Ухвала суду № 39408376, 12.06.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/1-763/2011

Провадження № 11/779/73/2014

Категорія ч.3 ст.212 КК України

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк Іванна Петрівна

Суддя-доповідач Ткачук Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді: Ткачук Н.В.,

суддів: Кавацюка М.Ф., Шкрібляка Ю.Д.,

з участю прокурора: Рибки Л.Я.,

захисника: ОСОБА_2,

засудженого: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, підприємця, не судимого, -

засуджено:

- за ч.1 ст. 366 КК України до 850 гривень штрафу та на підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

- за ч.1 ст. 212 КК України до 5100 гривень штрафу та на підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов залишено без розгляду.

Відповідно до ст. 81 КПК України (1960 року) вирішено питання речових доказів.

За вироком суду, ОСОБА_3 перебуваючи на посаді директора ТзОВ «Енергобуд», тобто службовою особою даного товариства, наділеного організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, упродовж січня 2009 року - вересня 2010 року, умисно ухилився від сплати податку з доходів фізичних осіб, які входять в систему оподаткування, введенні в установленому законом порядку податків на загальну суму 37 272 гривень, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, а також переслідуючи корисливі мотиви упродовж січня 2009 року - вересня 2010 року під час виплати заробітної плати працівникам, з якими ним були укладені цивільний-правові договори на виконання робіт по об'єкту будівництва, умисно не нарахував і не сплатив до бюджету податок із доходів фізичних осіб, внаслідок чого умисно ухилився від сплати до бюджету даного податку на загальну суму 37 272 гривень.

У апеляції прокурор у зміненому виді вважає, що вирок суду підлягає скасуванню в зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості. Просить в зв'язку з суттєвими порушеннями норм кримінального та кримінально-процесуального права вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, засудженого та його захисника, які заперечили проти апеляції, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора слід задовольнити частково.

Виходячи з вимог ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Даних вимог закону судом не було дотримано.

Відповідно до вимог ст. 367 КПК України 1960 року підставами для скасування вироку є істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.

За змістом ст. 334 КПК України 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованим - підстави для цього.

Як вбачається з вироку, судом при його постановленні даних вимог закону в повній мірі дотримано не було.

На думку колегії суддів, висновки суду, викладені у вироку щодо засудження ОСОБА_3 є суперечливими.

Судом в мотивувальній частині вироку у фабулі, яку встановив суд, зазначено, що органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значних розмірах, а також у вчиненні службовою особою підроблення, тобто у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складанні і видачі завідомо неправдивих документів.

В подальшому, описуючи вчинений злочин, суддя вказує, що вчинений ОСОБА_3 злочин призвів до фактичного ненадходження до бюджету коштів в сумі 37272 гривні, що становить особливо великий розмір. Тобто зазначене у фабулі справи не відповідає фактичним обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що судом в порушення вимог ст. 22, 64 КПК України 1960 року справу розглянуто однобічно та неповно, що виразилося у не з'ясуванні всіх істотних обставин справи, так і недостатності доказів, їх поверховому дослідженні. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до помилки пов'язаної з оцінкою доказів і вмотивованості судового рішення.

Суд повинен проаналізувати всі зібрані у справі докази, тобто всі фактичні дані, які містяться у свідченнях свідків, підсудного і т.д., які затверджують або спростовують обвинувачення. При постановленні вироку суд на своє внутрішнє переконання, яке ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з погляду їх відносності, допустимості і достатності для вирішення питань, визначених у ст.324 КПК України. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Як вбачається з протоколу судового засідання, про що суд зазначив у вироку, що ОСОБА_3 визнав вину частково. Нараховані ДПІ м. Івано-Франківська суми з податку на прибуток 1 076 588 грн. визнав необґрунтованими та незаконними, а в частині донарахованих сум з податку на додану вартість в сумі 1 041 644 грн. та податку з доходів фізичних осіб визнав вказані податки та збори. (т.21 а.с. 188).

Однак суд, постановляючи вирок вказує, що не здобуто доказів ухилення ОСОБА_3 від сплати податків на додану вартість в сумі 1 041 644 грн., визнав несплату податку з доходів фізичних осіб, які входять в систему оподаткування, введенні в установленому законом порядку податків на загальну суму 37 272 гривень, в зв'язку з цим перекваліфіковує дії ОСОБА_3 з ч.3 на ч.1 ст. 212 КК України.

Частина 1 ст. 212 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, якщо відповідні діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах (під значним розміром коштів слід розуміти суму податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в 1000 і більше разів перевищують установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян).

Поняття ж неоподатковуваний мінімум доходів громадян розкривається в Податковому кодексі України. Так, відповідно до системного тлумачення пункту 5 підрозділу 1 Розділу ХХ, пункту 1 Розділу ХІХ, пункту 169.1.1, пункту 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України, до 31 грудня 2014 року неоподатковуваний мінімум доходів громадян (для цілей кваліфікації злочинів) дорівнюватиме 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у розрахунку на місяць), встановленому Законом на 01 січня звітного податкового року.

Згідно п.11 ППВСУ від 08.10.2004 року №15 та Постанови від 28.05.2004 року №9 при вирішенні питання про відповідальність за продовжуваний злочин чи про його кваліфікацію треба виходити з кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або кількості розмірів податкової соціальної пільги, вирахуваних за кожен період окремо.

Відповідно докладний аналіз по реальних епізодах може дати підстави для того, щоб загальна сума нарахувань була розділена на окремі складові (які в свою чергу складаються із діянь визнаних тотожними), кожна із яких буде оцінюватися з погляду межі кваліфікації окремо.

В зв'язку з наведеним, необхідно правильно встановити фактичні обставини та відповідно кваліфікувати дії ОСОБА_3 і за наявності підстав притягнути до відповідальності.

Згідно з вимогами ст.367 КПК України 1960 року, апеляційний суд скасовує вирок і справу повертає на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, коли при наявності у справі суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд узяв до уваги одні докази і відкинув інші, і коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Згідно з вимогами ст. 334 КПК України, вирок суду повинен бути мотивованим. Під мотивуванням, тобто обґрунтуванням висновків суду, розуміється не простий виклад (тим більше - перерахування) доказів, або, що ще гірше, тільки джерел доказів, а їх аналіз.

Мотивування повинно відповідати декільком вимогам: вирок може ґрунтуватися тільки на тих доказах, що були розглянуті в судовому засіданні; висновки суду повинні відповідати тому, що встановлено в судовому засіданні; вирок може ґрунтуватися лише на точно встановлених фактах, а не на припущеннях. Аналізовані докази варто викладати таким чином, щоб був ясний їхній логічний зв'язок з фактом злочину.

Однак суд, при розгляді справи, не виконав вказані в законі вимоги, так як у вироку описав всі вивчені ним докази, проте не проаналізував їх належним чином.

Крім того, суд, вказавши у вироку, що дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.1 ст.212 та ч.1 ст. 366 КК України не зазначив за якими кваліфікуючими ознаками цих статей визнав вину ОСОБА_3 та що саме він вчинив.

За таких обставин вирок суду слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, при якому більш повно та всесторонньо дослідити обставини справи, дати належну оцінку всім доказам по справі та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Також при новому судовому розгляді слід перевірити й інші, викладені в апеляціях доводи щодо порушення норм кримінально-процесуального закону.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що постановлений судом вирок є незаконний, оскільки постановлений з істотними суперечностями у вироку та грубим порушенням норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства

З врахуванням наведеного, вирок суду є незаконним та підлягає до скасування з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду необхідно з дотриманням кримінально-процесуального закону дослідити всі обставини справи, дати оцінку всім доказам і постановити законне та обґрунтоване рішення, яке би відповідало фактичним обставинам, встановленим по справі.

Крім цього як вбачається із матеріалів справи (протоколу судового засідання т.21 а.с. 192) вищезгаданий вирок було проголошено 10 грудня 2013 року хоча у вироку зазначено 2012 року .

Керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2013 року відносно ОСОБА_3 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Головуючий Н.В. Ткачук

Судді: М.Ф. Кавацюк

Ю.Д. Шкрібляк

Згідно з оригіналом

Суддя Н.В. Ткачук