Рішення № 39414772, 20.06.2014, Київський районний суд м. Донецька

Справа № 2/257/847/14

№257/1043/14-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2014 року Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді Шликова С.П.,

за участю секретаря Пташник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради, Київського районної в м. Донецьку ради, Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької міської ради, Київської районної в м. Донецьку ради, Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, в обґрунтування якого зазначив:

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_2, після її смерті була відкрита спадщина в тому числі на належну померлій квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Заповіт ОСОБА_2 за життя не складала.

Позивач ОСОБА_1, як він вказує у своєму позові, є сином померлої ОСОБА_2, а тому вважає, що він має право за законом в тому числі на визнання за ним права власності на вищевказану квартиру.

Для оформлення своїх спадкових прав на квартиру АДРЕСА_1, позивач звернувся до Шостої Донецької державної нотаріальної контори, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 3515/02-31 від 18.12.2013 року відмовлено, оскільки ним не було надано правовстановлюючий документ на квартиру, але який саме не вказано.

Крім того, як вказує позивач у позові, при усній розмові з державним нотаріусом, йому було повідомлено, що він повинен надати Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Даний документ не був виданий померлій ОСОБА_2 з невідомих причин, хоча послуга з його видачі була оплачена нею у відповідності до законодавства України, як зазначає позивач.

Також, позивач зазначає, що на його думку, до Шостої Донецької державної нотаріальної контори були надані усі необхідні документи, а саме: свідоцтво про смерть ОСОБА_2, свідоцтво про народження ОСОБА_1, ордер № 320 від 18.01.1968 року, виданий Виконавчим комітетом Донецької міської ради депутатів трудящих, який, як зазначає позивач, підтверджує право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, а також те, що він є сином померлої; свідоцтво про право власності на квартиру (будинок) № 494 від 07.03.1995 року, видане представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку, відповідно до якого вищевказана квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 50/100; технічний паспорт на квартиру № 494 від 07.03.1995 року; довідку про приватизацію квартири (будинку) від 07.03.1995 року; Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 15966063 від 18.08.2008 року, в якому зазначено, що 50/100 частки квартири, що належали ОСОБА_3 перейшли у власність ОСОБА_2 у спадщину за законом.

Тому позивач вважає, що він має право на спадщину, в тому числі на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, але нотаріус не має можливості оформити у встановленому законом порядку спадщину та видати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, оскільки померла ОСОБА_2 за час свого життя не отримала Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно в бюро технічної інвентаризації.

Позивач також не може отримати цей документ, оскільки з 2012 року Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно на померлих осіб не видається.

Просив суд визнати за ним право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Донецької міської ради до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав до суду письмову заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю, проти задоволення позовних вимог в частині пред'явлення позову про визнання права власності до Донецької міської ради заперечував, посилаючись на те, що жодним чинним нормативним актом не передбачено здійснення міською радою повноважень щодо визнання права власності в порядку спадкування, а також на те, що Донецька міська рада не є належним відповідачем у цій справі, оскільки позивачем не надано доказів, в чому саме полягає порушення, невизнання або оспорювання прав та інтересів позивача з боку Донецької міської ради, а також не вказано підстав для захисту права у зазначений позивачем спосіб. (а.с. 58-60)

Представник співвідповідача Київської районної в м. Донецьку ради до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав до суду письмову заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю, рішення просив ухвалити на розсуд суду відповідно до чинного законодавства України з урахуванням наявних у справі доказів. (а.с. 156)

Представник відповідача Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю. (а.с. 147)

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, вважає позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступним підстав.

Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, відповідно до ст.ст. 1216,1217,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Також, у відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» У законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 4 того ж Закону Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Частиною 1 статті 68 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

У відповідності до глави 13 п. 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

При цьому, відповідно до п.п. 1,2,3 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595, відповідно до статті 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов'язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

При дотриманні названих умов, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду шляхом оскарження дій нотаріуса за правилами позовного провадження.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що підтверджується наданою суду копією свідоцтва про народження. (а.с. 10)

Відповідно до наданої суду копії ордеру № 320 від 18.01.1968 року, виданого Виконавчим Комітетом Донецької міської ради депутатів трудящих, ОСОБА_3 разом з сім'єю, яка складається з трьох осіб було видано ордер на право зайняття та в подальшому користування двокімнатною квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 13)

Крім того, як вбачається з копії свідоцтва про право власності на квартиру № 494 від 07 березня 1995 року, виданого Представництвом Фонду Державного майна України у м. Донецьку, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 50/100 часток квартири кожному, що також підтверджується наданою суду копією технічного паспорту на квартиру. (а.с. 14,15-16)

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18.08.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Донецької державної нотаріальної контори Докуніною І.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 4-2427, ОСОБА_2 є спадкоємницею майна ОСОБА_3, який помер 30 грудня 2007 року, в тому числі з урахуванням 1/2 частки спадкового майна від якого відмовився ОСОБА_1. Спадкове майно, на яке в указаній частці видане свідоцтво, складається з 50/100 частин квартири АДРЕСА_1, що також підтверджується відповідним записом у свідоцтві про право власності на квартиру № 494 від 07.03.1995 року, зробленим державним нотаріусом Шостої Донецької державної нотаріальної контори. (а.с. 19,14)

Крім того, як вбачається з наданим позивачем суду копій квитанцій від 11.06.2008 року, ОСОБА_2 зверталася у червні 2008 року до КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», ДП «Інформаційний центр» МЮУ з метою зареєструвати своє право власності на спадкове майно, а саме на 50/100 часток квартири АДРЕСА_1. (а.с. 12)

У відповідності до наданої суду копії свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у місті Донецьку серія НОМЕР_1 від 12.06.2013 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис № 742. (а.с. 9)

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 37099244 від 08.04.2014 року, виданої Шостою Донецькою державною нотаріальною конторою вбачається, що 30.10.2013 року була заведена спадкова справа № 526/2013 Шостою Донецькою державною нотаріальною контрою до майна померлої ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с.70)

Згідно з відомостями у інформаційній довідці зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 37099271 від 08.04.2014 року, виданої Шостою Донецькою державною нотаріальною конторою, заповіти або спадкові договори померлою ОСОБА_2 не складалися. (а.с. 71)

Крім того, як вбачається з копії спадкової справи № 526/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2, (а.с. 72-102) 30 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Шостої державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті його матері ОСОБА_2 та яка складається у тому числі з квартири АДРЕСА_1, вказавши, що він є єдиним спадкоємцем після смерті своєї матері, інших спадкоємців першої черги не має.

Постановою державного нотаріуса Шостої Донецької нотаріальної контори Денисенко К.В. від 18.12.2013 року № 3515/02-31 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 50/100 частин квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 було відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім'я спадкодавця на вищевказану частину квартири. (а.с. 87)

З урахуванням того, що ОСОБА_2 після отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 зверталася до відповідних органів, які відають реєстрацією нерухомого майна, що підтверджується наданими позивачем у судовому засіданні письмовими доказами, однак з невідомих причин її право власності на 50/100 частин спірної квартири у Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано не було, а позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на всю квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та на підтвердження своїх вимог надав суду низку письмових доказів, які підтверджують дійсність володіння померлою спірною квартирою, а саме: копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.08.2008 року, яке було видано ОСОБА_2 на спадкове майно, яке складається з 50/100 вищевказаної квартири, після смерті її чоловіка ОСОБА_3, свідоцтва про право власності на квартиру № 494 від 07.03.1995 року, яке підтверджує право власності ОСОБА_2 на 50/100 частин вказаної квартири при приватизації нерухомого майна, копії квитанцій від 11.06.2008 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 на виконання вимог чинного на той момент законодавства України зверталася до органів, які відають реєстрацією нерухомого майна з метою зареєструвати своє право власності на спадкове майно, вказана обставина розцінюється судом, як така, що померла ОСОБА_2 реалізувала своє право на спадщину та вчинила усі необхідні дії для реєстрації свого права власності на спадкове майно у встановленому законом порядку, при цьому позивачем було також надано довідку КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» від 22.04.2014 року № 4131, відповідно до якої вбачається, що померла ОСОБА_2 з 18.03.1968 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто по день смерті була зареєстрована та проживала у вищевказаній квартирі, тобто ставилася до неї, як до своєї власності.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на вищевказану квартиру, які пред'явлені останнім до Донецької міської ради та Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку з огляду на наступне:

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

За змістом ст.. 392 ЦК України належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності на спадкове майно, зокрема житловий будинок тощо.

Відповідно до ст. ст. 16,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Донецька міська рада є юридичною особою, що наділена відповідно до чинного законодавства владними повноваженнями, в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону, а також приймає нормативні та інші акти виключно у формі рішень.

Згідно зі ст.. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення її від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду позов про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

У зв'язку з тим, що спадщина, що залишилася після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 не визнавалася судом відумерлою, позивач, як єдиний спадкоємець у встановленому законом порядку звернувся до Шостої Державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, від права на спадкування усунений не був, суд приходить до висновку, що Донецька міська рада не є належним відповідачем по вказаній цивільній справі, позивачем не надано будь - яких доказів того, що Донецькою міської радою були порушені, невизнані або оспорювалися його право на спадщину, а тому позовні вимоги, які пред'явлені до Донецької міської ради, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до положень ст.. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до повноважень органів державної реєстрації речових прав належить в тому числі лише проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, пред'явлені до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до наданої позивачем квитанції про сплату судового збору (а.с. 1), останній сплатив за подання позову про визнання права власності судовий збір у розмірі 243,60 грн., тобто мінімальну ставку судового збору, що дорівнює 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Частиною 2 ст. 80 ЦПК України передбачено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

З урахуванням того, що позивачем було сплачено мінімальний розмір судового збору за подання позову майнового характеру, що вочевидь не відповідає дійсній вартості майна, суд приходить до висновку, що з позивача на користь держави підлягає стягненню недоплачена сума судового збору у розмірі 3410,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 41 Конституції України, ст..ст. 319,328,316,355,364, 1223, 1216,1217,1218 ЦК України, ст..ст. 49,68 Закону України «Про нотаріат», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року № 282/20595, п. 2 Пленуму Верховного суду України № 9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", листом Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24/753/0/4/13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3410 (три тисячі десять) гривень 40 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя