Ухвала суду № 39406533, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/800/22661/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Сватко А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Буковського В.М.

відповідача - Довгалюк І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014

та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.01.2014

у справі № 817/4342/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Рівне-Борошно»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Рівне-Борошно» звернулось до суду з позовом, з урахуванням зменшення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0004662342 від 08.10.2013 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 173 015 грн., в т.ч.: 1 738 412 грн. основного платежу та 434 603 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0004672342 від 08.10.2013.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004662342 від 08.10.2013 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 173 015 грн., в т.ч.: 1 738 412 грн. основного платежу та 434 603 грн. штрафних (фінансових) санкцій; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004672342 від 08.10.2013.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПАТ «Рівне-Борошоно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2012, складено акт № 691/17-16-22-01/31435947 від 24.09.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 137.1, 137.10 ст. 137, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в розмірі 1 839 422 грн., в т.ч.: за І квартал 2012 року на суму 352 080 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 399 560 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 507 475 грн., за IV квартал 2012 року на суму 580 307 грн.; п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 300 337 грн. за грудень 2012 року.

На підставі результатів вказаної перевірки, 08.10.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004662542 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 299 277,50 грн., в т.ч.: 1 839 422 грн. основного платежу та 459 855,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0004672342 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 450 505,50 грн., в т.ч.: 300 337 грн. основного платежу та 150 168,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем до суду оскаржені податкові повідомлення-рішення від 08.10.2013 № 0004662342 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 173 015 грн., в т.ч.: 1 738 412 грн. основного платежу та 434 603 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0004672342 повністю.

Донараховуючи грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходив із заниження задекларованих позивачем доходів у сумі 251 699 грн. внаслідок не включення до складу доходів безоплатно отриманих доходів у вигляді придатних відходів зерна, що після очистки та зберігання залишились у позивача; завищення валових витрат в сумі 8 507 452 грн., зокрема: по операціях позивача з віднесення до складу собівартості реалізованих товарів, робіт (послуг) при реалізації безоплатно отриманих товарів (відходів зерна) витрат, яких фактично не було (у зв'язку з їх безоплатним отриманням) всього на загальну суму 229 300 грн.; по операціях позивача з віднесення до складу собівартості реалізованих товарів, робіт (послуг) вартості зворотніх відходів, отриманих у процесі виробництва всього на загальну суму 2 687 188 грн.; по операціях позивача з віднесення до витрат процентів по кредитних угодах всього на загальну суму 5 590 963 грн.; завищення податкового кредиту на загальну суму 300 337 грн.: по операціях позивача з ТОВ «Вир» по придбанню кукурудзи всього на загальну суму ПДВ 41 304,37 грн.; по операціях позивача з ТОВ «Райз-Захід» по придбанню кукурудзи всього на загальну суму ПДВ 259 032,40 грн.

Щодо завищення позивачем витрат з віднесення до складу собівартості реалізованих товарів, робіт (послуг) вартості зворотніх відходів, отриманих у процесі виробництва всього на загальну суму 2 687 188 грн., судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Одними з основних видів діяльності позивача є: борошномельна промисловість, комбікормова промисловість та борошномельно-круп'яна промисловість.

Позивачем у періоді, що перевірявся, було здійснено виробництво борошна. В ході переробки зерна у борошно утворились відходи у вигляді висівок та битого зерна. ПАТ «Рівне-Борошно» було відображено в бухгалтерському обліку наступне надходження на рах. 264 «Комбіцех» з рах. 23 «Виробництво» у відповідності до актів про зачистку виробничого корпусу і результатів переробки зерна за січень-грудень 2012 року та виписок із журналу операцій за 2012 рік висівки пшеничні у кількості 7 211,37 тонн на суму 2 522 595,75 грн. та висівки житні у кількості 473,22 тонн на суму 162 348,25 грн., а загалом на суму 2 689 606,45 грн.

Позивачем в 2012 році реалізовано висівки пшеничні у кількості 7227,383 тонн (з яких 133,685 тонн - вироблених в 2011 році та 7093,698 тонн вироблених в 2012 році) висівки житні в кількості 473,220 тонн (з яких 3,98 тонн - вироблених в 2011 році та 469,240 тонн вироблених в 2012 році), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 264 «Комбіцех».

В судовому порядку було встановлено невідповідність зазначених відповідачем в акті перевірки відомостей стосовно вартості висівок на суму 2 687 188 грн. із відомостями, що містяться в бухгалтерському обліку позивача у сумі 2 689 606,45 грн., при цьому розмір розбіжності становить 2 418,15 грн., що відповідає вартості іншої продукції на рах. 264 «Комбіцех», яка обліковувалась на залишку позивача станом на 01.01.2013, що підтверджено оборотно-сальдовою відомістю по вказаному рахунку.

Собівартість реалізації висівок відображено позивачем в бухгалтерському обліку на витрати: Дт 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» Кт 264 «Комбіцех».

Склад та методику планування, калькулювання та обліку витрат на продукцію борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості визначається «Інструкцією з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції борошномельно-круп'яних та комбікормових підприємств ДАК «Хліб України», розробленою відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 № 1706 «Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» та національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказами Міністерства фінансів України. Оскільки одними із основних видів діяльності позивача є борошномельна промисловість, комбікормова промисловість та борошномельно-круп'яна промисловість, то при веденні обліку переробки зерна позивач керується «Інструкцією з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції борошномельно-круп'яних та комбікормових підприємств ДАК «Хліб України».

В пп. 1.3 Інструкції зазначено: «Інструкція визначає склад та методику планування, калькулювання та обліку витрат на продукцію борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості. Використання методичних рекомендацій дозволяє вести планування, облік і аналіз витрат на виробництво окремих видів продукції та по окремих виробничих підрозділах». Крім того, пп. 2.3.6 Інструкції містить визначення поняття «зворотні відходи», встановлює їх перелік та перелічує види побічної продукції, які не відносяться до зворотніх відходів: «З витрат на сировину вираховується вартість зворотніх відходів. Зворотні відходи - це залишки сировини, що утворилися в процесі виробництва продукції і втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовується за прямим призначенням. До зворотніх відходів на борошномельних та круп'яних підприємствах відносять: борошняні витряски та зміт, порох оббивний (білий, сірий), лузга, та ін. Зворотні відходи вираховують по цінах їх можливого використання і реалізації. Не відносять до зворотніх відходів вартість побічної продукції борошномельно - круп'яного виробництва: висівки, мучка, дробленка, кормова січка, зародок, зернова суміш».

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. п. 138.1, 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 зазначеного Кодексу не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Класифікатор відходів ДК 005-96, що затверджений і введений в дію Наказом Держстандарту України № 89 від 29.02.1996, на який послався податковий орган, слугує для статистичних аналізів та звітів, та не містить жодного твердження про те, що висівки та бите зерно, які утворені у процесі виробництва відносяться до зворотніх відходів.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що висівки та бите зерно, які були утворені ПАТ «Рівне-Борошно» в процесі виробництва, не відноситься до зворотніх відходів, а тому позивачем правомірно було віднесено їх до складу собівартості реалізованих товарів на загальну суму 2 689 606 грн.

Щодо завищення позивачем витрат по операціях з віднесення до витрат процентів по кредитних угодах всього на загальну суму 5 590 963 грн., судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2006 між позивачем та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено Генеральний договір про здійснення кредитування № 04906 ГД., предметом якого є отримання кредиту. Сторонами було підписано зміни і доповнення до вказаного Генерального договору у вигляді додаткових договорів.

На виконання вказаного договору між сторонами було укладено: додаткові угоди № 04906 ГД-16 та № 04906 ГД-18 від 15.06.2011, у відповідності до яких банком було надано позичальнику кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 16 000 000 грн. та 20 000 000 грн., відповідно; додатковий договір № 04906 ГД-19 від 15.06.2012 року, у відповідності до якого банком було надано позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 16 000 000 грн.; додатковий договір № 04906 ГД-21 від 05.06.2012, у відповідності до якого банком було надано позичальнику кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 20 000 000 грн. Цільове використання вказаного кредиту - закупівля зерна згідно постанови Кабінету Міністрів України № 794 від 11.08.2010 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб'єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів».

Отримання позивачем кредиту, підтверджується виписками з кредитного рахунку товариства. Грошові кошти отримані позивачем по вказаній кредитній угоді були спрямовані на закупівлю зерна, що підтверджується: договорами поставки, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

19.06.2013 Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області за наслідками зустрічної звірки позивача на предмет правомірності отримання компенсації згідно постанови Кабінету Міністрів України № 794 від 11.08.2010 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб'єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів» було видано довідку № 17-07-08/267, де зазначено, що кошти по вищезгаданим кредитним угодам спрямовувались на придбання зерна у сільськогосподарських товаровиробників. Крім того, довідка містить реєстри спрямування кредитних коштів та надходження зерна за 2010-2012 роки.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем впродовж 2012 року було сплачено ПАТ «Укрсоцбанк» проценти по вищезгаданих кредитах на суму 5 230 963 грн. та комісію за ведення та оформлення кредитної справи на суму 360 000 грн., всього на загальну суму 5 590 963 грн.

З урахуванням визначених статутом позивача видів діяльності, придбання зерна у сільськогосподарських товаровиробників було здійснено для забезпечення основної його діяльності.

Відповідно до пп. г) пп. 138.10.2, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Таким чином, до складу витрат включаються витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Податковим органом в акті перевірки зазначено те, що позивач, отримуючи кредитні кошти у 2012 році в сумі 40 433 389, перерахував вільні кошти на депозитний рахунок всього за 2012 рік в сумі 37 919 700 грн.

З аналізу руху коштів по кредитних та депозитних рахунках, що відображені у виписках банку, та з вищезазначених доказів вбачається, що кредитні кошти по Генеральному договору про здійснення кредитування № 04906 ГД від 15.06.2006 з урахуванням кредитних угод не спрямовувались на депозитні рахунки позивача. В свою чергу позивач розміщував на депозит тимчасово вільні кошти з поточного рахунку.

Разом з тим, чинне законодавство України не містить норми про заборону віднесення до витрат підприємства витрат, пов'язаних з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями у тому числі за будь-якими кредитами в разі тимчасового розміщення товариством вільних коштів на депозитному рахунку з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, позивачем правомірно сформовано витрати на суму процентів по Генеральному договору про здійснення кредитування № 04906 ГД від 15.06.2006, з урахуванням кредитних угод.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 300 337 грн. по операціях позивача з придбання кукурудзи у ТОВ «Вир» на суму ПДВ 41 304,37 грн. та ТОВ «Райз-Захід» на суму ПДВ 259 032,40 грн., судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до статуту позивача одними із основних видів його діяльності є: оптова торгівля зерном та кормами для тварин та зберігання зерна, його очистка, сушка та доведення до кондицій якості, зберігання продуктів переробки зерна.

Крім того, позивач у відповідності до сертифікату відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки № 5024 від 12.03.2012, що виданий Державною інспекцією сільського господарства України, має право здійснювати надання послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 194.1 ст. 194 цього Кодексу операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. п. 198.1, 198.2 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.1, 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Положеннями наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.11.2011 за № 1333/20071, визначено, що платники податку на додану вартість складають окремі податкові накладні за видами діяльності, що передбачають спеціальний режим оподаткування, та зазначають у порядковому номері накладної після знака дробу перед номером філії чи структурного підрозділу код відповідної діяльності: 2 - сільськогосподарські підприємства, які застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства відповідно до статті 209 розділу V Кодексу, 3 - сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 розділу V Кодексу, але які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах.

Згідно з п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням свідоцтвами про реєстрацію сільськогосподарських підприємств як суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що ТОВ «Вир» та ТОВ «Райз-Захід» в розумінні положень п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України є сільськогосподарськими підприємствами.

Відповідно до п. 15 підр. 2 р. ХХ Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість. При формуванні податкового кредиту по придбаних та/або виготовлених необоротних активах, які одночасно використовуються в оподатковуваних і не оподатковуваних податком на додану вартість операціях, зазначених у абзацах першому та другому цього пункту, норми статті 199 цього Кодексу не застосовуються, сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість по таких необоротних активах включаються до податкового кредиту. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій впродовж грудня місяця 2012 року позивачем було придбано у ТОВ «Вир» та ТОВ «Райз-Захід» зерно кукурудзи третього класу.

Підставою для формування податкового кредиту у розмірі 41 304,37 грн. по операціям позивача та ТОВ «Вир» були: договір поставки № К-27/12/12-04 від 27.12.2012, предмет якого є поставка ТОВ «Вир» позивачу кукурудзи третього класу, місце поставки товару згідно умов договору - м. Рівне, вул. Біла, 35.; видаткова та податкова накладні; протокол ДЗ «Рівненська обласна СЕС» № 798 від 28.09.2012 про проведення досліджень на виявлення у врожаї генетично-модифікованих організмів; акт проведення взаємозаліку однорідних вимог.

Листом № 83 від 26.09.2013 ТОВ «Вир» підтверджено, що продана ПАТ «Рівне-Борошно» кукурудза на суму 247 829,23 грн. є продукцією власного виробництва ТОВ «Вир».

Придбане позивачем у ТОВ «Вир» зерно кукурудзи до моменту його придбання знаходилось на зберіганні у ПАТ «Рівне-Борошно», що підтверджується: договором про надання послуг складського зберігання зерна кукурудзи № 53-СЗЗК від 28.08.2012, предметом якого є очистка, сушка та зберігання кукурудзи третього класу; складськими квитанціями; актом проведення взаємозаліку однорідних вимог.

Підставою для формування податкового кредиту у розмірі 259 032,40 грн. по операціям позивача з ТОВ «Райз-Захід» були: договір поставки № К-27/12/12-02 від 27.12.2012, предмет якого є поставка ТОВ «Райз-Захід» позивачу кукурудзи третього класу, місце поставки товару згідно з умовами договору: м. Рівне, вул. Біла, 35; видаткова та податкова накладні; протоколи ДЗ «Рівненська обласна СЕС» № 795 та № 800, № 350 від 28.09.2012 та від 02.10.2012, відповідно, про проведення досліджень на виявлення у врожаї генетично-модифікованих організмів; акт проведення взаємозаліку однорідних вимог; платіжне доручення.

Придбане позивачем у ТОВ «Райз-Захід» зерно кукурудзи до моменту його придбання знаходилось на зберіганні у ПАТ «Рівне-Борошно», що підтверджено: договором про надання послуг складського зберігання зерна кукурудзи № 73-СЗЗК від 22.10.2012, предметом якого є очистка, сушка та зберігання кукурудзи третього класу; складськими квитанціями на зерно; актом проведення взаємозаліку однорідних вимог.

Позивачем у грудні 2012 року фактично здійснювалась діяльність з оптової торгівлі зерном кукурудзи третього класу, придбаної в тому числі у ТОВ «Вир» та ТОВ «Райз-Захід» підтвердженням чого є: договір поставки № 22-12-12 U від 20.12.2012, предметом якого є продаж позивачем ТОВ «Агро-промислова компанія співдружність Україна» кукурудзи третього класу в кількості 3000 тонн +/- 10% на елеваторі ПАТ «Рівне-Борошно» м. Рівне, вул. Біла, 35; видаткова та податкова накладні; договір складського зберігання зерна кукурудзи № 80-СЗЗ К від 19.12.2012; складська квитанція на зерно; платіжне доручення.

Щодо ненадання податковому органу сертифікатів про наявність токсичних елементів, мітоксинів, пестицидів та радіонуклідів, сертифікатів на відсутність генетично-модифікованих організмів, сертифікатів походження кукурудзи, що була придбана у ТОВ «Вир» та ТОВ «Райз-Захід», судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Підпунктом 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що податковий орган не уповноважений на здійснення перевірки вищезазначених сертифікатів, адже вони не відносяться до первинних документів, оскільки не фіксують і не підтверджують господарську операцію.

За встановлення фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Вир» та ТОВ «Райз-Захід» з придбання кукурудзи з дотриманням положень наведеного законодавства, донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним та необґрунтованим.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний