Ухвала суду № 39411061, 23.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 р. Справа № 39338/11

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

з участю позивачів: Калин О.В.та Швеця З.Я.

та представника відповідача: Муратова Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фолдер» до Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення за №0002572302/3 від 29.12.2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

13.01.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за №0002572302/3 від 29.12.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем, в порушення підпунктів 7.2.1., 7.2.3. пункту 7.2, підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням безпідставно визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 716079,00 грн., оскільки висновки викладені в акті перевірки, на підставі якого винесено рішення, не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області за №0002572302/3 від 29.12.2010 року.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що проведеною плановою виїзною перевіркою ТзОВ «Фолдер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 року встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2007 року - березень 2010 року суми сплаченого у ціні товару податку в розмірі 461759,00 грн. на підставі 72 податкових накладних, які були заповнені із невірним зазначенням адреси місцезнаходження покупця - ТзОВ «Фолдер», тобто даних про юридичну адресу останнього на час перевірки, тобто з порушенням підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Муратова Н.І. надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представники позивача Калин О.В. та Швець З.Я. у ході апеляційного розгляду надали пояснення та просять відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені перевіркою неточності в податкових накладних стосуються виключно даних місця юридичної адреси покупця, в даному випадку позивача, що не виключає і не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, в тому числі і особу покупця, вид товару, його вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, а отже й не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачам були врегульовані положеннями Законів України «Про систему оподаткування», «Про податок на додану вартість» та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції чинній на час їх дії.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 06.12.1999 року виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію ТзОВ «Фолдер», та яке 08.12.1999 року взято на облік Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області як платника податків і зборів (том 1 а.с. 128-131).

07.06.2007 року ТзОВ «Фолдер» змінило власну юридичну адресу із вул. Каракая, 24, м. Калуш, Івано-Франківська область (том 1 а.с. 140, 141) на вул. Богдана Хмельницького, 81, м. Калуш, Івано-Франківська область, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 за №045240 від 06.12.1999 року, довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 080501 від 06.05.2008 року (том 1 а.с. 128-130).

Відповідачем, на підставі направлення за №362 від 29.06.2010 року, проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Фолдер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт за №2655/2302/30673278 від 02.08.2010 року (том 1 а.с. 13-74).

Під час перевірки встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2007 року - березень 2010 року суми сплаченого у ціні товару податку в розмірі 461759,00 грн. на підставі 72 податкових накладних, які були заповнені із невірним зазначенням адреси місцезнаходження покупця - ТзОВ «Фолдер», тобто даних про юридичну адресу останнього на час перевірки.

В результаті відповідач, зробив висновок, що включення позивачем за вказаний період до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за вказаними вище податковими накладними, вчинено в порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 461759,00 грн.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач 12.08.2010 року податковим повідомлення-рішення за №0002572302/0 визначив позивачу суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 716 079,00 грн., в тому числі 477 386,00 грн. основного боргу та 238693,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті апеляційного узгодження податкових зобов'язань податкове повідомлення-рішення від 12.08.2010 року змінено на податкове повідомлення-рішення за № 0002572302/3 від 29.12.2010 року (том 1 а.с. 12).

Pа наслідками проведеної перевірки ТзОВ «Фолдер» службовими особами Калуської ОДПІ в Івано-Франківській області 27.09.2010 року щодо головного бухгалтера ОСОБА_4 та директора ТзОВ «Фолдер» ОСОБА_5 складено протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 163-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України (том 1 а.с. 242, 243).

Постановами Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.10.2010 року у справі за №3-2064/10 та у справі за №3-2065/10 головного бухгалтера ОСОБА_4 та директора ТзОВ «Фолдер» ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 163-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн. (том 1 а.с. 112, 113).

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дано визначення, зокрема, таких термінів: первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Під час проведення, з 29.06.2010 року по 26.07.2010 року, виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в документах бухгалтерського обліку ТзОВ «Фолдер» були наявні та зберігались оригінали податкових накладних із відповідними сумами податку на додану вартість, а саме: за № 2880 від 04.10.2007 року, № 3121 від 29.10.2007 року, № 3140 від 30.10.2007 року, № 3328 від 15.11.2007 року, № 3275 від 09.11.2007 року, № 3518 від 09.11.2007 року, № 3413 від 22.11.2007 року, № 3585 від 07.12.2007 року, № 3643 від 13.12.2007 року, № 3775 від 27.12.2007 року, № 3774 від 27.12.2007 року, № 33 від 11.01.2008 року, № 91 від 17.01.2008 року, № 191 від 31.01.2008 року, № 429 від 28.02.2008 року, № 622 від 20.03.2008 року, № 564 від 13.03.2008 року, № 972 від 21.04.2008 року, № 964 від 21.04.2008 року, № 826 від 09.04.2008 року, № 1133 від 13.05.2008 року, № 1322 від 30.05.2008 року, № 1323 від 30.05.2008 року, № 1386 від 06.06.2008 року, № 1440 від 13.06.2008 року, № 1838 від 25.07.2008 року, № 1885 від 30.07.2008 року, № 1602 від 03.07.2008 року, № 2135 від 22.08.2008 року, № 2176 від 27.08.2008 року, № 2286 від 04.09.2008 року, № 2651 від 03.10.2008 року, № 2652 від 03.10.2008 року, № 2766 від 16.10.2008 року, № 2982 від 07.11.2008 року, № 3032 від 13.11.2008 року, № 3178 від 28.11.2008 року, № 3266 від 05.12.2008 року, № 3344 від 12.12.2008 року, № 3460 від 22.12.2008 року, № 3550 від 29.12.2008 року, № 239 від 30.01.2009 року, № 481 від 19.02.2009 року, № 586 від 27.02.2009 року, № 798 від 20.03.2009 року, № 887 від 27.03.2009 року, № 1043 від 10.04.2009 року, № 1369 від 15.05.2009 року, № 1571 від 05.06.2009 року, № 1677 від 20.06.2009 року, № 1730 від 26.06.2009 року, № 1772 від 02.07.2009 року, № 1947 від 24.07.2009 року, № 1942 від 23.07.2009 року, № 1897 від 17.07.2009 року, № 2058 від 06.08.2009 року, № 2157 від 18.08.2009 року, № 2202 від 22.08.2009 року, № 2251 від 28.08.2009 року, № 2270 від 01.09.2009 року, № 2500 від 25.09.2009 року, № 2677 від 17.10.2009 року, № 2699 від 20.10.2009 року, № 2866 від 09.11.2009 року, № 2917 від 17.11.2009 року, № 3285 від 31.12.2009 року, № 3182 від 17.12.2009 року, № 3197 від 18.12.2009 року, № 105 від 22.01.2010 року, № 175 від 30.01.2010 року. № 207 від 22.02.2010 року, № 324 від 22.02.2010 року, № 518 від 19.03.2010 року, № 417 від 05.03.2010 року, всього разом на загальну суму податку на додану вартість 461759,00 грн. (том 1 а.с. 152- 224). Наявність вказаних податкових накладних підтверджено і в самому акті перевірки від 02.08.2010 року.

Придбання товару - картону здійснювалось на виконання договору купівлі-продажу за №773 від 17.01.2007 року, укладеного між ТзОВ «Август-Україна» (продавець, м. Київ) і ТзОВ «Фолдер» (покупець, м. Калуш) (том 1 а.с. 142-144).

В документах бухгалтерського обліку позивача за період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 року, на час проведення перевірки, були наявні та зберігались також: видаткові накладні на картон, виписані ТзОВ «Август-Україна» для позивача; накладні і сертифікати якості, виписані виробником товару ВАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» для ТзОВ «Август-Україна», як постачальника товару для позивача; товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля, які засвідчують факт переміщення товару від виробника до позивача, а також платіжні доручення про фактичний розрахунок позивача із постачальником за проданий товар. Всі вказані документи надані представниками позивача у судовому засіданні та містяться у матеріалах справи (том 2 а.с. 4-250, том 3 а.с. 1-243, том 4 а.с. 1-216).

Позивачем підтверджено подальше використання картону в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції та видатковими накладними щодо відчуження виготовленої продукції за період з жовтня 2007 року по березень 2010 року включно.

Всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання у продавця товару та використання його у власній господарській діяльності є в наявності у позивача.

В результаті проведення господарських операцій з придбання вказаного товару ТзОВ «Фолдер» на підставі підтвердження первинними документами було включено до складу податкового кредиту 461759,00 грн. грн. податку на додану вартість.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що податкові накладні, надані перевіряючим для перевірки мають усі обов'язкові реквізити, визначені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В той же час, у вказаних накладних в рядку місцезнаходження покупця зазначена попередня юридична адреса позивача вул. Каракая, 24, м. Калуш, при тому, що на час складання і видачі таких накладних місце розташування юридичної особи позивача було змінено на вул. Б. Хмельницького, 81/б, м. Калуш.

Із представлених позивачем товарно-транспортних накладних на переміщення товару, за період охоплений перевіркою, вбачається, що місцем (переадресування) розвантаження є вул. Б. Хмельницького, 81/б, м. Калуш, тобто нова юридична адреса позивача.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, однак не погоджується з думкою відповідача, що невірно вказане місцезнаходження покупця в податкових накладних, позбавляє останнього права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі таких накладних з наступних підстав.

Підпункт 7.2.1 пункту 7.2, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Виходячи із системного аналізу норм вказаного Закону суд зазначає, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Така ж правова позиція відображена у аналітичній довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість».

21.06.2007 року позивачем було повідомлено ТзОВ «Август-Україна» про зміну юридичної адреси ТзОВ «Фолдер» з вул. Каракая, 24, м. Калуш на вул. Богдана Хмельницького, 81/б, м. Калуш, що підтверджується листом за №61 від 21.06.2007 року, копія якого міститься в матеріалах справи (том 1 а.с. 145).

Однак, ТзОВ «Август-Україна» не було взято до уваги дані обставини і у вище вказаних податкових накладних зазначено попередню адресу місцезнаходження покупця вул. Каракая, 24, м. Калуш, Івано-Франківська область.

Колегія суддів зазначає, що виявлені перевіркою неточності в податкових накладних стосуються виключно даних місця юридичної адреси покупця, в даному випадку позивача, що не виключає і не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, в тому числі і особу покупця, вид товару, його вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, а отже й не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту.

Крім того, за результатами невиїзної позапланової перевірки ТзОВ «Август Україна» з питань правових відносин з позивачем за період з жовтня 2007 року по березень 2010 року, проведеної ДПІ у Подільському районі м. Києва (акт за №1483/23-10 від 01.09.2010 року), підтверджено відображення у податковому обліку ТзОВ «Август Україна» результатів господарських відносин із ТзОВ «Фолдер», порушень не встановлено (том 5 а.с. 1-224).

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що обставини щодо порушення позивачем правил ведення податкового обліку, які привели до зменшення сум податку на додану вартість, вже встановлені постановами Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.10.2010 року у справі за №3-2064/10 та за №3-2065/10, якими головного бухгалтера ОСОБА_4 та директора ТзОВ «Фолдер» ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 163-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Відповідно до частин 1 і 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрали законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В даному випадку суд вважає за необхідне зазначити, що висновки щодо інших питань, викладені у постанові про адміністративний проступок, не є обов'язковим для суду, який розглядає адміністративну справу, а обставини, які не встановлювались судовим рішенням з будь-яких причин підлягають встановленню адміністративним судом, з посиланням на докази, що не дослідженні у іншому рішенні.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі №2а-157/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

В.С.Затолочний