Ухвала суду № 39406240, 18.06.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

_____________

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого: Квятковського А.С.

Суддів: Маринича В.К., Єремейчука С.В.

Секретаря судового засідання: Міщук Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Рівненської області в м.Рівне кримінальне провадження №12013190160000526 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Вовничі Млинівського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, остання судимість за вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 01 липня 2008 року за ч.3 ст.15, ч.1 ст.186 КК України - до 1 року і 3 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України до 1 року і 6 місяців позбавлення волі, за ст.304 КК України до 2 років позбавлення волі та на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання у виді 1 року і 6 місяців позбавлення волі, за ч.1 ст.121, ч.1 ст.162 КК України, -

З участю прокурора: Богельської О.Б.

Потерпілої: ОСОБА_2

Представника потерпілої: ОСОБА_3

Захисника-адвоката: ОСОБА_4

Обвинуваченого: ОСОБА_1

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Млинівського районного суду від 31 березня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за ч.1 ст.121, ч.1 ст.162 КК України та призначено покарання: за ч.1 ст.121 КК України - 6 років позбавлення волі, за ч.1 ст.162 КК України - 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.72 КК України 2 роки обмеження волі переведено в 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно покарання ОСОБА_1 призначено 6 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 5763 грн. 23 коп. матеріальної шкоди та 30000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто на користь Рівненської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 3794 грн.

Як визнав суд, 12 серпня 2013 року, ОСОБА_1 перебуваючи в будинку по місцю проживання потерпілого ОСОБА_5, в с.Рудлево Млинівського району Рівненської області, на ґрунті ревнощів, умисно, наніс потерпілому не менше 2 ударів дерев'яним поліном по голові в результаті чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, 12 серпня 2013 року, приблизно о 13 год., ОСОБА_1, діючи умисно, всупереч ст.30 Конституції України, протиправно, проти волі ОСОБА_5 через двері проник в його житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі, обвинувачений ОСОБА_1 вважає вирок незаконним, та таким, що підлягає скасуванню. При цьому зазначає, що судом не було враховано фактичних обставин справи та допущено порушення кримінального-процесуального законодавства. Вказує, що він не був ознайомлений з матеріалами провадження, чим було порушено його право на захист, судом незаконно було відмовлено у задоволенні клопотання щодо допиту свідків, так як в них є розбіжності. Крім того, вказує, що його дії необхідно перекваліфікувати із ст..121КК на ст.128 КК України, оскільки злочин було вчинено в стані афекту. При цьому стверджує, що потерпілий сам дозволив зайти до нього в будинок, а тому незаконного проникнення не було. Окрім того, вказує, що оскільки ОСОБА_5 не визнаний потерпілим, суду не потрібно було розглядати цивільні позови.

Просить вирок скасувати та перекваліфікувати його дії на ст..128 КК України та призначити покарання в межах санкції статті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_4, які просять вирок змінити, перекваліфікувати дії та пом'якшити покарання, доводи потерпілої ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, про залишення вироку без змін, думку прокурора Богельської О.Б. перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного в момент заподіяння, та незаконному проникненню до житла чи іншого володіння особи відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Всупереч твердженням, які викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1, матеріали даного кримінального провадження містять достатньо належних і беззаперечних доказів, які свідчать про заподіяння обвинуваченим ОСОБА_1 умисного тяжкого тілесного ушкодження та незаконному проникненню до житла чи іншого володіння особи. Характер і механізм спричинених тілесних ушкоджень вказують, що ОСОБА_1 діяв цілеспрямовано, з умислом, направленим на протиправне заподіяння потерпілому тілесного ушкодження з неприязних відносин. Тому, доводи обвинуваченого про необхідність перекваліфікації його дій на ст..128КК України як необережне тяжке тілесне ушкодження, або вчинення злочину в стані афекту, колегія суддів вважає безпідставними.

В ході досудового і судового слідства обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав та показав, що, приблизно, 10 серпня 2013 року, ОСОБА_5 із ОСОБА_6 прийшли до будинку, де він проживає близько 10-11 год., де на протязі дня розпивали спиртні напої. Близько 11 год. 11 серпня 2013 року до нього прийшов ОСОБА_6 та повідомив, що він, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пішли по горілку, ОСОБА_7 перебуваючи біля воріт знепритомніла та впала. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підняли її та понесли в будинок ОСОБА_5 де зґвалтували. Потім вони пішли всі разом до ОСОБА_5, щоб вияснити ці обставини. Коли прийшов до будинку ОСОБА_5 він побачив, що двері зачинені, але згодом останній дозволив йому зайти. Він зайшов в будинок, і між ними виникла сварка, під час якої потерпілий накинувся на нього. Тоді він взяв поліно, хотів вдарити ОСОБА_5, однак ОСОБА_6 завадив йому, і він пішов додому.

Поряд з цим не заперечив, що може і вдарив ОСОБА_8 один раз поліном, але не більше. Претензії виникли через зґвалтування ОСОБА_7, тому взяв поліно та вдарив ОСОБА_5 по голові. Вважає, що від удару видимих ознак тілесних ушкоджень не було, а тому удар поліном не міг розбити ОСОБА_5 голову, а лише утворити синець.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим вини, його показання, та викладені твердження в апеляційній скарзі спростовується зібраними у справі та перевіреними у судовому засіданні доказами з дотриманням процесуальних вимог закону.

Так, в суді потерпіла ОСОБА_2 показала, що 13 серпня 2013 року її сестра повідомила, що рідного брата ОСОБА_5 побив ОСОБА_1 Вона виїхала до нього та заїхала в Млинівський РВ, де написала заяву. Викликала швидку допомогу і разом з працівниками міліції поїхали в господарство брата, який був у важкому стані, нікого не впізнавав, заговорювався. Наступного дня його стан не покращився, а тому вона викликала швидку допомогу і як стало відомо в лікарні брат перебував у комі.

Він її не впізнавав, так як втратив частково пам'ять. У даний час брат проживає з нею, і вона оплачує кошти за його лікування. Зі слів односельчан ОСОБА_1 характеризується як людина агресивна та конфліктна.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 11 серпня 2013 року до них в будинок прийшли ОСОБА_6 та ОСОБА_5, де протягом дня вони з її співмешканцем ОСОБА_1 розпивали алкогольні напої. Після розпиття спиртних напоїв вона перебувала в будинку ОСОБА_5 Зранку прийшов ОСОБА_6 та покликав ОСОБА_1, після чого вони вийшли на вулицю. Після розмови ОСОБА_1 зайшов в будинок та почав на неї кричати, обзивати та висловлюватись на її адресу нецензурною лайкою.

Вона хотіла написати заяву в міліцію з приводу застосування фізичного насильства відносно неї ОСОБА_5, однак їй відмовили. Слідчому розповідала, що чула як двері вибили ногою, тому що хотіла, щоб ОСОБА_1 посадили. На її думку, інтимних відносин у неї з ОСОБА_5 не було.

За показаннями свідка ОСОБА_9 він, чув як ОСОБА_1 погрожував батькові, казав, щоб останній забрав заяву і написав іншу, в якій пояснив, що ОСОБА_1 не винний. Йому відомо, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виник конфлікт через жінку, через що ОСОБА_1 побив палкою ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_10, в суді дала показання про те, що 12 серпня 2013 року, вона зустріла ОСОБА_6, який розповів, що його побив ОСОБА_1, а ОСОБА_5 розбив голову. Коли прийшла до ОСОБА_11, дізналась, що її сина побили.

Свідок ОСОБА_12 показав, що два роки тому його також побив ОСОБА_1. Після подій, які сталися 12 серпня 2013 року він бачив ОСОБА_5 наступного дня, так як допомагав працівникам швидкої допомоги виносити ОСОБА_5 з будинку. ОСОБА_5 був без свідомості, нічого не усвідомлював та не розумів, що говорив, а на голові зверху у нього була кров.

З показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що 12 серпня 2013 року він був в с. Бокійма Млинівського району Рівненської області. Коли повернувся з млина, то дізнався, що його рідного брата ОСОБА_5 побив ОСОБА_1 У той день брата він бачив ввечері, голова в нього була побита. Співмешканка ОСОБА_1 ОСОБА_7 розповіла, що він вдарив ОСОБА_5 через конфлікт.

Свідок ОСОБА_11, в судовому засіданні показала, що 12 серпня 2013 року, до неї прийшла сусідка і повідомила, що її сину потрібна допомога. Він лежить закривавлений, оскільки його побив ОСОБА_1. Коли прийшла в будинок, то побачила у потерпілого на правому оці рану, а з носа текла кров, волосся було закривавлене. Приблизно о 05 год. 30 хв. викликали швидку, проте сина не госпіталізували, так як не було обладнання для його транспортування. Лише на другий день його госпіталізували і в лікарні повідомили, що в сина «проломаний череп».

В суді свідок ОСОБА_14 показала, що не пам'ятає точної дати, коли побачила у ОСОБА_7 на спині рану. ОСОБА_7 розповіла, що її побив ОСОБА_1, і сказала, що ОСОБА_1 пішов бити ОСОБА_5 Зі слів чоловіка ОСОБА_6 вона дізналася, що ОСОБА_1 побив ОСОБА_5, а також і його. На лобі в чоловіка вона бачила рану. Коли запитала в нього, що сталось, то останній відповів, що його вдарив ОСОБА_1 та вибив вхідні двері в будинку ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_6 в суді ствердив, що 11 серпня 2013 року, він разом з ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вживали алкогольні напої. Наступного дня між ним виник конфлікт, оскільки ОСОБА_1 висловив претензії, чому співмешканка ОСОБА_7 прийшла додому вночі. Під час конфлікту ОСОБА_1 його вдарив та пішов до будинку ОСОБА_5 ОСОБА_5 закрився зсередини, однак ОСОБА_1 ногою вибив вхідні двері зайшов усередину та побив ОСОБА_5 Після побиття він відібрав у ОСОБА_1 поліно.

За висновком судово-медичного експерта № 287 від 12.08.2013 року та №276 від 26.08.2013 року, ОСОБА_5 спричинено тяжкі тілесні ушкодження у виді «важкої відкритої черепно мозкової травми, перелому тімяно-скроневої кістки справа з переходом на основу черепа, забою головного мозку, гострої субдуральної гематоми справа і мають ознаки тяжких за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння. Вони є єдиним морфологічним комплексом. Решта виявлених на тілі потерпілого ушкоджень є легкими.

Ушкодження відповідають строку їх спричинення 12.08.2013 року та не виключено, що після отримання ушкоджень потерпілий протягом кількох годин потерпілий не міг рухатись, говорити, виконувати інші цілеспрямовані дії. Ушкодження не характерні для падіння з положення стоячи на тверду поверхню чи виступаючий предмет.

Від удару рукою міг утворитися крововилив навколо правого ока. Не виключено виникнення решти ушкоджень - «Підшкірна гематома завушної ділянки справа. Перелом тімяно-скроневої кістки справа з переходом на основу черепа. Забій головного мозку. Гостра субдуральна гематома справа» від удару дерев'яним поліном. Для удару кулаком такий комплекс ушкоджень не характерний.

Для боротьби чи самооборони ушкодження не характерні, їх нанесено не в голову потерпілого не менше двох. (а.с. 68-69).

За висновками експерта №320 від 13.11.2013 року характер та локалізація тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_5 не суперечать показанням свідка ОСОБА_6, та підозрюваного ОСОБА_1, які вони дали під час проведення з ними слідчого експерименту щодо механізму їх спричинення потерпілому (а.с.72-73, 75-76).

В судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_15 підтримав свої висновки №276 від 26.08.2013 року, №287 від 12.09.2013 року, №320 від 13.11.2013 року, №322 від 13.11.2013 року і роз'яснив, що: крововилив у м»які тканини завушної ділянки, перелом тім»яно - скроневої кістки справа, які знаходяться на рівні гематоми, гостра субдуральна гематома справа, тобто крововилив під тверду мозкову оболонку - є єдиним морфологічним комплексом ушкоджень, виявленим у ОСОБА_5

В судовому засіданні суд першої інстанції ретельно перевірив версію обвинуваченого про те, що причиною побиття ним потерпілого ОСОБА_5 було зґвалтування його співмешканки ОСОБА_16 Колегія суддів дійшла висновку, що суд вірно з'ясував фактичні обставини справи, які свідчать про надуманість таких тверджень обвинуваченого, оскільки вони не знайшли свого підтвердження ні в ході досудового розслідування, ні під час судового розгляду справи. Факт зґвалтування заперечила сама ОСОБА_16, а також свідок ОСОБА_6 Упродовж слідства та судового розгляду ці особи давали послідовні й об'єктивні показання, які не викликають сумнівів у їх достовірності і тим самим спростовують твердження обвинуваченого щодо віктимної поведінки потерпілого, та мотиву вчинення обвинуваченим умисного тяжкого тілесного ушкодження.

За таких обставин, суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, перевіреним безпосередньо у судовому засіданні з обґрунтуванням своїх висновків лише на показаннях, які отримані у судовому засіданні і дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 як умисне тяжке тілесне ушкодження та за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи кваліфікував вірно.

Матеріали кримінального провадження, та зібрані в справі докази, які об'єктивно перевірені судом беззаперечно свідчать, що ОСОБА_1, діючи умисно, всупереч ст.30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла і не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, протиправно, проти волі ОСОБА_5, проник у житловий будинок потерпілого, розташований по АДРЕСА_2, чим порушив його конституційне право на недоторканість житла.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що судом не було враховано та не перевірено в судовому засіданні факт неправомірних дій працівників міліції, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що повністю спростовуються матеріалами справи. Як убачається зі справи, це питання було предметом судового дослідження, про що докладно викладено у вироку.

Суд першої інстанції дав належну оцінку показанням свідка ОСОБА_17, який ствердив, що заява ОСОБА_2 про заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 надійшла в Млинівський РВ у серпні 2013 року. ОСОБА_2 було визнано потерпілою, так як її рідний брат ОСОБА_5 не в змозі був виконувати будь-які дії та перебував у Млинівській ЦРЛ. В ході досудового розслідування від підозрюваного ОСОБА_1 надійшло клопотання в якому він просив провести очну ставку з ОСОБА_5, однак в задоволені його клопотання було відмовлено у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 за станом здоров'я не міг брати участь в очній ставці, що підтверджено медичною довідкою з якої слідує, що ОСОБА_5 не може переносити психо-емоційні навантаження

Постанова про відмову в задоволені клопотання була вручена ОСОБА_1

За показаннями свідка ОСОБА_18, який перебував у складі слідчо-оперативної групи, коли надійшло повідомлення про подію в с. Рудлево Млинівського району Рівненської області, потерпілий ОСОБА_5 не писав заяву у зв'язку з чим були запрошені два місцевих жителі, які дали пояснення, і зазначили про відмову ОСОБА_5

В клопотанні ОСОБА_1 про допит ОСОБА_5 було відмовлено у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 фізично не міг надавати показання, про що свідчить лікарська довідка

Допитаний в суді свідок ОСОБА_19 дав аналогічні показання.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що у серпні 2013 року він приймав участь в якості понятого. В будинку ОСОБА_8 побачив потерпілого, який лежав на ліжку

З показань свідка ОСОБА_21 вбачається, що коли він зайшов у будинок, то побачив, як на ліжку побитого ОСОБА_5. Він дізнався, що його побив ОСОБА_1

Допитана в судовому засіданні в якості представника потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 дала показання, що за станом здоров'я її брат ОСОБА_5 не писав заяв. Під час досудового розслідування її брата жодного разу не допитували слідчі, так як він нічого не пам'ятає. Пам'ять і до теперішнього часу до нього не повернулась.

Згідно витягу з постанови лікарсько-консультативної комісії №1480 від 11.11.2013 року ОСОБА_5 за станом здоров'я у зв'язку з перенесеною важкою черепно-мозковою травмою, протипоказані психоемоційні навантаження (а.с.47).

Що стосується доводів обвинуваченого про не ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження на досудовому слідстві, то вони є безпідставними.

Як видно зі справи, а.с.243-244, ОСОБА_1 в присутності захисника ОСОБА_4 було надано доступ до матеріалів досудового розслідування на 243 аркушах. Проте від підпису обвинувачений відмовився. Ці обставини підтвердив захисник при апеляційному розгляді.

Колегія суддів приходить до висновку, що покарання ОСОБА_1 призначено згідно вимог ст.50, 65 КК України. Як видно з вироку, при його призначенні суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного ОСОБА_1, який характеризується негативно, обставини, які обтяжують покарання - це рецидив злочинів. Обставин, які пом'якшують покарання судом не встановлено. Виходячи з наведеного суд визначив покарання визначене санкціями ч.1 ст.121 та ч.1 ст.162 КК України. Судом було вірно застосовано ст.70 КК України та призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Таке покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім та справедливим.

Щодо розв'язання цивільного позову, то як видно з вироку судом постановлено стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_5 5763 грн. 23 коп. матеріальної шкоди та 30000 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн. моральної шкоди та на користь Рівненської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 3794 грн..

Судом першої інстанції при розв'язанні цивільного позову про стягнення моральної шкоди в повній мірі були враховані вимоги ст..1167 ЦК України та роз'яснення, які містяться в п.9 Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» де зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

Таким чином суд першої інстанції в повній мірі врахував усі обставини справи, які дають підстави для правильного вирішення цивільного позову. У мотивувальній частині вироку суд навів відповідні докази та розрахунки на підтвердження сум, які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Виходячи з таких обставин, суд вважає, що цивільний позов вирішено з дотриманням положень Цивільного Кодексу України, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині про те, що з боку потерпілого до нього не було претензій є необгрунтованими

Істотних порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які могли б бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не встановила.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.407, 409, 411, 412, 420 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Вирок Млинівського районного суду від 31 березня 2014 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий: А.С.Квятковський

Судді: В.К. Маринич

С.В. Єремейчук