Вирок № 39416217, 09.04.2014, Старобільський районний суд Луганської області

09.04.2014

ЄУН 431/437/14-к

провадження 1-кп/431/68/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого-судді Олійник С.В.,

при секретарі Хорольської І.Ю.,

за участі прокурора Носаль Т.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Старобільська Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шульгинка Старобільського району Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого неповнолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, судимого:

1) 12 грудня 2002 року Старобільським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

2) 25 вересня 2003 року Старобільським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно зі ст. 71 КК України приєднано 1 місяць позбавлення волі за вироком Старобільського районного суду Луганської області від 12 грудня 2002 року, остаточно призначено покарання 3 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого 09 березня 2005 року із Свердловської ВК Луганської області (№38) за постановою Свердловського міського суду від 02 березня 2005 року відповідно до ст. 82 КК України із заміною на виправні роботи на строк 1 рік 6 місяців 23 днів з утриманням 20% на користь держави;

3) 11 листопада 2005 року Старобільським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 389 КК України, згідно зі ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно зі ст. 71 КК України приєднано 1 місяць позбавлення волі за вироком Старобільського районного суду Луганської області від 25 вересня 2003 року, остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі;

4) 06 січня 2006 року Старобільським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно з ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за вироком Старобільського районного суду Луганської області від 11 листопада 2005 року остаточно призначено покарання 3 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого 08 грудня 2007 року із Брянківської ВК Луганської області (№11) за постановою Брянківського міського суду від 30 листопада 2007 року керуючись ст. 81 КК України умовно достроково на строк 11 місяців 7 днів,

5) 15 квітня 2010 року Старобільським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчий установі, строк покарання відраховувати з 12 березня 2010 року, звільненого умовно-достроково 02 січня 2013 року за постановою Брянківського міського суду Луганської області на не відбутий строк 1 рік 2 місяці 15 днів,

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 04 липня 2013 року о 09 годині 30 хвилин, реалізуючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), скоєну повторно, знаходячись в будинку АДРЕСА_3, який належить потерпілому ОСОБА_3, скоїв крадіжку мобільного телефону марки «Nokia X2-02» IMEI 1: НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3, вартістю 509,76 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_3 Викраденим ОСОБА_1 розпорядився на свій розсуд, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 509,76 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 04 липня 2013 року о 20 годині 00 хвилин, реалізуючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), скоєну повторно, знаходячись в автомобілі який належить потерпілому ОСОБА_3, скоїв крадіжку мобільного телефону марки «Nokia X2-02» IMEI 1: НОМЕР_4, IMEI 2: НОМЕР_5, вартістю 539,85 гривень, в якому знаходилась флешкарта «micro SD» на 16 ГБ вартістю 130 гривень і, на рахунку якого знаходились гроші в сумі 27 гривень. Викраденим ОСОБА_1 розпорядився на свій розсуд, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 696,85 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 04 липня 2013 року об 23 годині 55 хвилин, реалізуючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), скоєну повторно, знаходячись в будинку АДРЕСА_3, який належить потерпілому ОСОБА_3, скоїв крадіжку цифрової фотокамери «Canon A-470» вартістю 300 гривень, яка належить потерпілому ОСОБА_3 Викраденим ОСОБА_1 розпорядився на свій розсуд, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на суму 300 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину визнав повністю, докладно розповів про обставини скоєного кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні.

У судовому засіданні, відповідно до ст. 349 КПК України, було визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, а саме показань потерпілого, свідків, а також письмових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оспарюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності позиції обвинуваченого. Крім того, показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи та ним не оскаржуються. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 доведена материалами справи.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєна повторно.

При призначенні виду покарання ОСОБА_1 суд, у відповідності до ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

ОСОБА_1 раніше судимий, скоїв злочин середньої тяжкості. За місцем проживання характеризується задовільно, одружений, має малолітнього сина. Офіційно не працює. На обліку у лікаря-нарколога, лікаря-фтизіатра або у лікаря-психіатра не перебуває.

До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, погашення матеріального шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, суд не вбачає.

Виходячи із загальних принципів призначення покарання, з урахуванням обставин справи і даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий та скоїв злочин у період умовно-дострокового звільнення, суд вважає за необхідне призначити покарання у вигляді позбавлення волі на визначений строк в кримінально-виконавчій установі закритого типу, оскільки таке покарання буде відповідати вчиненому обвинуваченим, достатнім для його виправлення і необхідним для попередження нових злочинів.

Оскільки ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення у період відбуття умовно-дострокового звільнення за вироком Старобільського районного суду Луганської області від 15 квітня 2010 року, яким він засуджений за ч.3 ст. 186 КК України до чотирьох років позбавлення волі та звільнений 02 січня 2013 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 15 днів, суд вважає необхідним призначити покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК України.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає.

Цивільний позов потерпілим не заявлено.

Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого згідно до ст. 126 КПК України.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року трьох місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Старобільського районного суду Луганської області від 15 квітня 2010 року у вигляді одного місяця та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік чотири місяця з відбуванням покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

Строк покарання відраховувати з моменту фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь держави - одержувач УДКСУ у Старобільському районі (Старобільський район) 24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396 процесуальні витрати:

за проведення товарознавчої експертизи № 124/7 від 06.08.2013 року у розмірі 391,20 гривень,

за проведення товарознавчої експертизи № 197-86/7 від 13.11.2013 року у розмірі 489,44 гривень.

Речові докази: мобільний телефон марки «Nokia X2-02» в корпусі чорного в поєднанні червоним кольору IMEI1: НОМЕР_4, IMEI2: НОМЕР_5, на якому є подряпини та потертості поверхні корпусу та скла дисплея; та мобільний телефон марки «Nokia X2-02» модель «Х2-02» в корпусі чорного в поєднанні з сірим кольором, IMEI1: НОМЕР_2, IMEI2: НОМЕР_3, на якому є подряпини та потертості поверхні корпусу та скла дисплея, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_4 - повернути ОСОБА_3.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_1 змінити на тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим з дня отримання копії вироку.

Суддя Олійник С.В.