Ухвала суду № 39406388, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/800/18122/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Малиніна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про перерахунок пенсії, -

встановила:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про перерахунок пенсії.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 15 січня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська неправомірними. Визнано неправомірним та скасовано рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_2 від 20 листопада 2013 року № 27. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з 01 листопада 2013 року та виплатити утворену заборгованість з урахуванням періоду роботи ОСОБА_2 з 11 листопада 1992 року по 20 червня 1994 року у якості медичної сестри дитячого садку колгоспу ім. « 40 річчя Жовтня» Старобільського району Луганської області.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі, ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судами було встановлено, що 01 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я відповідно до вимог пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням відповідача від 20 листопада 2013 року № 27 ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я відповідно до вимог пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01 листопада 2013 року, оскільки відсутній необхідний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, а саме 25 років. Період роботи з 01 листопада 1992 року по 26 червня 1994 року - 1 рік 7 місяців 10 днів в якості медичної сестри дитячого садку колгоспу ім. « 40 річчя Жовтня» Старобільського району Луганської області до стажу за вислугу років зарахувати неможливо, оскільки відсутні первинні документи за час виконання роботи.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 2 цього Закону до трудових пенсій віднесені, зокрема, пенсія за віком та за вислугу років.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 зазначено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, у якій має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 11 листопада 1992 року по 20 червня 1994 року позивач працювала як член колгоспу ім. « 40 річчя Жовтня» Старобільського району Луганської області на посаді медичної сестри дитячого садку. Виправлень та креслень в трудовій книжці не має, посада вказана чітко. Крім того, період роботи ОСОБА_2 в колгоспі ім. « 40 річчя Жовтня» Старобільського району Луганської області підтверджується довідками Комунальної установи «Трудовий архів» Старобільського району від 04 вересня 2013 року №№ 1154, 1155, що видані на підставі первинних документів - книг обліку заробітної плати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що період роботи позивача з 11 листопада 1992 року по 20 червня 1994 року у колгоспі ім. « 40 річчя Жовтня» Старобільського району Луганської області на посаді медичної сестри дитячого садку підлягає зарахуванню до спеціального стажу, що дає право ОСОБА_2 на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи приписи статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року скасувати, а постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 15 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про перерахунок пенсії, залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

В.В. Малинін