Рішення № 39410388, 18.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8125/14 18.06.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до 1. Фермерського господарства «Цюрко»; 2. Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 17 316 гривень 98 копійок

Представники:

від Позивача: Кравець О.І. (представник за довіреністю);

від Відповідача 1: не з'явились;

від Відповідача 2: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетин» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фермерського господарства «Цюрко» (надалі також - «Відповідач-1») та Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» (надалі також - «Відповідач-2») про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 17 316 гривень 98 копійок.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що на виконання умов Договору поставки № АП-21-0006 від 03 червня 2013 року та Додаткового договору № АП-21-0006ДС1 від 20 червня 2013 року Фермерським господарством «Цюрко» належним чином не виконано зобов'язання з оплати поставленої позивачем продукції, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 10 753 гривні 87 копійок. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 730 гривень 09 копійок, відсотків річних в розмірі 3 775 гривень 94 копійки та штрафу в розмірі 2 057 гривень 08 копійок за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Також, вимоги до Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» обґрунтовані тим, що відповідно до договору поруки № ПР-26-0006 від 20 червня 2013 року ПП «Хімагромаркетинг 2000» поручилося за повне та своєчасне виконання Фермерським господарством «Цюрко» зобов'язань за договором поставки № АП-21-0006 від 03 червня 2013 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/8125/14, судове засідання призначено на 28.05.2014 р.

28.05.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог Ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.04.2014 року.

В судове засідання з'явились 28.05.2014 року: представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги Ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.04.2014 року не виконали.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з нез'явленням представників відповідачів, невиконанням вимог ухвали суду, Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2014 року відкладено розгляд справи на 18.06.2014 року.

В судовому засіданні 18.06.2014 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представники Відповідача-1 та Відповідача-2 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується Рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень від 06.06.2014 року та 05.06.2014 року відповідно.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники Відповідача-1 та Відповідача-2 в судове засідання 18.06.2014 року не з'явились, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 18 червня 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

03 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» («Продавець») та Фермерського господарства «Цюрко» («Покупець») укладено Договір поставки № АП-21-0006 (надалі - Договір поставки), відповідно до якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти й оплатити Товар, а саме засіб захисту рослин Тотал К у кількості 120,000 л.

Пунктом 1.2. Договору поставки визначено, що вартість товару на дату укладення договору становить 8 410 гривень 80 копійок.

Відповідно до пункту 2.1. Договору поставки, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість Товару, зазначену в пункті 1.2. договору, в наступні строки: не пізніше 05 червня 2013 року - 1 682 гривні 16 копійок, не пізніше 20 жовтня 2013 року - 6 728 гривень 64 копійки.

20 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» («Продавець») та Фермерського господарства «Цюрко» («Покупець») укладено Додатковий договір № АП-21-0006ДС1 до Договору поставки № АП-21-0006, відповідно до якого сторони домовились доповнити Основний договір поставки наступним додатковим переліком засобів захисту рослин: акселератор NPK у кількості 7 кг, акселератор Моно Цинк у кількості 25 кг, Ацидан у кількості 17,5 кг, Фітолікару кількості 15 кг, на загальну суму 5 303 гривні 07 копійок.

Пунктом 3 Додаткового договору № АП-21-0006ДС1 визначено, що покупець зобов'язаний згідно додаткового договору здійснити оплату в наступні строки: не пізніше 25 червня 2013 року - 1 060 гривень 61 копійку, не пізніше 20 жовтня 2013 року - 4 242 гривні 46 копійок.

Як вбачається з Видаткових накладних № АП-26-0007 від 18 червня 2013 року на суму 8 410 гривень 80 копійок та № АП-26-0010 від 20 червня 2013 року на суму 5 303 гривні 07 копійок, Позивачем поставлено Фермерському господарства «Цюрко» товар на загальну суму 13 713 гривень 87 копійок.

20 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» («Кредитор») та Приватним підприємством «Хімагромаркетинг 2000» («Поручитель») укладено Договір поруки № ПР-26-0006 (надалі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Фермерського господарства «Цюрко» за договорами, передбаченими розділом 2 цього договору.

Пунктами 1.2 та 1.3 Договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату осиного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Кредитора тощо.

Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки, під основним договором в даному договорі розуміють Договір поставки № АП-21-0006 від 03 червня 2013 року та додаткові договори до нього.

Відповідно до виписок з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», Фермерським господарством «Цюрко» сплачено Позивачу за поставлений товар 2 960 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставки № АП-21-0006 від 03 червня 2013 року та Додаткового договору № АП-21-0006ДС1 від 20 червня 2013 року Фермерським господарством «Цюрко» належним чином не виконано зобов'язання з оплати поставленої позивачем продукції, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 10 753 гривні 87 копійок. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 730 гривень 09 копійок, відсотків річних в розмірі 3 775 гривень 94 копійки та штрафу в розмірі 2 057 гривень 08 копійок за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Також, вимоги до Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» обґрунтовані тим, що відповідно до договору поруки № ПР-26-0006 від 20 червня 2013 року ПП «Хімагромаркетинг 2000» поручилося за повне та своєчасне виконання Фермерським господарством «Цюрко» зобов'язань за договором поставки № АП-21-0006 від 03 червня 2013 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки № АП-21-0006 та Додаткового договору №АП-21-0006ДС1 між сторонами згідно пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд зазначає, що факт виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором поставки № АП-21-0006 та Додатковим договором №АП-21-0006ДС1 підтверджується матеріалами справи, а саме: Видатковими накладними № АП-26-0007 від 18 червня 2013 року на суму 8 410 гривень 80 копійок та № АП-26-0010 від 20 червня 2013 року на суму 5 303 гривні 07 копійок.

Як вбачається з банківських виписок з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» та встановлено Судом, Фермерським господарством «Цюрко» сплачено Позивачу за поставлений товар 2 960 гривень 00 копійок.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повну оплату вартості товару, тобто не виконав свої зобов'язання, а тому у останнього наявна заборгованість за поставлений товар в розмірі 10 753 гривні 87 копійок.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами (пункт 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Відповідно до пункту 5.2 Договору поставки, покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно із пунктом 5.4 Договору поставки, у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» про стягнення пені в розмірі 730 гривень 09 копійок та штрафу в розмірі 2 057 гривень 08 копійок є обґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із пунктом 5.5 Договору поставки, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 днів.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» про стягнення відсотків річних в розмірі 3 775 гривень 94 копійки є обґрунтованими.

Як встановлено Судом, 20 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» («Кредитор») та Приватним підприємством «Хімагромаркетинг 2000» («Поручитель») укладено Договір поруки № ПР-26-0006, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Фермерського господарства «Цюрко» за договорами, передбаченими розділом 2 цього договору.

Пунктами 1.2 та 1.3 Договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату осиного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Кредитора тощо.

Частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до Фермерського господарства «Цюрко» та Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 17 316 гривень 98 копійок є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» - задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Цюрко» (80500, Львівська обл., Буський район, село Вербляни, Ідентифікаційний код юридичної особи 20783346) та Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 15; Ідентифікаційний код юридичної особи 30369454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 15; Ідентифікаційний код юридичної особи 30262667) 17 316 (сімнадцять тисяч триста шістнадцять) гривень 98 копійок, з яких: 10 753 гривні 87 копійок сума основної заборгованості, пеня в розмірі 730 гривень 09 копійок, відсотки річних в розмірі 3 775 гривень 94 копійки та штраф в розмірі 2 057 гривень 08 копійок за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

3. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Цюрко» (80500, Львівська обл., Буський район, село Вербляни, Ідентифікаційний код юридичної особи 20783346) та Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 15; Ідентифікаційний код юридичної особи 30369454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 15; Ідентифікаційний код юридичної особи 30262667) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20 червня 2014 року.

Суддя О.В. Чинчин