм конкретні запитання. Але суттєвих зауважень щодо неправдивості показань цих свідків і неправильності викладення його показань від обвинуваченого не надійшло.

Також обвинуваченим ОСОБА_8 не було конкретизовано те, у чому саме полягала неточність і неповнота викладення у вироку змісту показань свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та потерпілої ОСОБА_3 і яким чином це вплинуло на правильність вироку суду. Між тим, вказані свідки та потерпіла не були очевидцями події злочину, а наведені у вироку їх показання щодо відомих обставин, які мали значення для доказування у кримінальному провадженні, сумнівів у правдивості та правильності не викликають.

Безпідставними є доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про неправильність врахування як доказів ряду експертиз, висновки яких не були категоричними. Як видно з вироку , деякі з наведених як доказів експертних висновків у обґрунтованих відповідях на поставлені запитання дійсно з об'єктивних причин не могли бути однозначно категоричними. Але ніяких сумнівів щодо правильності проведення експертиз та висновків експертів у суду не було, а усі висновки експертів оцінювались без будь-яких переваг у сукупності з іншими доказами.

Не дослідження в судовому засіданні як речових доказів молотка, металевого прута, голок від шприця та подрібненої речовини рослинного походження не може вказувати про неповноту судового розгляду, оскільки за встановленими обставинами ці предмети не були знаряддями злочину, а тому не мали доказового значення.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_8 про не дослідження судом як речових доказів одежі свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_12, то в судовому засіданні ні він, ні інші учасники судового розгляду клопотань про це суду не заявляли.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про застосування до нього до події злочину гіпнозу, психологічного впливу чи психотропних речовин з боку ОСОБА_13, ОСОБА_18 або інших осіб, що були в квартирі, а також про те, що ОСОБА_13 наказував йому вбити ОСОБА_9 є надуманими, ніякими об'єктивними даними у провадженні не підтверджуються й при допиті в засіданні апеляційного суду його самого та свідків ОСОБА_13, ОСОБА_18 і ОСОБА_12 теж не знайшли свого підтвердження.

Не відповідають дійсності і доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про істотні порушення щодо нього вимог кримінального - процесуального закону.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, після закінчення досудового розслідування поряд з врученням обвинуваченому копії обвинувального акту йому також належним чином було роз'яснено право на суд присяжних, від використання якого він відмовився ( п.7 а.п. 26-30).

Таке ж право на суд присяжних йому роз'яснив і суд у підготовчому судовому засіданні, але він не побажав скористатися цим правом ( т.7 а.п. 94-95).

При проведенні судових дебатів суд першої інстанції не обмежував у часі обвинуваченого ОСОБА_8 при його промові, про що свідчить прослуханий в засіданні апеляційного суду запис з технічного носія фіксування судового процесу ( т.7 а.п. 245- 247).

Також судом не було порушено право обвинуваченого згідно його заяви на ознайомлення в приміщенні суду з матеріалами кримінального провадження для апеляційного оскарження вироку. Така можливість в суді йому надавалась неодноразово, а на його клопотання про ознайомлення в умовах СІЗО йому було надано письмову аргументовану відмову з посиланням на чинну інструкцію з діловодства у загальних судах, після чого він подав заяву до суду про відмову від подальшого ознайомлення ( т.8 а.п. 13- 42).

Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційних скарг обвинуваченого і його адвоката ОСОБА_7 про суворість призначеного покарання ОСОБА_8, вбачаючи при цьому, що рішення в даній частині і вирок суду в цілому є законним , обґрунтованим і вмотивованим.

В судовому засіданні апеляційного суду потерпілою ОСОБА_3 було подано клопотання про вирішення питання про повернення їй речового доказу - мобільного телефону «Самсунг», який належав її вбитому сину - потерпілому ОСОБА_11

Однак, на думку колегії суддів це клопотання підлягає розгляду та вирішенню судом першої інстанції під час виконання вказаного вироку після набрання ним законної сили.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 376 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 лютого 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги цього обвинуваченого та адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_8 залишити той же - тримання під вартою.

Запропонувати суду першої інстанції під час виконання вказаного вироку в порядку , передбаченому ст.ст.537 ч.1 п.14, 539 ч.1, 2 п.4 КПК України, розглянути клопотання потерпілої ОСОБА_3 щодо вирішення питання про повернення їй речового доказу - мобільного телефону « Самсунг», який належав її вбитому сину - потерпілому ОСОБА_11

Дана ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_8, який тримається під вартою,- - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

СУДДІ:

Безверхий О. М. Забара І. К. Моїсеєнко Т. М.