Ухвала суду № 39405256, 15.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2014 р. м. Київ К/9991/19509/11

№ К/9991/19509/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011

у справі № 2а-11648/09/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Комбінат Будматеріалів»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011, позов задоволено частково: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 17.07.2009 № 0000602300/0; від 07.10.2009 № 0000602300/1; від 17.07.2009 № 0000612300/0; від 07.10.2009 № 0000612300/1.

Судові рішення вмотивовані висновками про те, що правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП «Кредо-Реал» підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та доказами оплати вартості підрядних послуг, а нікчемність правочину позивача з вказаним підприємством у судовому процесі з боку податкового органу не доведена.

У касаційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 14.07.2009 № 239/23-213/32178840, про порушення позивачем норм пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.7 пункту 5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищення валових витрат на загальну суму 14832937,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2008 року та податковий кредит на загальну суму 1378325,00 грн. у податковому обліку за період з вересня по грудень 2008 року.

Згідно з висновками акта перевірки ТОВ «Комбінат Будматеріалів» завищило валові витрати на загальну суму 6891627,00 грн. та податковий кредит у сумі 1378325,00 грн. за нікчемним правочином з ПП «Кредо-Реал» на виконання підрядних з огляду на відсутність у товариства документів на підтвердження реального характеру поставки цих робіт; заперечення громадянином ОСОБА_2, від імені якого як директора ПП «Кредо-Реал» підписані первинні документи, надані позивачем на підтвердження задекларованих сум валових витрат і податкового кредиту, до господарської діяльності цього підприємства; декларування уточненими розрахунками до податкових декларацій за 2008 рік збільшення валових доходів на 250000,00 грн. та валових витрат на 14035598,00 грн. та до податкової декларації за 1-й квартал 2009 року валові витрати скореговані до 15043318,00 грн., що не відповідає значенням цих показників, встановлених попередньою перевіркою; завищено валові витрати на 9578786,00 грн. у зв`язку із включенням до їх складу витрат із перерахунку курсової різниці по кредитному договору в іноземній валюті на повну суму заборгованості при погашенні кредиту лише частково. Внаслідок вказаних порушень податковий орган визнав, що позивач занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток у податковому обліку за 3-й - 4-й квартали 2008 року на загальну суму 918575,00 грн. та завищив від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на 13295189,00 грн. у податковому обліку за 3-й - 4-й квартали 2008 року; занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 876345,00 грн. за податковими деклараціями за жовтень, листопад, грудень 2008 року, січень, березень 2009 року та завищив від`ємне значення чистої суми податку на додану вартість в рядку 26 декларації за березень 2009 року на 502560,00 грн. (а.с. 70, т.1).

За результатами перевірки та адміністративного оскарження ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.07.2009 № 0000602300/0; від 07.10.2009 № 0000602300/1 - про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1655857,00 грн., у т.ч.: 918575,00 грн. - основний платіж, 737282,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 17.07.2009 № 0000612300/0; від 07.10.2009 № 0000612300/1 - про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1752691,00 грн., у т.ч.: 876345,00 грн. - основний платіж, 876346,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено у судовому процесі, з посиланням на виконання господарських операцій з придбання підрядних робіт, поставлених ПП «Кредо-Реал» згідно з договором про виконання будівельних підрядних робіт від 16.09.2008 № ЯХТ2/КР, позивач на підставі виписаних цим підприємством податкових накладних відніс у податковому обліку за 3-й та 4-й квартал 2008 року до складу валових витрат авансові платежі на загальну суму 6891627,00 грн., а до податкового кредиту за жовтень, листопад, грудень 2008 року - ПДВ в сумі 1378325,00 грн., сплачений у складі цих авансових платежів.

За умовами договору від 16.09.2008 № ЯХТ2/КР ПП «Кредо-Реал» як підрядник зобов`язувався відповідно до проектної документації підготувати кошторисну документацію та здійснити реконструкцію бази відпочинку за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89/2-89/16.

За визначенням пункту 1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Зміст наведених норм свідчить про те, що право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали правомірним збільшення позивачем у податковому обліку сум валових витрат та податкового кредиту за рахунок грошових коштів, перерахованих ПП «Кредо-Реал» як попередня оплата за договором від 16.09.2008 № ЯХТ2/КР. При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що витрати позивача на придбання будівельних робіт підтверджені належно оформленими первинними документами (податковими накладними, банківськими виписками); рішенням господарського суду Одеської області від 13.08.2009 підтверджено дійсності договору від 16.09.2008 № ЯХТ2/КР; а ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31.07.2009 скасовано постанову першого заступника прокурора Малинського району м. Одеси від 16.06.2009 про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва ПП «Кредо-Реал».

Разом з тим, висновок про правомірність дій позивача щодо внесення змін у податковому обліку за наслідками здійснення авансових платежів на користь ПП «Кредо-Реал» за договором від 16.09.2008 № ЯХТ2/КР та отримання від цього підприємства податкових накладних не може вважатись таким, що відповідає дійсним обставинам справи з огляду на те, що обставини у справі встановлені судом на підставі оцінки доказів без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, ДПІ, поряд із доводами стосовно не надання позивачем під час перевірки передбачених договором від 16.09.2008 № ЯХТ2/КР документів, без яких неможливо виконання договору (заявки на виконання робіт, кошторису цих робіт із визначенням їх переліку та ціни, проектної документації, що визначає обсяг та зміст будівельних робіт, акт прийому-передачі будівельного майданчику); відсутності у постачальника виробничих та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки підрядних послуг у таких обсягах, у судовому процесі звертало увагу на те, що позивачем не надано доказів економічної доцільності витрат по авансовим платежам та їх зв`язку із господарською діяльністю позивача. Так, податковий орган посилався на те, що у процесі здійснення позивачем попередньої оплати за договором від 16.09.2008 № ЯХТ2/КР ( з 18.09.2008 по 26.12.2008 ) земельна ділянка, у межах якої мало відбуватись будівництво (м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89/2-89/16), разом з нежилими будівлями на ній за договорами купівлі-продажу від 11.12.2008 продана ТОВ «Марина-Клуб». Згідно з приєднаним до справи листом від 24.04.2009 ТОВ «Марина-Клуб» засвідчує про відсутність здійснення будь-яких будівельних робіт на цій земельній ділянці та господарських зв'язків як з ПП «Кредо-Реал», так і з позивачем (а.с 243 т.1).

Крім того, податковий орган у судовому процесі звертав увагу суду на пояснення громадянина ОСОБА_2, який вказаний як керівник ТОВ «Кредо-Реал» в договорі від 16.09.2008 № ЯХТ2/КР та в податкових накладних, виписані з посиланням на цей договір, про його непричетність до діяльності вказаного підприємства та його державну реєстрацію за винагороду.

Цим доводам ДПІ, які спростовують спрямованість правочину між позивачем та ПП «Кредо-Реал» на досягнення реальних правових і господарських наслідків (поставку будівельних робіт), суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України оцінки не дали, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на валові витрати та податковий кредит за податковими накладними, виписаними від імені цієї юридичної особи.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

За наявності даних, що свідчать про не відповідність особи, вказаної в податкових накладних, виписаних від імені ПП «Кредо-Реал» особі, уповноваженої на здійснення операцій з поставки від імені цього товариства, доводи ДПІ підлягали ретельній перевірці з дослідженням всіх обставин, які стосуються факту поставки товарів та послуг.

Помилковим, не відповідаючим нормі частини 1 ст. 72 КАС України, є висновок суду щодо приюдиційнсті при вирішенні спору, що є предметом у цій адміністративній справі, рішення Господарського суду Одеської області від 13.08.2009, яким задоволено позов ТОВ «Комбінат будматеріалів» до ПП «Кредо-Реал» про спонукання до виконання умов договору від 16.09.2008 № ЯХТ2/КР, оскільки при вирішенні господарського спору судом не досліджувались обставини щодо намірів сторін договору від 16.09.2008 № ЯХТ2/КР при його підписанні.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і постачальниками, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження валових витрат та податкового кредиту.

Передчасними є також висновки судів про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат у податковій декларації за 2008 рік (рядок 04.13 «інші витрати») курсової різниці у загальній сумі 9578786,00 грн. по валютному кредиту, отриманому від ТОВ «КБ «СоцКомБанк» за кредитним договором від 13.08.2008 № 041/980. Застосовуючи норми абзаців першого - четвертого підпункту 7.3.3 пункту 7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР, суди, однак, вказаний висновок зробили без встановлення обставин, які відповідно з диспозиціями цих норм та частини 1 ст. 138 КАС України підлягають доказуванню у судовому процесі при вирішенні спору стосовно ведення платником податку податкового обліку операцій з продажу (погашення) заборгованості, вираженій в іноземній валюті. Юридичний висновок суду зроблений без встановлення фактичних обставин, яких цей висновок стосується.

Відповідно до абзаців 1-4 підпункту 7.3.3 пункту 7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу ПП «Кредо-Реал» підрядних послуг; встановити обставини економічної доцільності укладення позивачем договору від 16.09.2008 № ЯХТ2/КР та витрат, які були здійснені ним як передоплата за цим договором при відсутності фактичного їх виконання. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України. Водночас суду слід дотриматися правової позиції щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, викладеної, зокрема в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, частинами 2, 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси задовольнити частково, скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 та направити справу новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписН.Є. Блажівська підпис М.В. Сірош