Рішення № 39410212, 23.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2014 р. Справа № 914/1476/14

За позовом: Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі позивача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до відповідача: Приватного торговельно - посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м. Рава-Руська, Жовківського району, Львівської області

про стягнення заборгованості за договором № 1050Л від 01.09.2011р.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від прокуратури: Лука Г.В. - посвідчення № 020328 від 06.09.2013р.;

Від позивача: Коцелко Ю.В. - представник за довіреністю від 16.09.2013р.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області прокурором Галицького району м. Львова подано позов в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» про стягнення заборгованості за договором № 1050/Л від 01.09.2011р.

Ухвалою суду від 25.04.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 26.05.2014р. З підстав викладених в ухвалі суду від 26.05.2014р. розгляд справи відкладено на 10.06.2014р., а 10.06.2014р. на 23.06.2014р.

В судовому засіданні 23.06.2014р. представник прокуратури позовні вимоги підтримує повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задоволити.

В судовому засіданні 23.06.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 10 545,05 грн. за договором №1050/Л про постачання теплової енергії в гарячій воді, а саме 10 313,17 грн. основного боргу, 83,96 грн. - пені, 53,76 грн. - 3% річних та 94,16 грн. інфляційних втрат.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 23.06.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не надав, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Суд обмежений строком розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 23.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

Між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ПТ-ПМП фірма «Едельвейс» (сторонами у справі) укладено договір про постачання теплової енергії у гарячій воді №1050/Л від 01.09.2011р. (надалі - Договір).

За цим договором Теплопостачальна організація (ЛМКП «Львівтеплоенерго», позивач у справі) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідач у справі) теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1 Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води.

Так, зокрема, п. 3.2.2. Договору передбачено, що споживач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.3. Договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Факт включення відповідачу системи теплоспоживання в опалювальному сезоні 2013/2014 рр. підтверджується актом від 01.10.2013р.

Відповідачу виставлялись рахунки про оплату вартості спожитої теплової енергії з врахування фактичної спожитої теплової енергії та за приєднане теплове навантаження за період з 01.10.2013р. по 31.03.2014р., докази надіслання рахунків в матеріалах справи.

Внаслідок несплати відповідачем вартості теплової енергії за період з 01.10.2013р. по 31.03.2014р. виникла заборгованість у сумі 10 313,17 грн. основного боргу.

Розділом 7 Договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути пеню в розмірі 83,96 грн., інфляційні втрати в розмірі 94,16 грн. та 3% річних в розмірі 53,76 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Відтак, оскільки ЛМКП «Львівтеплоенерго» створене Львівською міською радою та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, яке є представником власника - територіальної громади міста Львова і є органом, до сфери управління якого входить підприємство, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором завдає істотної шкоди інтересам держави в особі органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради.

Також, підтвердженням того, що позов заявлено в інтересах держави, є те, що виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 5.1. Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки відповідач не виконав обов'язку з оплати у строки, визначені пунктом 6.3. Договору, вимоги позивача про стягнення 10 313,17 грн. основного боргу, в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, пунктом 7.2.3. Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Суд здійснивши перерахунок пені (з врахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день та п.6.3.Договору), дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня в межах заявлених позовних вимогах в сумі 83,96 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України та п.6.3.Договору), дійшов висновку, що стягненню підлягає 52,89 грн. - 3% річних. В частині стягнення 0,87 грн. 3% річних слід відмовити.

Суд, здійснюючи перерахунок інфляційних втрат, встановив що стягненню підлягає 94,16 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Згідно з статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 2 ч.2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки прокуратура Галицького району м. Львова звільнена від сплати судових витрат та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати в розмірі 1 827,00 грн. стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 254, 526, 530, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 29, 33, 34, 38, 49, 69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» (80316, Львівська область, Жовківський район, місто Рава-Руська, вулиця Калнишевського, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи 13808034) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1; ідентифікаційний код 05506460) 10 313,17 грн. основного боргу, 94,16 грн. інфляційні втрати, 52,89 грн. - 3% річних та 83,96 грн. - пені.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» (80316, Львівська область, Жовківський район, місто Рава-Руська, вулиця Калнишевського, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи 13808034) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1 827,00 грн. судового збору.

5. Накази видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.06.2014 року.

Суддя Коссак С.М.