Ухвала суду № 39411036, 19.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 11041/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В. Большакової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.07.2013р. у справі №819/1543/13-а за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарас" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2013 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарас" у якому просило стягнути з відповідача в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 6810,72 грн., а також пеню в розмірі 80,24 грн. на наступний рахунок: р/р № 31211230700002 ГУДКС України в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача 37977726.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів оскаржило її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 у справі № 819/1543/13-а та постановити нове рішення про задоволення позову.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що при розгляді даної справи судом не враховано за порушення те, що відповідач почав інформувати центр зайнятості лише з 18.06.2012 року. Отже до цього часу у відповідача не було створено робочого місця, та надіслав лише 6 звітів форми 3-ПН з 12 встановлених законодавством, а саме наказом Міністерства соціальної політики № 316 від 17.06.2013р. «Про затвердження форми звітності № 3-ПН „Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України „Про зайнятість населення " тобто відповідач зобов'язаний був надсилати звіти 3-ПН якщо дана вакансія була створена, на протязі 2012 року щомісячно. Згідно роз'яснень спеціалістів центру зайнятості, якщо роботодавцем не надавались звіти щомісячно, то дана вакансія в центрі зайнятості не була актуальною, тобто поданий на початку місяця звіт підтверджує вакансію, а якщо підтвердження відсутнє то відповідно до роботодавця особи на працевлаштування не направляються, що свідчить про те що відповідач не виконав вимог чинного законодавства.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Нормою Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Частиною 3 ст. 19 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

З матеріалів справи вбачається, що середньооблікова чисельність його штатних працівників за 2012 рік складала 14 осіб, тобто відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить - 1 особа, однак даний норматив відповідачем не дотримано в повному обсязі, оскільки відповідно до звіту в штаті підприємства протягом 2012 року не було жодного працівника, якому встановлена інвалідність.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п. 4.4 рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 року № 07.2-10/2 при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад);

- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;

- причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

Відповідно до матеріалів справи, Тернопільським окружним адміністративним судом було здійснено запит №7065 від 25.06.2013. На даний запит Кременецьким районним центром зайнятості було надіслано лист № 03/483 від 02.07.2013 року згідно якого повідомлено, що впродовж листопада - грудня 2011 року ТОВ "Тарас" не подавало звіт про заплановане та фактичне вивільнення працівників-інвалідів, а також у період з 01.12.2012 по 30.06.2012 на обліку в Кременецькому РЦЗ не перебували безробітні-інваліди за кваліфікацією провізор, які відповідали б вимогам звітів про наявність вакансій поданих та підтверджених ТОВ "Тарас" упродовж червня - грудня 2012 року.

Врахувавши вищенаведені аргументи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що відповідачем було вжито всіх заходів у 2012 році, стосовно створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а позивачем по справі не доведено вчинення ним правопорушення. Крім того, позивачем не надано доказів про направлення інвалідів для працевлаштування чи про відмову відповідача в їх працевлаштуванні.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.07.2013р. у справі №819/1543/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: І.В. Глушко

О.О. Большакова

Повний текст ухвали складений 24 червня 2014 року.