Рішення № 39407306, 03.06.2014, Кам'янобрідський районний суд м. Луганська

№ 436/2171/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2014 р. Кам'янобрідський районний суд м.Луганська у складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.

при секретарі Сульянові В.О.,

за участю

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Бикова В.І., Крупнік О.М.,

Трунова О.В., Янченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Луганськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого Акціонерного Товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі ДП «Луганський облавтодор» «ДАК «Автомобільні дороги України») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Кам'янобрідського районного суду м.Луганська із даним позовом, в обґрунтування своїх позовних вимог зазначивши, що їй на праві власності належить автомобіль марки Тойота-Авенсис 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1. 27.07.2011 р. о 10.25 годині вона рухалась по трасі Т 1320 з боку м.Луганськ у напрямку м.Ровеньки зі швидкістю 70 км/год. На 19 км. траси асфальтове покриття було пошкоджено, а саме, посеред полоси її руху були три ями глибиною 10-12 см. та діаметром 60-100 см., а з правої сторони асфальтове покриття було звужене внаслідок його пошкодження і вздовж узбіччя була канава глибиною 12-15 см. та шириною 25-30 см. Внаслідок попадання у вказані ями та канаву, її автомобіль втратив керування, був викинутий на узбіччя зустрічної смуги руху де відбулося його опрокидування та неодноразове перевертання, унаслідок чого відбулося ДТП. З перевернутого автомобіля вона з пасажиром, котрий разом зі нею знаходився у автомобілі, вийшли самостійно та ніяких жалоб на стан здоров'я не було, крім кількох синяків та забоїв, тому швидку допомогу на місце ДТП вона не викликала.

В ході проведення перевірки обставин ДТП, 09.08.2011р. старшим інспектором Лутугинського УДАІ УМВС України в Луганської області лейтенантом міліції Кравченко А.І. було призначено експертизу технічного стану її автомобіля НОМЕР_2, згідно висновків якої автомобіль на момент ДТП був в технічно справному стані, несправностей, які могли б вплинути на механізм досліджуваної дорожньо-транспортної події виявлено не було. Проте, вказаним працівником ДАІ був складений протокол про наявність в діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Під час розгляду у Артемівському районному суді м.Луганська адміністративної справи була проведена судова автодорожня та автотехнічна експертиза. З огляду на висновок експертів та інші докази по справі, судом по адміністративній справі 28.12.2011 року була винесена постанова, якою провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУАП по факту ДТП, що відбулося 27.07.2011 року було закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. У зв'язку із чим позивач вважає, що рішенням суду по адміністративній справі встановлена та обставина, що в ДТП, яке відбулося 27.07.2011 р. за участю керованого нею автомобіля, відсутня її вина.

Але, окрім відсутності її вини у ДТП, висновком комплексної комісійної судової дорожньо-технічної та автотехнічної експертизи № 10028/10029 від 30.11.2011 року встановлено наявність зв'язку між неналежним станом дорожнього покриття в місці ДТП і дорожньо-транспортною пригодою, а саме наявність станом на 27.07.2012 р. (10.25 год.) на 19 км. траси Т 1320 по смузі руху з боку м.Луганськ у напрямі м.Ровеньки трьох ям: діаметром 60 см. глибиною 12 см., діаметром 100 см. глибиною 12 см., діаметром 60 см. глибиною 10 см. є недодержанням вимог п.3.1ДСТУ 3587-97 і свідчить про неналежний технічний стан дорожнього покриття. У висновках експертиз також зазначено, що рівень узбіччя у місці ДТП розташований нижче ніж рівень проїзної частини на глибину 12- 15см., при нормативному - не більше ніж 4 см., тобто стан узбіччя у місці скоєння ДТП не відповідав п.3.2.1 ДСТУ 3587-97. Внаслідок вказаної ДТП було спричинено шкоду її майну та здоров'ю, а саме внаслідок дорожньо-транспортній пригоді було пошкоджено належний позивачу автомобіль, та за висновками дослідження розмір спричиненої матеріальної шкоди внаслідок пошкодження її автомобіля складає 128232,06 грн.

Окрім того, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було спричинено шкоду здоров'ю позивача. Так, на другий день після ДТП 28.07.2011 р. вона проснулася з дуже сильними болями в області шиї, голови, запамороченням; іноді її нудило. 28.07.2011 р. вона звернулася за допомогою до Луганської міської багатопрофільної лікарні № 3 та з 28.07.2011р. по 10.08.2011 р. нею було пройдено курс лікування, під час якого їй було призначено медікометозне лікування та накладено фіксувальну пов'язку на шийний відділ хребта строком на три тижні. Загалом за рецептами лікарів нею було придбано медичних препаратів на загальну суму 987,61 грн., що підтверджується фіскальними чеками та рецептами.

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач вважає що їй було спричинено моральні страждання, які полягають в наступному. Вона є мамою малолітньої доньки, і в момент ДТП вона дуже перелякалась, що загине в аварії та її дитина залишиться без матері. Крім того, в результаті ДТП позивач отримала травми, які спричиняли їй фізичний біль досить тривалий час; для лікування вона була змушена проходити медичні процедури, які також спричиняли їй болеві відчуття. Внаслідок ДТП вона була змушена тривалий час терпіти фізичний страждання від болю, який їй спричиняли травми та медичні процедури. Лікарями позивачу було накладено фіксувальну пов'язку на шийний відділ хребта, з якою вона мала ходити цілодобово на протязі трьох тижнів. Вона, молода жінка, була вимушена на протязі трьох тижнів з'являтися на людях у цій жахливій пов'язці. Кожного разу при зустрічі з родичами, друзями та знайомими вона відчувала сором за свій вигляд. Ця пов'язка сковувала її рухи, вона не могла нормально рухатися. Вона досить тривалий час після ДТП боялось сідати за кермо, та навіть на теперішній час вона відчуває страх коли бачить на своєму шляху вибоїни. Розмір душевних страждань оцінюється у 20000,00 грн., які включають в себе усі страждання, які довелося перенести їй з вини відповідача, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан її здоров'я, моральні переживання .

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача сплачені нею, судові витрати та витрати пов'язанні із залученням експертів. У зв'язку із чим, позивач просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування - матеріальної шкоди 128232 гривні 06 копійок; у відшкодування витрат на експертизу 700 гривень та 750 гривень; в рахунок відшкодування витрат на лікування просила стягнути 987 гривень 61 копійку; у відшкодування моральної шкоди 20000 гривень та судові витрати у розмірі 1506 гривень 69 копійок, та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги, надала аналогічні пояснення викладеним у позові. Також з приводу заперечень представників відповідача зазначила, що вони не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: 1).матеріалами адміністративної справи, якими встановлено: - відсутність складу адміністративного правопорушення у її діях під час ДТП; - стан дорожнього покриття та узбіччя на ділянці траси Т 1320 не відповідав вимогам ДСТУ 3587, а у відповідності до вимог ст.61 ЦПК України, ці обставини доказуванню не підлягають; 2).Постанова КМ України № 538 від 30.06.2005 р. «Про затвердження Порядку обліку дорожньо-транспортних пригод», наказ МВС України № 1242 від 28.12.2005 року «Про затвердження картки обліку дорожньо-транспортних пригод та Інструкції щодо її заповнення» і вказівка від 05.11.2007 року № 2471/7375, на які як на підстави своїх заперечень посилається відповідач, прийняті з метою впорядкування статистичних спостережень і звітності та проведення аналізу стану безпеки дорожнього руху і не містять вимог щодо порядку оформлення ДТП, вони регламентують тільки порядок обліку та оформлення статистичних карток, тобто не регулюють правовідносини, що виникли між нею та відповідачем і з приводу яких вона звернулася до суду. Крім того, дана вказівка є рекомендацією і не має сили нормативного документу. Предметом доказування в даній цивільній справі є наявність причинно-слідчого зв'язку між неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо утримання дороги та шкодою, що була її спричинена внаслідок ДТП. Проте позивач зазначає, у своїх запереченнях відповідач не приводить жодного доказу належного виконання ним обов'язків з утримання відповідної ділянки траси Т 1320 та доказів належного стану дорожнього покриття та узбіччя на вказаній ділянці, і як наслідок не наводить доказів відсутності його вини у ДТП. У зв'язку із чим, просила заявлені нею позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, вважають їх незаконними та необґрунтованими. Обстеження дорожніх умов у місці дорожньо-транспортної пригоди з метою одержання об'єктивних статистичних даних для оцінки стану аварійності на автомобільних дорогах, регулюється Постановою КМ України від 30.06.2005 року №538 «Про затвердження Порядку обліку дорожньо-транспортних пригод», наказом МВС України № 1242 від 28.12.2005 року «Про затвердження картки обліку дорожньо-транспортних пригод та Інструкції щодо її заповнення». Зі змінами, наказом Державної служби автомобільних доріг України від 28.03.206р. №110 «Про затвердження Порядку обліку, реєстрації та оперативної передачі інформації про дорожньо-транспортні пригоди, що скоїлись на автомобільних дорогах загального користування». На підставі даних нормативних актів було видано Вказівку від 05.11.2007 року № 2471/7375, згідно яких начальників ДАЇ було зобов'язано своєчасно інформувати та викликати відповідальних посадових осіб дорожніх організацій на місця ДТП, забезпечувати спільне обстеження місць ДТП. Але, як свідчать матеріали справи, про обставини цієї ДТП відповідач не повідомлявся, відповідні працівники підприємства на місце ДТП не викликались, ніяких актів обстеження ділянки дороги з відповідальними посадовими особами дорожніх організацій не складалось. Крім того, представник відповідача зазначив, що в матеріалах адміністративної справи є висновок комплексної судової дорожньо-технічної експертизи, але вони з даним висновком не згодні оскільки він не відповідає обставинам справи, зроблений внаслідок одностороннього аналізу доказів, що перебувають у матеріалах справи, та спростовується тим, що відсутні будь-які правові підстави вважати що ДТП сталося з вини відповідача. В матеріалах справи відсутні докази, а саме постанова суду про визнання дорожню службу виною в скоєнні ДТП. Окрім того, представник відповідача вважає, що відшкодовувати матеріальну та моральну шкоди може тільки винна особа, але позивач не надав до суду належних та допустимих доказів саме провини відповідача у ДТП. Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вини в скоєнні ДТП ДП «Луганський облавтодор» то і відсутні підстави для задоволення позову, у зв'язку із чим просили у його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

27.07.2011 року о 10 годині 25 хвилин ОСОБА_1 рухаючись по трасі Т1320 на 19 км. з боку м.Луганську напрямку м.Ровеньки на автомобілі Тойота-Авенсис, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_6, потрапила у дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно свідоцтва про шлюб 21.09.2007 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1, актовий запис №236.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль Тойота-Авенсис, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований за ОСОБА_1 (т.1 а.с.106).

З матеріалів адміністративної справи №3/1203/2121/2011 у відношенні ОСОБА_1 за ст.124 КпАП України вбачається, що в провадженні Артемівського районного суду м.Луганська перебував даний матеріал, та згідно протоколу про адміністративне правопорушення було зафіксовано, що ОСОБА_1 27.07.2011 р. о 10.25 год. рухаючись по трасі Т 1320 на 19 км. на автомобілі НОМЕР_4, не обрала безпечну швидкість руху з урахуванням дорожнього покриття та дорожньої обстановки, не впоралась з керуванням та допустила опрокидування. До даного протоколу додано протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.07.2011р., складеного інспектором ДАІ Лутугинського району та за участі понятих - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, у якому зазначені відомості щодо елементів дороги на які сталося ДТП, та ширина дорожнього покриття, з долученням схеми місця події з підписами усіх учасників огляду. Також було долучено протокол огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу від 27.07.2011р., згідно якого були зафіксовані ті пошкодження автомобіля Тойота-Авенсис, які можливо було виявити шляхом візуального огляду, складеного за участі понятих, а також долучено пояснення ОСОБА_1, свідків та рапорт працівника міліції. Також було долучено фотознімки місця пригоди, а саме проїзної частини та автомобіля після ДТП та диск із відео файлами, безпосередньо місця пригоди, обставин події та стан автомобіля після ДТП.

Під час проведення перевірки обставин ДТП, 09.08.2011р. старшим інспектором Лутугинського УДАІ УМВС України в Луганської області лейтенантом міліції Кравченко А.І. було призначено експертизу технічного стану автомобіля НОМЕР_2. Згідно із висновком експертного дослідження технічного стану транспортного засобу № 371/18 від 10.08.2011 року, експертом Красношлик Ф.В, зазначено, що несправностей автомобіля Тойота-Авенсис, держ.номер НОМЕР_6, які могли б вплинути на механізм досліджуваної дорожньо-транспортної події експертним оглядом не встановлено (т1 а.с.100-105). Таким чином, автомобіль на момент ДТП був в технічно справному стані.

На підставі ухвали суду від 09.09.2011 р. по справі було призначено судово-автодорожню та судово-автотехнічну експертизу, проведення якої було доручено спеціалістам Харьківського НДІСЕ ім.засл. професора М.С.Бокаріуса, яких було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України та у розпорядження яких була надана адміністративна справа.

Згідно висновку комплексної комісійної судової дорожньо-технічної та авто технічної експертизи №10028/10029 від 30.11.2011 року було зазначено, зо стан дорожнього покриття у місці ДТП, з технічної точки зору, не відповідав вимогам п.3.1.1,3.1.2 ДСТУ 3587. З причин, які вказані в дослідницькій частині висновку, визначити чи відповідає вимогам нормативів по безпеці дорожнього руху різке звуження проїзної частини дороги неможливо. Стан узбіччя у місці скоєння ДТП не відповідав вимогам п.3.2.1 ДСТУ 3587. Облаштування ділянки дороги технічними засобами організації дорожнього руху на час скоєння ДТП не відповідало вимогам Загальних положень розділу 3, п.4.1.1, 4.1.6 ДСТУ 3587 та п.п.10.3.1, 10.3.16, 4.3.19, 10.5.25 ДСТУ 4100. В даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля Тойота -Авенсис ОСОБА_1 повинна була діяти відповідно до вимог п.10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній обстановці водій ОСОБА_1 (захарова) не мала технічної можливості зупинити керований нею автомобіль до місця розташування вибоїн на проїзній частині. В даному конкретному випадку невідповідність у стані дорожнього покриття вимогам п.п.3.1.1, 3.1.2. ДСТУ 3587 стані узбіччя п.п.3.2.1, 3.2.2. ДСТУ 3587 та невідповідності в організації дорожнього руху вимогам Загальних положень розділу 3 п.п.4.1.1, 4.1.6 ДСТУ 3587 та п.п.10.3.1, 10.3.16, 4.3.19, 10.5.25 ДСТУ 4100 знаходяться з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті розгляду вказаної адміністративної справи № 3/1203/2121/2011 від 28.12.2011 року, судом прийнято постанову, якою встановлені наступні обставини, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, т.я. вона не допустила порушення правил дорожнього руху; стан дорожнього покриття та узбіччя на ділянці траси Т 1320 не відповідав вимогам ДСТУ 3587 (т.1 а.с.110- 125).

На підставі зазначених документів та висновку експертизи постановою Артемівського районного суду м.Луганська від 28.12.2011р. провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КпАП України закрито у зв'язку з відсутністю складу правопорушення. Дана постанова суду набрала чинності.

Відповідно до правил ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, відсутність з боку ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху і неналежний стан дорожнього покриття та узбіччя відповідної ділянки дороги, на якій сталося ДТП, встановлено рішенням суду, яке має приюдиційне значення, тому вказані обставини доведенню під час розгляду даної цивільної справи не підлягають.

Заперечення представників відповідача, в частині неналежного оформлення інспектором ДАІ протоколів та схем є необґрунтованими, оскільки.

Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтею 124 КУпАП, регулюється «Інструкцією з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої наказом МВС України № 77 від 26.02.2009 року. Так, згідно із п. 6 вказаної інструкції, працівниками ДАІ 27.07.2011 р. на місці ДТП були складені: протокол огляду місця події, схема місця ДТП, протокол про адміністративне правопорушення, протокол огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу із зазначенням наявних на час огляду пошкоджень транспортного засобу, з ОСОБА_1 відібрані пояснення.

Постанова КМ України № 538 від 30.06.2005 р. «Про затвердження Порядку обліку дорожньо-транспортних пригод», наказ МВС України № 1242 від 28.12.2005 року «Про затвердження картки обліку дорожньо-транспортних пригод та Інструкції щодо її заповнення» і вказівка від 05.11.2007 року № 2471/7375, на які як на підставу своїх заперечень посилається відповідач, прийняті з метою впорядкування статистичних спостережень і звітності та проведення аналізу стану безпеки дорожнього руху (преамбула до Постанови КМУ) і не містять вимог щодо порядку оформлення ДТП, вони регламентують тільки порядок обліку та оформлення статистичних карток, тобто не регулюють правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем.

Крім того, Вказівка від 05.11.2007 року № 2471/7375 є рекомендацією і не має сили нормативного документу, бо у відповідності із правилами ст.57 Конституції України, нормативно-правові акти не доведені до відома громадян в порядку, встановленому законом, є недійсними. Таким чином, зазначена Вказівка не може впливати на права та обов'язки позивача і не породжує жодних цивільно-правових наслідків в даному випадку.

Згідно із ст. ст. 6, 19 Конституції України, органи виконавчої влади діють в рамках наданих їм повноважень в порядку, передбаченому діючим законодавством України. Таким чином, під час оформлення даної ДТП працівники ДАІ мали керуватися тільки Наказом Міністерства внутрішніх справ України №77 від 26.02.2009 р., вимоги якого були виконані в повному обсязі.

Під час судового засідання представником відповідача були заявлені клопотання про виклик до суду у якості свідків працівника Лутугинського ДАІ ОСОБА_14, понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яке було задоволено судом. Дані свідки до суду не з'явились, у зв'язку із чим судом у відповідності до вимог ст.94 ЦПК України був застосований привід, але який також не був виконаний. Таким чином, судом були використані усі важелі щодо забезпечення повного та всебічного розгляду даної справи, а саме належного виклику свідків.

Заперечення представника відповідача щодо достовірності висновку експертизи, його заперечення з приводу того що експертиза проведена без дослідження усіх обставин події, однобічно та з урахуванням лише пояснень позивача є необґрунтованими з наступних обставин.

Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Комплексна комісійна судова дорожньо-технічна та авто технічна експертиза № 10028/10029 від 30.11.2011 року була проведена в рамках адміністративної справи та містить інформацію щодо предмета доказування в даній цивільній справі. Вказаний доказ отриманий в порядку, передбаченому законом для судових експертиз, висновки експертизи відповідають по формі та змісту вимогам ЗУ «Про судову експертизу» та Методичним рекомендаціям по проведенню автототехнічних експертиз. Таким чином, з огляду на положення ст.ст. 58, 59 ЦПК України, вказаний доказ є належним та допустимим доказом та підлягає оцінці судом в порядку, встановленому діючим законодавством України.

Представником відповідача не було надано до суду доказів щодо інших обставин події, стану та елементів дорожнього покриття у місці ДТП. Його заперечення в тій частині, що висновок є однобічним, ґрунтується виключно на його думці, але з матеріалів адміністративної справи вбачається, що суд при призначені експертизи попередив експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України, та представником відповідача не було надано до суду доказів, які б підтверджували притягнення експертів до кримінальної відповідальності.

Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць і доріг населених пунктів та залізничних переїздів визначені ДСТУ 3587-97, затвердженими Наказом Держстандарта України від 31.07.1997р. № 441, згідно із преамбулою до яких, автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів. У всіх випадках у разі виявлення будь-яких відхилень від вимог цього стандарту, а також на період проведення дорожніх робіт повинні негайно встановлюватися технічні засоби організації дорожнього руху та вводитися обмеження швидкості.

Відповідно із додатком А до ДСТУ 3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди» зазначена дорога відноситься до доріг категорії IV-V групи В.

Пунктом 3.1. «Покриття проїзної частини» ДСТУ 3587-97 встановлено, що покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. Для траси Т 1320 гранично допустимі пошкодження площі покриття складають 3,0 (7,0) кв.м., а згідно із п. 3.1.2 ДСТУ 3587-97 - гранична глибина окремих вибоїн не повинна перевищувати 6 см.

Окрім того, згідно із п. 3.2. «Вимоги до узбіччя» ДСТУ 3587-97, узбіччя і розділювальні смуги, що не відокремлені від проїзної частини бордюром, не повинні бути нижче за рівень прилеглої кромки проїзної частини більше ніж на 4,0 см, а величина поперечного ухилу узбіч не повинна відрізнятися від вимог СНиП 2.05.02 більше ніж на 10 %. Руйнування поверхні ґрунтових узбіч, розділювальних смуг і укосів земляного полотна не допускається глибиною більше ніж 4 см. Усунення дефектів узбіч і розділювальних смуг слід здійснювати протягом 10 діб з моменту виявлення.

У висновку комплексної комісійної судової дорожньо-технічної та автотехнічної експертизи № 10028/10029 від 30.11.2011 року зазначено, що рівень узбіччя у місці ДТП розташований нижче ніж рівень проїзної частини на глибину 12 - 15 см., при нормативному - не більше ніж 4 см., тобто стан узбіччя у місці скоєння ДТП не відповідав п.3.2.1 ДСТУ 3587-97; а наявність на 19 км. траси Т 1320 по смузі руху з боку м. Луганськ у напрямі м. Ровеньки трьох ям: діаметром 60 см. глибиною 12 см., діаметром 100 см. глибиною 12 см., діаметром 60 см. глибиною 10 см. є недодержанням вимог п. 3.1.1 ДСТУ 3587-97 і свідчить про неналежний технічний стан дорожнього покриття.

Вказані обставини також підтверджуються протоколом огляду місця події, фотознімками та відео файлами.

До суду було надано схему огородження місця проведення робіт у період з 01.03.2011 року по 15.11.2011р. на автодорозі Т -13-20 Георгіївка - Ровеньки (т.2 а.с.12-14).

Згідно інформації наданої ДП «Луганський облавтодор» філіал «Лутугинський райавтодор» від 02.06.2014р., при весняному комісійному обстежені автодоріг в 2011-2012р. було оглянуто 221 км обслуговуємих автодоріг, та було виявлено 61247 кв.м. ямочності. Недовиконання обсягів по ямочному ремонту відбувається від хронічного недофінансування, що призводить до збільшення ямочності, яка з кожним роком тільки збільшується (т.2 а.с.89).

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що він працює з 1989 року головним інженером. Обставин даного ДТП не пам'ятає, оскільки сплинула велика кількість часу. Заначив, що у перших числа календарного місяця складається план проведення ремонтних робіт на автодорогах, який відправляється до Луганського облавтодору, там він узгоджується з замовником та при наявності фінансування проводяться ремонтні роботи. Під час проведення робіт встановлюється відповідні знаки, які після закінчення робіт забираються. Відомості про проведення робіт заносяться до Журналу проведений робіт.

Згідно Журналу нарядів філіалу «Лутугинський райавтодор» експлуатаційної ділянки за 2011р., 27.07.2011р. проводились ремонтні роботи на ділянці траси т-1320 на 17-18 +700 км.(т.1 а.с.212-227).

Таким чином, згідно наданої інформації та пояснень свідка вбачається, що дана ділянка автодороги Т 1320 потребувала ремонту, у зв'язку із ямочністю, ремонті роботи проводились за наявності фінансування, та на час ДТП ремонтні роботи проводились на 17км. Автодороги Т-1320.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснили, що 27.07.2011 року вони працювали у складі ремонтної бригади на 17км. траси Ровеньки-Луганськ, та проводили ямочний ремонт даної траси. Перед початком дороги вони влаштували дорожній знак «звуження дороги» та максимальної швидкості 70км/год., а далі 50км/год, а на 20км було облаштовано дорожній знак «Вибоїни». Обставин ДТП пригоди не пам'ятають. Свідок ОСОБА_16 також зазначив, що він 7 років працює ремонтніком, дана ділянка дороги має велику кількість ям і до теперішнього час.

Згідно із п.10.3.1 ДСТУ 4100 Національний стандарт України «Попереджувальні знаки» застосовують для інформування учасників руху про характер небезпеки і розташованість небезпечної ділянки дороги, рух якою потребує вжиття заходів відповідно до попередження на знаках. Згідно із 10.3.16 ДСТУ 4100 знак 1.12 «Вибоїна» повинен установлюватись у разі наявності на ділянках доріг вибоїн, просідань дорожнього покриття, величина яких перевищує значення допустимі згідно з ДСТУ 3587. Згідно із 10.5.25 ДСТУ 4100 знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» повинен застосовуватись, щоб заборонити рух всіх транспортних засобів з більшою ніж зазначено на знаку у разі потреби введення на ділянці дороги іншої максимальної швидкості, ніж на попередній ділянці.

Пояснення свідків не узгоджуються з іншими матеріалами справи, а саме протоколом огляду місця події, фотознімками, відео файлами, суд критично ставиться до пояснень свідків з приводу встановлення знаків перед місцем ДТП, оскільки дані свідки є працівниками відповідача, тобто є підлеглими, по-друге дія знаку втрачає свою силу до перехрестя, як зазначили самі свідки після встановлення ними знаку на проведення ремонтних робіт, з обмеженням швидкості, є перехрестя доріг, то б то знак обмеження швидкості втратив свою чинність, а на ділянці дороги, на якій відбулося ДТП, знаків, які обмежують швидкість, встановлено не було, тому згідно із п. 12.6 Правил дорожнього руху, затвердженими ПКМУ № 1306 від 10.10.2001 року, на вказаному відрізку дороги встановлено загальне обмеження швидкісного режиму 110 км/г, тобто позивач рухалась із дотриманням вказаних правил і забезпечила належний швидкісний режим.

Представником відповідача не доведено тих обставин, що у відповідності до вимог п.п. 4.1.1. «Вимоги до дорожніх знаків» ДСТУ 3587-97, п. 4.1.6 ДСТУ 3587-97 на ділянці дороги, на якій відбулося ДТП за участі позивача, станом на 27.07.2011 року були встановленні відповідні знаки, на підтвердження своїх заперечень відповідачем у відповідності до вимог ст.58,59 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів.

Таким чином, суд вважає доведеними та встановленим наявність причино-слідчого зв'язку між неналежним станом дорожнього покриття в місці дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 27.07.2011 року о 10.25 годин на трасі Т1320 на 19 км. у напрямку руху м.Луганськ - м.Ровенькі, за участі автомобіля Тойота -Авенсис, ВВ1010АС, під керуванням ОСОБА_1

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В даній дорожньо-транспортній пригоді було пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль. 28.07.2011 року вона звернулася в бюро судових автотоварознавських експертиз к експерту Нечаєву Олександру Івановичу для визначення вартості матеріального збитку, спричиненого її внаслідок ДТП.

19.08.2011 р. в присутності представника відповідача - начальника ділянки філії «Лутугінський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Малишева С.В., експертом Нєчаєвим О.І. був складений протокол огляду автомобіля TOYOTA AVENSIS держ. номер НОМЕР_3, в якому були вказані ушкодження автомобіля внаслідок ДТП (т.1 а.с.99). Даний протокол був підписаний ОСОБА_1, начальником ділянки філії «Лутугінський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Малишевим С.В., експертом Нєчаєвим О.І..

Під час судового засідання експерт Нечаєв О.І. підтвердив обставини огляду автомобіля, після надання йому для огляду протоколу огляду транспортного засобу від 19.08.2011 року, вказав, що ним був оглянутий автомобіль Тойота-Авенсис, у протоколі відображені усі технічних характеристики автомобіля, та у розділі характер та обсяг пошкоджень перелічені усі пошкодження у кількості 36 пунктів, які він виявив у присутності осіб, зазначених у протоколі.

Згідно висновку №2/088-11 експертного автотоварознавчого дослідження по факту спричинення матеріальної шкоди власнику автомобіля Тойота-Авенсис, державний номер НОМЕР_1 від пошкоджень у наслідок ДТП, складеного 20.08.2011 року, судовим експертом Бюро судових авто товарознавчих експертиз Нечаєвим О.І., вартість матеріальної шкоди спричиненої власнику автомобіля складає 128 232 гривні. Вартість матеріальної шкоди, яка приймається у розмірі дійсної (ринкової) вартості автомобіля на час скоєння ДТП, складає 112005 гривень (т.1 а.с.20-98).

Також згідно наданої квитанції до прибуткового ордену № 352 від 10.08.2011 року, позивач ОСОБА_1 сплатила 750 гривень у рахунок сплати витрат по проведенню дослідження технічного стану транспортного засобу (т.1 а.с.127), згідно розрахункової квитанції №62993 від 29.07.2011 року ОСОБА_1 сплатила за послуги авто експерта 700 гривень (т.1 а.с.126).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013р., розглядаючи позову про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідає є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Згідно із ст.12 ЗУ «Про дорожній рух» підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання розробляють і здійснюють заходи для забезпечення безпеки дорожнього руху.

Посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод забезпечувати у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки; своєчасно виявляти перешкоди дорожнього руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Згідно із ст. 9 ЗУ «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху;

Згідно зі ст. 32 ЗУ «Про автомобільні дороги», що кореспондується із ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», користувачі автомобільних доріг мають право на безперервні, безпечні та зручні умови руху; отримання оперативної інформації про дорожні умови та напрямки руху; відшкодування збитків у порядку, визначеному законом.

Згідно із ст. 13 ЗУ «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Згідно із «Положенням про Державну службу автомобільних доріг України» основними завданнями Укравтодору є зокрема організація будівництва ремонту та утриманню автомобільних доріг загального користування, а також відповідних інженерних комунікацій і споруд.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, яка її завдала.

Згідно із ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яку завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі ( передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013р., передбачено, що при визначені розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Тобто, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати збитки у повному обсязі.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013р. зазначено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлюваного ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Таким чином, суд вважає, що під час судового засідання був встановлений причино-наслідковий зв'язок між ДТП, яка відбулася 27.07.2011 року об 10.25 годині на трасі Т1320 на 19 км та неналежним станом дорожнього покриття на місці ДТП. Також відповідач, у відповідності до діючого законодавства, повинен належним чином утримувати дороги, які перебувають у його компетенції та своєчасно та якісно проводити ремонтні роботи доріг, у той час, як користувачі автомобільних доріг мають право на безперервні, безпечні та зручні умови руху, але відповідачем останні вимоги виконанні не було. З урахуванням висновку експерта суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню дійсна (ринкова) вартість автомобіля на час скоєння ДТП у розмірі 112005 гривень, оскільки вартість його відновлюваного ремонту перевищує його ринкову вартість. Також підлягають стягненню витрати понесенні позивачем у зв'язку із залученням експертів, загалом у сумі 1450 гривень.

Внаслідок вказаної ДТП було спричинено шкоду не лише майну, а й здоров'ю позивача.

Так, 28.07.2011 р. позивач звернулася за допомогою до Луганської міської багатопрофільної лікарні № 3 за місцем свого мешкання, де її обстежили лікарі. При проходженні медичних обстежень її були зроблені знімки голови і шиї, зроблено рєоенцєфалографічне дослідження, та пройдено обстеження у нервопотолога, який діагностував в неї струс головного мозку та забиття шийного хребця. Відповідно до призначень лікаря з 28.07.2011р. по 10.08.2011 р. нею було пройдено курс лікування, під час якого було призначено медікометозне лікування та накладено фіксувальну пов'язку на шийний відділ хребта строком на три тижні. Дані обставини підтверджуються рецептами (т.1 а.с.13- 16), довідкою наданою на запит суду Луганською міською багатопрофільною лікарнею №3 від 19.02.2014р. (т.1 а.с.203), та медичною довідкою (т.1а.с.17-18). Загалом за рецептами лікарів ОСОБА_1 було придбано медичних препаратів на загальну суму 987,61 грн., які у відповідності до вимог ст.1192 ЦК України також підлягають відшкодуванню відповідачем.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:у фізичному болю та стражданнях, яких фізично особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., зі змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під час судового засідання, в обґрунтування розміру спричиненої моральної шкоди, позивач зазначила, що вона є мамою малолітньої доньки, і в момент ДТП вона дуже перелякалась, що загине в аварії та її дитина залишиться без матері. В результаті ДТП вона отримала травми, які спричиняли її фізичний біль досить тривалий час; для лікування вона була змушена проходити медичні процедури, які також спричиняли їй болеві відчуття. Лікарями їй було накладено фіксувальну пов'язку на шийний відділ хребта, з якою вона мала ходити цілодобово на протязі трьох тижнів. Кожного разу при зустрічі з родичами, друзями та знайомими вона відчувала сором за свій вигляд. Ця пов'язка сковувала її рухи, вона не могла нормально рухатися; кожен рух спричиняв її біль в області шиї. Такі переживання здійснили на неї тяжкий емоційний вплив та завдали емоційне страждання. Вона дуже злякалася, що із-за недотримання дорожньою службою норм ДСТУ вона може залишитися калікою на все життя, внаслідок чого вона не зможе повноцінно піклуватися за донькою, готовити їжу, одягатися та буде потребувати сторонньої допомоги в простих побутових справах. Вона тривалий час після ДТП боялася сідати за кермо автомобіля і навіть зараз, через тривалий час, її дуже неприємно згадувати про цю жахливу ситуацію в яку вона потрапила з вини відповідача.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача ОСОБА_1, ступень вини відповідача, який завдав моральної шкоди позивачу з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що вимоги позивача у частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20000 гривень є завищеними, тому суд, зважаючи на завдану позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду, яка виразилась у її хвилюваннях за родину, за стан її здоров'я, враховуючи, що після ДТП вона була змушена терпіти фізичний біль, була обмежена у своїх рухах, її порядок життя зазнав суттєвих змін, що такі переживання здійснили на неї тяжкий емоційний вплив, вважає доцільним стягнути з відповідача ДП «Луганський облавтодор» «ДАК «Автомобільні дороги України» у рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Відповідно до п.1 ст.88 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, тому з ДП «Луганський облавтодор» «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1506 гривень 69 копійок.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» №11, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992 року, зі змінами, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р.,зі змінами, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.3013р., ДСТУ 3587-97, ДСТУ 4100, Правилами дорожнього руху України, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про автомобільні дороги» ст.ст. 11, 1166, 1167, 1168, 1192, 509, 625, 1167, 1172, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Луганський облавтодор» «ДАК «Автомобільні дороги України» (іден.код 31995774, адреса: м.Луганськ, вул..Лінії залізниці, 9) на користь ОСОБА_1, ідент код НОМЕР_5, місце проживання: АДРЕСА_1 матеріальну шкоду у розмірі 115 949 гривень 30 копійок, яка складається з відшкодування вартості дійсної ринкової вартості автомобіля 112005 гривень, витрати на проведення авто товарознавчої експертизи у сумі 700 гривень, витрати за проведення експертного дослідження технічного стану транспортного засобу в розмірі 750 гривень, витрати на лікування у розмірі 987 гривень 61 копійку, судові витрати у розмірі 1506 гривень 69 копійок.

Стягнути з ДП «Луганський облавтодор» «ДАК «Автомобільні дороги України» (іден.код 31995774, адреса: м.Луганськ, вул.Лінії залізниці, 9) на користь ОСОБА_1, ідент код НОМЕР_5, місце проживання: АДРЕСА_1 у відшкодування моральної шкоди 10000 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Кам'янобрідський районній суд м. Луганська. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ - І.Ю.КОТЛЯРОВА