Ухвала суду № 39405196, 22.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2014 р. м. Київ К/9991/32763/11

№ К/9991/32763/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011

у справі № 2а-17800/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Акціонерний комерційний банк «Київ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (СДПІ у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011. позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві від 22.11.2010 № 0000904320/0.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Києві просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 03.11.2010 № 907/1-22-01-26254258, про порушення позивачем норми підпункту 8.1.1 пункту. 8.1, підпунктів 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 217130,00 грн. у податковому обліку за 9 місяців 2007 року, 2007 рік, І квартал, півріччя, 9 місяців 2008 року, 2008 рік; І квартал 2009 року у зв`язку із віднесенням охоронно-тривожної сигналізації, систем відеоспостереження та додаткового обладнання до систем відеоспостереження до 2-ї групи основних фондів замість 1-ї групи, із застосуванням встановлених для цієї групи основних фондів коефіцієнтів при нарахуванні амортизації в податковому обліку, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3480,00 грн. у податковому обліку за 2007 рік, І квартал, півріччя, 9 місяців 2008 року, 2008 рік; І квартал, півріччя, 9 місяців 2009 року, 2009 рік, І квартал, півріччя 2010 року.

За наслідками перевірки СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від від 22.11.2010 № 0000904320/0 про визначення позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 2137,50 грн., у тому числі, 1425,00 грн. - за основним платежем та 712,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 цієї статті встановлено, що основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків (підпункт 8.6.1 пункту 8.6 ст.8 Закону № 334/94-ВР).

Під час проведення перевірки позивача податковий орган, виходив з того, що охоронно-тривожної сигналізації, систем відеоспостереження та додаткового обладнання до систем відеоспостереження відносяться до основних фондів 1 групи, розцінивши їх як передавальні пристрої будівель, що стало підставою для висновку про завищення амортизаційних відрахувань.

У судовому процесі встановлено, що вказані охоронно-тривожна сигналізація, система відеоспостереження разом із додатковим обладнанням до неї було встановлено на замовлення позивача, на підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи копії видаткової накладної, акту виконаних робіт.

За визначенням статті 2 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

Згідно з наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації «Щодо затвердження Державного класифікатора України "Класифікація основних фондів"» від 19.08.1997 № 507 машини електронно-обчислювальні та інші для автоматичного оброблення інформації віднесені до другої групи основних фондів, а інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1 та 2, - до третьої групи.

Отже, враховуючи робочі функції охоронно-тривожної сигналізації та системи відеоспостереження разом із додатковим обладнанням до неї, а також відсутність у переліку, визначеному Державним класифікатором основних фондів, вказаних основних засобів охоронно-тривожна сигналізація, система відеоспостереження разом із додатковим обладнанням не відносяться до передавальних пристроїв будівель, що свідчить про протиправність висновку податкового органу про віднесення їх до основних фондів 1 групи, а отже і про завищення амортизаційних відрахувань.

Крім того, у судовому процесі встановлено, щ метою використання охоронно-тривожної сигналізації є виявлення несанкціонованого проникнення на об`єкт, що знаходиться під охороною, а системи відеоспостереження із додатковим обладнання до нього - візуальний контроль на охоронюваному об`єкті, що підтверджує правильність висновку суду стосовно відсутності підстав для класифікації вказаного обладнання як об'єкт основних фондів 1-ї групи.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош