Ухвала суду № 39417061, 12.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року м. Львів Справа № 876/9126/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Волошин М.М.,

представника позивача - Шах Т.М., Яциніної М.-М.С.

представника відповідача - Каранця Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року по справі № 813/3605/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта-Львів» (далі - ТзОВ «Нафта-Львів») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 22 лютого 2013 року № 0000392300/3172, № 0000412300/3174 та № 0000402300/3171.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року вказаний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 22 лютого 2013 року № 0000392300/3172, № 0000412300/3174 та № 0000402300/3171.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 30 січня 2013 року № 45/8/22-1009/31144427, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність цих податкових повідомлень-рішень та відповідно про наявність підстав для їх скасування є помилковим.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 30 січня 2013 року № 45/8/22-1009/31144427, складеного за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Нафта-Львів» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2013 року № 0000402300/3171, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартал 2011 року на суму 1895903.00 грн., № 0000392300/3172, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 5493855.00 грн., з яких на 4395084.00 грн. за основним платежем та на 1098771.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000412300/3174, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 161334.00 грн., з яких на 161333.00 грн. за основним платежем та на 01.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 4395084.00 грн. та завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1895903.00 грн., а також пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 161333.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що позивачем не доведено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рафтола» (далі - ТзОВ «Рафтола»), якому ПАТ «Дельта банк» відступлено право вимоги за кредитними договорами з позивачем, є фінансовою установою, яка має право надавати фінансові кредити та повертати їх з нарахованими відсотками, а тому заборгованість позивача перед ТзОВ «Рафтола» є поворотною фінансовою допомогою, на яку безпідставно не нараховано умовних процентів та не включено їх до складу інших доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток; що заборгованість позивача за отриману від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова торгівельна компанія» (далі - ТзОВ «Нафтова торгівельна компанія») продукцію (дизпаливо) виникла станом на 31 березня 2009 року, сплачена позивачем не була, а тому є безнадійною заборгованістю та безпідставно не включена до складу доходу; а також на те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест-Траст» (далі - ТзОВ «Вест-Траст»), оскільки такі не спричинили реального настання правових наслідків, є безтоварними, в підтвердження чого відповідач посилається на відомості, які містяться в акті перевірки податковим органом ТзОВ «Вест-Траст», відповідно до якого у нього відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, що свідчить про відсутність реального здійснення господарської діяльності та про здійснення ним діяльності лише з метою надання податкової вигоди третім особам.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення ТзОВ «Нафта-Львів» вимог податкового законодавства, а саме завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заниження валового доходу та завищення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Що стосується правомірності формування позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток слід зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З наявної в матеріалах справи копії кредитного договору від 24 грудня 2008 року № 230-01/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті), укладеного між ТзОВ «Український промисловий банк» та ТзОВ «Нафта-Львів», видно, що банк відкриває позивачу відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на умовах, зазначених у договорі.

Листом від 07 липня 2010 року № 65 ТзОВ «Український промисловий банк» повідомив позивача про здійснення з 01 липня 2010 року заміни кредитора шляхом відступлення права вимоги у зобов'язаннях, що діють на підставі зазначеного вище кредитного договору та про необхідність з дати отримання цього листа скеровувати усі платежі в якості погашення заборгованості на рахунки АТ «Дельта Банк».

Крім цього, згідно з договором про відступлення права вимоги від 01 лютого 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 289 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Рафтола», ПАТ «Дельта Банк» зобов'язувався передати ТзОВ «Рафтола», а ТзОВ «Рафтола» зобов'язувався прийняти та оплатити на умовах цього договору всі права вимоги та інші права, які були набуті ПАТ «Дельта Банк» та належать ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору про передачу йому активів та кредитних зобов'язань ТзОВ «Український промисловий банк», зокрема, за генеральним договором від 24 грудня 2008 року № 230-08, укладеним між позивальником ТзОВ «Нафта - Львів» та кредитором ТзОВ «Український промисловий банк», а також кредитним договором, укладеним між тими ж сторонами від 24 грудня 2008 року № 230-01/К-08, за якими на момент здійснення відступлення права вимоги сума заборгованості становить 26717896.58 грн. Даним договором нарахування відсотків передбачено не було.

Про укладення вказаного договору позивача було повідомлено листом АТ «Дельта Банк» від 07 лютого 2011 року № 1 та листом ТзОВ «Рафтола» від 11 лютого 2011 року № 2.

Також в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТзОВ «Рафтола» від 23 грудня 2010 року серії ФК № 268, реєстраційний номер 13102571, відповідно до додатку до якого, до переліку фінансових послуг, які має право здійснювати ТзОВ «Рафтола» без отримання ліцензії та/або дозволів віднесено надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, фінансовий лізинг, надання поручительств, надання гарантій, надання позик, залучення фінансових активів юридичних осіб із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Враховуючи те, що кредитні кошти надійшли позивачу за договором, який передбачав нарахування процентів, а також, що з ТзОВ «Рафтола» жодних договорів ним укладено не було, відступлення права вимоги, набуті ПАТ «Дельта Банк», ТзОВ «Рафтола» без додаткового нарахування відсотків не можна вважати поворотною фінансовою допомогою.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність нараховування податковим органом позивачу суми умовних процентів на заборгованість, право вимоги на яку відступлено ТзОВ «Рафтола» та їх включення до складу інших доходів.

Щодо висновку ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про безпідставне невключення до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, отриманої позивачем суми безповоротної фінансової допомоги за рахунок кредиторської заборгованості перед ТзОВ «Нафтова торгівельна компанія» в сумі 19382958.16 грн., яка, на думку податкового органу, є безнадійною, то слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з вимогами статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як видно з матеріалів справи, 25 лютого 2009 року між ТзОВ «Нафтова торгівельна компанія», як постачальником, та ТзОВ «Нафта-Львів», як покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів № д4-НП-02/09, відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти, у відповідності з умовами договору. Даний договір вступив в силу з моменту його підписання сторонами і діяв до 31 грудня 2010 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного закінчення.

Як видно з наданих позивачем суду копій актів звірки взаєморозрахунків між ТзОВ «Нафтова торгівельна компанія» та ТзОВ «Нафта-Львів», а також виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» з рахунку позивача останнім регулярно здійснювалась оплата за придбані нафтопродукти, а тому враховуючи те, що останній платіж був здійснений позивачем 30 січня 2012 року, що свідчить про переривання строку позовної давності, висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про безнадійність вказаної заборгованості є необґрунтованими.

Щодо висновку ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Вест-Траст», що послужило підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість, то слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника податку права на податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість є фактичне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування в даному випадку є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Як видно з матеріалів справи, 22 січня 2010 року позивачем з ТзОВ «Вест-Траст» було укладено договір № 291/1020/П про поставку останнім за відповідну плату нафтопродуктів.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Вест-Траст» за вказаним вище договором, позивачем надано суду копії податкових накладних, розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних, актів звірки взаєморозрахунків, виписки з банківського рахунку.

Зазначені документи містять усі необхідні реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент ТзОВ «Вест-Транс» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги висновки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про порушення ТзОВ «Вест-Траст» вимог податкового законодавства, що зафіксовані а акті перевірки від 05 квітня 2011 року № 818/233/35395395, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року по справі № 2а/0470/5677/11 за позовом ТзОВ «Вест-Траст» до ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня .2011 року, вказаний позов задоволено, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо призначення та проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТзОВ «Вест-Траст» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період січня 2011 року і складення вказаного вище акта перевірки, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, які полягають у визнанні правочинів, здійснених ТзОВ «Вест-Траст» за період січень 2011 року по ланцюгу з контрагентами - покупцями та постачальниками такими, що вчинені з порушенням цивільного законодавства в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Крім цього, згідно з чинним законодавством дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції між ТзОВ «Нафта-Львів» та ТзОВ «Вест-Траст» реально проведені, а відповідно вказані у виписаних даним контрагентом податкових накладних відомості відповідають дійсності.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року по справі № 813/3605/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 17 червня 2014 року.